Рішення № 49259740, 12.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.2015р. Справа №905/267/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 33467331

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Груп», м.Київ, код ЄДРПОУ 36976259

про зобовязання вчинити певні дії та стягнення 18730545,20 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Чуб Б.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням клопотання б/н від 14.07.2015р. про збільшення позовних вимог) до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про:

- зобовязання Державного підприємства «Донецька залізниця» припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних позивачеві підїзних залізничних колій при станціях «Софіно-Брідська», «Дронове», «Пелагіївський» Державного підприємства «Донецька залізниця» та надання контрагентам позивача послуг з подачі та збирання вагонів на належних позивачу підїзних залізничних коліях без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс»;

- стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» 18730545,20 грн в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» внаслідок порушення Державним підприємством «Донецька залізниця» правил господарської діяльності та незаконного використання останнім без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» підїзних колій Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» є власником підїзних залізничних колій до станцій «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця», внаслідок чого їх використання у господарській діяльності відповідача без дозволу позивача є безпідставним та таким, що спричиняє збитки заявнику позову.

Відповідач в судові засідання 16.06.2015р., 02.07.2015р., 15.07.2015р., 29.07.2015р., 12.08.2015р. не зявився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.07.2015р. місцезнаходженням відповідача є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68.

Актами №423 від 09.06.2015р., №586 від 19.06.2015р., б/н від 07.07.2015р., б/н від 22.07.2015р. господарського суду Донецької області визначено неможливість направлення поштової кореспонденції за вказаною адресою відповідача.

Відтак, 12.06.2015р., 01.07.2015р., 10.07.2015р., 22.07.2015р., 03.08.2015р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дати та час судових засідань у справі №905/267/15, призначених на 16.06.2015р., 02.07.2015р., 15.07.2015р., 29.07.2015р., 12.08.2015р.

Крім того, господарським судом вчинялись дії по встановленню телефонного звязку з відповідачем, про що свідчать наявні у матеріалах справи телефонограми №214 від 23.07.2015р., №319 від 10.08.2015р.

Також, ухвалу суду від 15.07.2015р. було скеровано на електрону пошту відповідача: nhmarket@railway.dn.ua, інформація про яку наявна на веб-порталі Державного підприємства «Донецька залізниця».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2015р. залучено до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Актів Груп».

Третя особа у судові засідання 15.07.2015р., 29.07.2015р., 12.08.2015р. не зявилась, у поясненнях на позовну заяву №481 від 11.08.2015р. зазначила, що в період з 01.12.2014р. до теперішнього часу на виконання договору №9т від 12.01.2012р. по станціях «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця» на підїзні залізничні колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» в адресу вантажоотримувача/вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Груп», вагони не подавались, маневрові роботи, зважування на вагонних вагах позивача та дозування по заявках третьої особи не проводились. Плата за користування вагонами здійснювалась Товариством з обмеженою відповідальністю «Актів Груп» на підставі відомостей форми ГУ-46, відповідно до яких третя особа є тільки платником за користування вагонами, а не вантажовідправником, вантажовласником чи користувачем підїзної залізничної колії.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги містить ст.27 вказаного нормативного-правового акту стосовно третіх осіб.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач та третя особа у судові засідання на виклик суду не зявились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.283 Господарського кодексу України договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, 31.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (орендар) було укладено договір №30/46 оперативної оренди основних засобів, які розташовані у м.Торезі по вул.Вокзальній, 48, корп.1.

Згідно із п.п.1.1, 1.2 договору №30/46 від 31.12.2013р. орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (платне строкове користування) основні засоби (будинки та споруди). Склад і вартість основних засобів визначено за даними орендодавця станом на 31.12.2013р. Обєкти передаються орендарю для використання їх в господарській діяльності з метою організації виробничого процесу.

Вступ орендаря у користування обєктами оренди настає одночасно з підписанням сторонами акту приймання-передачі основних засобів в оренду (п.2.1 договору №30/46 від 31.12.2013р.).

За приписами п.3.1 вказаного правочину термін дії оренди основних засобів починається з моменту підписання акту приймання-передачі основних засобів в оренду та діє до 26.12.2016р.

01.01.2014р. сторонами було підписано акт №1 приймання-передачі основних засобів та МНА за адресою: м.Торез, вул.Вокзальна, 48, корп.1 в оперативну оренду.

Строк дії договору було встановлено до 26.12.2016р. (п.11.3 договору №30/46 від 31.12.2013р.).

