Ухвала суду № 49255127, 26.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7404/15 Справа № 183/3123/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ

26 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра»,

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у травні 2015 року звернулася до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул і компенсацію моральної шкоди /а.с. 1-2, 91-92/.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано наказ № 91-п/ДН від 17.04.2015 року про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку із скорочення чисельності та штату працівників за п.1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника відділення № НОМЕР_1 «КБ «Надра» ОСОБА_3 Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10392 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат /а.с. 139-145/.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /а.с. 147-149/.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення на підставах, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із розясненнями, наданими у ч.2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» переорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України у разі поновлення працівника на роботі орган, який розглядає спір, приймає рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 наказом № 16-п від 01.02.2013 року була прийнята на посаду начальника Відділення № НОМЕР_1 «КБ «Надра» з 01.02.2013 року /а.с. 3/.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26 від 05.02.2015 року було розпочато з 06.02.2015 року процедуру виведення ПАТ «КБ «Надра» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на строк з 06.02.2015 року по 05.05.2015 року включно /а.с. 62-63/.

Рішенням № 85 від 23.04.2015 року продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» по 05.06.2015 року включно /а.с. 64/

Рішенням № 113 від 05.06.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку /а.с. 65-66/.

Наказом № 175 від 12.02.2015 року про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності та штату працівників ПАТ «КБ «Надра» було скасовано у штатному розписі посади згідно додатку № 1 цього наказу, термін - 30.04.2015 року та проведено скорочення чисельності та штату працівників вказаних у додатку № 2, термін 30.04.2015 року /а.с. 84, 113-136/.

Повідомленням від 18.02.2015 року ОСОБА_2 було повідомлено про заплановане звільнення, у звязку з відсутністю на даний момент вакантних посад, за п.1 ст. 40 КЗпП України 23.04.2015 року, з яким вона була особисто ознайомлена 24.02.2015 року /а.с. 23/.

Наказом № 91-п/ДН від 17.04.2015 року ОСОБА_2 було звільнено з посади 24.04.2015 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України /а.с. 4/.

Звертаючись до суду з позовом про захист своїх порушених прав ОСОБА_2 посилається на те, що їй не було запропоновано жодної вакантної посади, але їй відомо, що не всі відділення ОСОБА_3 регіонального управління ПАТ «КБ «Надра» мають бути закриті і там є вакантні посади, відділення в якому вона працювала було закрито тільки 30.06.2015 року, але вона не отримала пропозицію працювати там.

Вирішуючи спори про поновленні на роботі, при звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП України суди мають з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне звільнення.

Відповідно до правової позиції яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обовязок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої ст. 40, частини третьої ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Рішення Верховного Суду України є обовязковими для всіх субєктів владних повноважень та для всіх судів України.

При вищенаведених обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки у даному випадку відбулося скорочення чисельності працівників, але в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачу були запропоновані вакантні посади, або докази відсутності таких, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_2 проведено з порушенням ст. 49-2 КЗпП України.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ПАТ «КБ «Надра» про те, що суд не дав оцінки наданих ними доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Щодо посилань відповідача на те, що рішення суду є необґрунтованим в частині щодо відсутності в матеріалах справи відомостей про відмову позивача від запропонованих їй посад та повідомлення про відсутність вакансій станом на 25.04.2015 року, так як позивача належним чином повідомляли про наявність вакансії, які вона має право зайняти у випадку згоди, що 23.04.2015 року позивачу в електронному вигляді було надіслано пропозицію про роботу, що 24.04.2015 року позивача по телефону повідомили про наявність вакансій від яких позивач відмовилася, то з ними погодитися не можна, так як в матеріалах справи відсутні будь-які докази цього, крім того, позивач у судовому засіданні пояснила, що жодних пропозицій про вакантні посади їй не надходили.

Щодо посилань представника апелянта на те, що позовна вимога ОСОБА_2 про скасування наказу № 91-п/ДН від 17.04.2015 року про звільнення не відповідає способам захисту прав, встановленим ст. 16 ЦК України, а тому рішення підлягає скасуванню, то з ним можна погодитися частково.

Дійсно, вимога про скасування наказів, не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Але як вбачається з матеріалів справи, позивач у своїх позовних вимогах просить зобовязати поновити її на роботі в ПАТ «КБ «Надра», а в резолютивній частині рішення суд визнав незаконним та скасував наказ № 91-п/ДН від 17.04.2015 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи, що відповідає способам захисту встановлених ст. 16 ЦК України, і не підставою для скасування законного рішення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_4