Аналогічний за змістом договір №29/46 від 31.12.2013р. було підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (орендар) відносно оперативної оренди основних засобів за адресами: м.Сніжне, вул.Мурманська, 1б, м.Сніжне, вул.Мінська, 2б, м.Сніжне, вул.Кіцховелі, 13а, м.Сніжне, вул.Лати, 1б, м.Сніжне, вул.Лати, В, 1б, м.Сніжне, вул.Перова, 6а, м.Сніжне, вул.Переїзна, 1а, м.Сніжне, вул.Карбишева, 1а, м.Сніжне, вул.Доватора, 1а, м.Сніжне, вул.Транспортна, 13а, м.Сніжне, вул.Юрєва, 16а, м.Сніжне, вул.Апшеронська, 11а.

Згідно із актом №1 від 01.01.2014р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оперативну оренду майно за адресами: м.Сніжне, вул.Мурманська, 1б, м.Сніжне, вул.Мінська, 2б, м.Сніжне, вул.Кіцховелі, 13а, м.Сніжне, вул.Лати, 1б, м.Сніжне, вул.Лати, В, 1б, м.Сніжне, вул.Перова, 6а, м.Сніжне, вул.Переїзна, 1а, м.Сніжне, вул.Карбишева, 1а, м.Сніжне, вул.Доватора, 1а, м.Сніжне, вул.Транспортна, 13а, м.Сніжне, вул.Юрєва, 16а, м.Сніжне, вул.Апшеронська, 11а.

За поясненнями позивача, які в силу положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України є доказами у справі, основні засоби за адресою: м.Торез, вул.Вокзальна, 48, корп.1, являють собою підїзні залізничні колії до станції «Пелагіївський» Державного підприємства «Донецька залізниця», за адресою: м.Сніжне, вул.Мурманська, 1б, м.Сніжне, вул.Мінська, 2б, м.Сніжне, вул.Кіцховелі, 13а, м.Сніжне, вул.Лати, 1б, м.Сніжне, вул.Лати, В, 1б, м.Сніжне, вул.Перова, 6а, м.Сніжне, вул.Переїзна, 1а, м.Сніжне, вул.Карбишева, 1а, м.Сніжне, вул.Доватора, 1а, м.Сніжне, вул.Транспортна, 13а, м.Сніжне, вул.Юрєва, 16а, м.Сніжне, вул.Апшеронська, 11а підїзні залізничні колії до станцій «Софіно-Брідська», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця».

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, з укладанням договорів №30/46 від 31.12.2013р., №29/46 від 31.12.2013р., з 31.12.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» набуло право оренди основних засобів за адресами: м.Торез, вул.Вокзальна, 48, корп.1, м.Сніжне, вул.Мурманська, 1б, м.Сніжне, вул.Мінська, 2б, м.Сніжне, вул.Кіцховелі, 13а, м.Сніжне, вул.Лати, 1б, м.Сніжне, вул.Лати, В, 1б, м.Сніжне, вул.Перова, 6а, м.Сніжне, вул.Переїзна, 1а, м.Сніжне, вул.Карбишева, 1а, м.Сніжне, вул.Доватора, 1а, м.Сніжне, вул.Транспортна, 13а, м.Сніжне, вул.Юрєва, 16а, м.Сніжне, вул.Апшеронська, 11а.

На теперішній час, з урахуванням змісту п.3.1 договорів №30/46 від 31.12.2013р., №29/46 від 31.12.2013р. відповідне майнове право позивача триває.

Наразі, право Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест» на розпорядження, в тому числі, на передання в оренду підїзних залізничних колій до станцій «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця» підтверджено наявними у матеріалах справи договорами купівлі-продажу від 12.04.2005р., 06.04.2005р., 05.11.2004р., витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7285387 від 19.05.2005р., №7272397 від 18.05.2005р., №72722280 від 18.05.2005р.

За твердженнями позивача, в період з грудня 2014 року по теперішній час відповідачем вчиняються дії, повязані з експлуатацією підїзних залізничних колій до станцій «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця», які належать на праві оперативної оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», внаслідок чого останній звернувся до суду з розглядуваним позовом.

При цьому, в обґрунтування наявності збитків в сумі 18730545,20 грн позивач посилається на форми ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами), які наявні у матеріалах справи.

За вимогами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; припинення дії, яка порушує право.

Аналогічні положення містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обовязку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, протиправність поведінки Державного підприємства «Донецька залізниця»; наявність заподіяних діями відповідача збитків; причинний зв'язок між ними.

Як свідчать матеріали справи, 07.06.2013р. між відповідачем (залізниця) та позивачем (власник колії) було укладено договір №5/100 про експлуатацію залізничної підїзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» при станції «Софіно-Брідська» Державного підприємства «Донецька залізниця».

За змістом п.1 вказаного договору згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується підїзна колія, яка належить власнику колії, що примикає стрілочним переводом №10 до парної горловини станції «Софіно-Брідська» і обслуговується власним локомотивом.

Як визначено у п.14 підписаної сторонами угоди, власник колії сплачує залізниці, в тому числі, плату за користування вагонами (контейнерами) згідно із ст.119 Статуту залізниць України, Правилами користування вагонами і контейнерами та збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ним послуги «Тарифне керівництво №1».

Аналогічні за змістом правочини були укладені сторонами щодо експлуатації залізничних підїзних колій Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» при станціях «Пелагіївський» (договір №5/260 від 07.06.2013р.) та «Дронове» (договір №5/153 від 24.04.2013р.) Державного підприємства «Донецька залізниця».

Крім того, 12.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Актів Груп» (замовник) було підписано договір №9т (з наступними змінами) на транспортне обслуговування, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобовязався надавати замовнику послуги: подачі на місця навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що поступають на адресу замовника зі станції «Софіно-Брідська» Донецької залізниці, по залізничним коліям, що належать виконавцю; збирання з місць навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що відправляються замовником на загальну мережу залізниць через станцію «Софіно-Брідська» Донецької залізниці, по залізничним коліям, що належать виконавцю; виконання маневрової роботи; зважування вантажів замовника на вагонних вагах виконавця; дозування вагонів замовника на дозувальному майданчику виконавця.

За змістом п.3.1 договору №9т від 12.01.2012р. (з наступними змінами) замовник зобовязався сплачувати виконавцю плату за надані послуги.

Відтак, з підписанням договорів №5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., №5/153 від 24.04.2013р., №9т від 12.01.2012р. їх сторони набули взаємні права та обовязки, які визначені вказаними угодами. Зокрема, позивач зобовязався здійснювати оплату відповідачу за надані йому вагони, самостійно надавати третім особам певні послуги на власних підїзних коліях та одержувати від таких осіб плату за надані послуги.

Наразі, тексти зазначених договорів не містять положень щодо можливості самостійного використання відповідачем або будь-якими іншими особами підїзних колій позивача при станціях «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця».

За приписами п.4 договорів №5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., №5/153 від 24.04.2013р. подавання вагонів на підїзну колію і зарахування їх у користування власнику колії провадиться повідомленнями, що передаються не пізніше ніж за 2 години до здавання вагонів.

Як вказує позивач, в період з грудня 2014 року по теперішній час позивач не надавав відповідачу повідомлень на подачу і збирання вагонів, а відповідач не надавав позивачу послуги щодо подачі та збирання вагонів у відповідності до договорів №5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., №5/153 від 24.04.2013р. Проте, такі послуги з подачі та збирання вагонів надавались відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Груп», Державного підприємства «Сніжнеантрацит», Державного підприємства «Торезантрацит», Державного підприємства «Шахтарськантрацит», Державного підприємства «Український транспортно-логістичний центр», Публічного акціонерного товариства «ГЗФ «Червона зірка», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФК «Рутекс», Приватного підприємства «Сніжне-Схід-Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», Товариства з обмеженою відповідальністю «Північне», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦОФ Північна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-метал 2005», Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхаус», Приватного підприємства «Сприяння», що підтверджується наявними у матеріалах справи формами ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами) за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року.

Крім того, згідно із п.1.1 договору №Є-100199 від 18.10.2010р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, укладеного між Державним підприємством «Донецька залізниця» (залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Актів Груп» (експедитор), предметом договору є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги вантажовідправникам/вантажоодержувачам (вантажовласникам).

Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум було узгоджено відкрити для експедитора особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника 9101994 (п.2.1.3 договору №Є-100199 від 18.10.2010р.).

Згідно із п.3.2 укладеного сторонами правочину у міру виконання перевезень та надання послуг вантажовласникам залізниця відображає в особовому рахунку експедитора використання коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання (збирання) вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, на підставі відповідних документів.

Наразі, п.3.1 договору №Є-100199 від 18.10.2010р. визначено, в тому числі, порядок здійснення плати за користування вагонами та контейнерами, наданими на підїзні колії, а форми ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами) за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року в графі «Код і найменування підїзної колії» містять наступну інформацію: « 3696 ТОВ Шахтарськтранс». В графі «Код і найменування вантажовласника» - « 3696 ТОВ «Шахтарськтранс».

При цьому, за поясненнями позивача, які в силу норм ст.32 Господарського процесуального кодексу України є доказами у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю в період з грудня 2014 року по квітень 2015 року не було власником, перевізником вантажів тощо, про обслуговування яких йдеться у формах ГУ-46 (відомостях плати за користування вагонами) за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач надавав послуги щодо подачі та збирання вагонів з підїзних колій позивача іншим контрагентам, тобто, користувався підїзними коліями без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс».

За приписами ч.ч.2, 3 ст.13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися, у тому числі, від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами (ст.21 Закону України «Про залізничний транспорт»).

За приписами ст.71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно із п.2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64 - 77 Статуту), що затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів. Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом. Договори про подачу та забирання вагонів укладаються між залізницею і підприємствами, у разі обслуговування локомотивом залізниці під'їзних колій або окремих вантажних фронтів.

Як встановлено ст.73 Статуту залізниць України, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача щодо порушення права позивача на користування належним на праві оперативної оренди майна, яке розташовано за адресами: м.Торез, вул.Вокзальна, 48, корп.1, м.Сніжне, вул.Мурманська, 1б, м.Сніжне, вул.Мінська, 2б, м.Сніжне, вул.Кіцховелі, 13а, м.Сніжне, вул.Лати, 1б, м.Сніжне, вул.Лати, В, 1б, м.Сніжне, вул.Перова, 6а, м.Сніжне, вул.Переїзна, 1а, м.Сніжне, вул.Карбишева, 1а, м.Сніжне, вул.Доватора, 1а, м.Сніжне, вул.Транспортна, 13а, м.Сніжне, вул.Юрєва, 16а, м.Сніжне, вул.Апшеронська, 11а. При цьому:

-протиправність поведінки відповідача полягає в експлуатації підїзних колій позивача при станціях «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця» та прийнятті плати від інших контрагентів за надання певних транспортних послуг;

-про наявність заподіяних збитків (упущеної вигоди) свідчать форми ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами) стосовно проведення оплат на користь відповідача іншими особами;

-причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками полягає у тому, що використання майна позивача призвело до отримання доходів, за рахунок цього майна, іншою особою (відповідачем) та ухилення від сплати коштів позивачу, як належному правоволодільцю майна. Наразі, відповідач або інші особи з пропозиціями про надання певних послуг на спірних підїзних коліях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» не звертались. При цьому, з огляду на те, що протягом періоду з грудня 2014 року по квітень 2015 року відповідачем за рахунок належного позивачу на праві оренди майна надавались послуги та приймалась плата за ці послуги, за висновками суду, іншого способу перевезення вантажу не було. Тобто, у разі дотримання відповідачем встановленого законом порядку здійснення господарської діяльності, яка повязана з експлуатацією відповідних підїзних колій, вантажовласники у будь-якому разі мали звернутись до позивача за наданням послуг, що повязані з експлуатацією орендованого майна, та здійснили оплату належній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс». До того ж, позивач не наголошував на вартості послуг, яка відмінна від вартості, що визначена Державним підприємством «Донецька залізниця».

Одночасно, судом враховано, що ч.4 ст.614 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію вини завдавача збитків, що означає, що особа, яка завдала збитки, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин). Наразі, відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано належними та допустимими доказами відсутність вини Державного підприємства «Донецька залізниця».

При цьому, виходячи зі змісту матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення збитки на загальну суму 18730545,20 грн, які складаються з вартості транспортних послуг 17235358,16 грн та плати за користування вагонами 1495187,04 грн.

За висновками суду, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги в частині вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 17235358,16 грн є правомірними. Одночасно, вимоги про стягнення збитків у розмірі 1495187,04 грн, є безпідставними з огляду на те, що вказані кошти, у разі належного виконання сторонами умов договорів №5/100 від 07.06.2013р., №5/260 від 07.06.2013р., №5/153 від 24.04.2013р., мав би сплатити позивач на користь відповідача.

Посилання третьої особи на наявність між Товариством з обмеженою відповідальністю «Актів Груп» та Державним підприємством «Донецька Залізниця» договірних відносин (договір №Є-100199 від 18.10.2010р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги) вказаних висновків суду не спростовує. Наразі, як було зазначено судом вище, п.3.1 договору №Є-100199 від 18.10.2010р. визначено, в тому числі, порядок здійснення плати за користування вагонами та контейнерами, наданими на підїзні колії, а форми ГУ-46 (відомості плати за користування вагонами) за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року в графі «Код і найменування підїзної колії» містять наступну інформацію: « 3696 ТОВ Шахтарськтранс». В графі «Код і найменування вантажовласника» - « 3696 ТОВ «Шахтарськтранс».

При цьому, як встановлено судом, позивач в період з грудня 2014 року по квітень 2015 року не був власником, перевізником вантажів тощо, про обслуговування яких йдеться у формах ГУ-46 (відомостях плати за користування вагонами), дозволу на експлуатацію власних підїзних колій відповідачу або будь-яким іншим особам не надавав, плату за фактичну експлуатацію підїзних колій до станцій «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця» не одержував.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено заподіяння Державним підприємством «Донецька залізниця» збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» внаслідок експлуатації відповідачем підїзних залізничних колій до станцій «Софіно-Брідська», «Пелагіївський», «Дронове» Державного підприємства «Донецька залізниця» у власній господарській діяльність без дозволу позивача, враховуючи висновки суду щодо безпідставності позовних вимог про стягнення 1495187,04 грн, позов в частині вимог про стягнення збитків підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 17235358,16 грн.

Позовна вимога про зобовязання відповідача припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних позивачеві підїзних залізничних колій при станціях «Софіно-Брідська», «Дронове», «Пелагіївський» Державного підприємства «Донецька залізниця» та надання послуг з подачі та збирання вагонів на належних позивачу підїзних залізничних коліях без дозволу позивача є правомірною з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджено право оренди позивача на підїзні залізничні колії за адресами м.Торез, вул.Вокзальна, 48, корп.1, м.Сніжне, вул.Мурманська, 1б, м.Сніжне, вул.Мінська, 2б, м.Сніжне, вул.Кіцховелі, 13а, м.Сніжне, вул.Лати, 1б, м.Сніжне, вул.Лати, В, 1б, м.Сніжне, вул.Перова, 6а, м.Сніжне, вул.Переїзна, 1а, м.Сніжне, вул.Карбишева, 1а, м.Сніжне, вул.Доватора, 1а, м.Сніжне, вул.Транспортна, 13а, м.Сніжне, вул.Юрєва, 16а, м.Сніжне, вул.Апшеронська, 11а, а також їх використання відповідачем у власній господарській діяльності без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс».

Наразі, доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Актів Груп», Державне підприємство «Сніжнеантрацит», Державне підприємство «Торезантрацит», Державне підприємство «Шахтарськантрацит», Державне підприємство «Український транспортно-логістичний центр», Публічне акціонерне товариство «ГЗФ «Червона зірка», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФК «Рутекс», Приватне підприємство «Сніжне-Схід-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-2008», Товариство з обмеженою відповідальністю «Північне», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦОФ Північна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-метал 2005», Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхаус», Приватне підприємство «Сприяння» є контрагентами позивача, на момент прийняття рішення матеріали справи не містять. Відтак, визначена позовна вимога також підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 73080 грн, сплачений за майновою вимогою підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, судовий збір в сумі 1218 грн, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» за немайновою позовною вимогою, а також у розмірі 1827 грн, сплачений позивачем за подання заяви про забезпечення позову, підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги (з урахуванням клопотання б/н від 14.07.2015р. про збільшення позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про:

- зобовязання Державного підприємства «Донецька залізниця» припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних позивачеві підїзних залізничних колій при станціях «Софіно-Брідська», «Дронове», «Пелагіївський» Державного підприємства «Донецька залізниця» та надання контрагентам Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» послуг з подачі та збирання вагонів на належних позивачу підїзних залізничних коліях без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс»;

- стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» 18730545,20 грн в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» внаслідок порушення Державним підприємством «Донецька залізниця» правил господарської діяльності та незаконного використання останнім без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» підїзних колій Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс».

Зобовязати Державне підприємство «Донецька залізниця» припинити зловживання правом у вигляді самовільної експлуатації належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» підїзних залізничних колій при станціях «Софіно-Брідська», «Дронове», «Пелагіївський» Державного підприємства «Донецька залізниця» та надання послуг з подачі та збирання вагонів на належних позивачу підїзних залізничних коліях без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс».

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Італійська, буд.116 А, код ЄДРПОУ 33467331) 17235358,16 грн в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» внаслідок порушення Державним підприємством «Донецька залізниця» правил господарської діяльності та незаконного використання останнім без дозволу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» підїзних колій Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс», а також судовий збір в сумі 70291,31 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.08.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця