Ухвала суду № 49253263, 27.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року Справа № 876/3649/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Гінди О.М.,

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Боднар Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Компанія «Львівське море» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014 року ПП «Компанія «Львівське море» звернулося з позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач посилався на те, що на підставі акту перевірки №205/22-10/37162732 від 06.12.2013 відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0001632210 від 19.12.2013 року, у зв'язку із чим товариству нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 663,75 грн.

Підставою для винесення спірного рішення, стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «БК «АТР груп».

Вважаючи такі висновки податкового органу безпідставними, позивач просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, акт перевірки та визнати дії податкового органу протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 19.12.2013 року №0001632210. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову оскаржила ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, подавши на неї апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що у контрагента позивача відсутні власні трудові ресурси та виробничі потужності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладених договорів із ПП «Компанія «Львівське море».

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

У справі встановлено, що 06.12.2013 р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провела позапланову виїзну перевірку ПП «Компанія «Львівське море» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельна компанія «АРТ Груп» за період з 01.08.2010 р. по 31.03.2013 р., про що складено акт № 205/22-10/37162732.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1, п. 186.1, 187.1, 188.1, п.198.1, п. 198.2, 198.3, п.198.4, п.201.1 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ всього на 35 731 грн.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013 р. № 0001632210 за платежем ПДВ на суму 43663,75 грн. (35731 грн. - основний платіж, 8932,75 грн. - штрафна санкція).

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача із ТзОВ «Будівельна компанія «АРТ Груп», оскільки в останньої відсутні необхідні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача не відповідає чинному законодавству, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, та надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує наступне.

05 травня 2011 р. між ПП «Компанія «Львівське море» (покупець) та ТзОВ «Будівельна компанія «АРТ Груп» (постачальник) було укладено договір № 0505-6 згідно з яким, постачальник поставляє покупцю товар, згідно з замовленням та накладними, а саме бензин А92 в кількості 18210 л вартістю 131294,10 грн. без ПДВ та дизпаливо кількістю 7900 л вартістю 55695,00 грн. без ПДВ. Всього поставлено товару на суму 224 386,92 грн.

ТзОВ «Будівельна компанія «АРТ Груп» по факту поставки товару виписало податкову накладну від 05.05.2011 р. № 423 на суму 224 386,92 грн. та видаткову накладну № РН-174 від 11.05.2011 р. на суму 8650,00 грн., від 11.05.2011 р. № РН-175 на суму 30000 грн. та від 15.05.2011 р. № РН-180 на суму 13050 грн. Податкова накладна включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

ПП «Компанія «Львівське море» сплатило вартість придбаного дизпалива, що підтверджується банківською випискою від 10.05.2011 р.

Поставка товару оформлена ТТН на відпуск нафтопродуктів від 05.05.2011 р. Поставка здійснювалась з пункту навантаження м. Шепетівка до пункту розвантаження м. Яворів, перевезення здійснювалось т.з. МАN ВС2617ВА.

Суму ПДВ 37 397,82 грн. сплачену в ціні товару, ПП «Компанія «Львівське море» включило до податкового кредиту в декларації з ПДВ за 2011 р.

Відповідно до п.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із п.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в ст. 1 вищевказаного Закону, це - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, платник податку - покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Позивачем надано всі відповідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарських операцій.

Податковий орган вказував, що документальне оформлення господарських операцій позивача із його контрагентом не є достатнім доказом реальності даних господарських операцій, з огляду на висновки акту перевірки про проведення аналізу діяльності контрагента позивача ТзОВ «Будівельна компанія «АРТ Груп», яким встановлено відсутність адміністративно-технічних можливостей для придбання, реалізації та здійснення діяльності, відсутність їх за місцезнаходженням на момент перевірки.

Проте, чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 зазначено, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Отже, платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Будівельна компанія «АРТ Груп» було включене до ЄДРПОУ, а також мало свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивачем проведено повний розрахунок із контрагентами, отриманий товар та послуги позивачем використано у своїй господарській діяльності.

Таким чином, зібрані по справ докази підтверджують добросовісність дій ПП «Львівське море», які полягають у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Судом не береться до уваги протокол допиту свідка від 26.07.2012 року, оскільки з огляду на положення ст.83 ПК України до компетенції відповідача не відноситься оцінка доказів, зібраних в межах кримінальної справи і які не оцінені уповноваженим на те органом, відтак такі документи не можуть бути використані відповідачем в якості підстав для висновків податкового органу, без їх оцінки уповноваженим органом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року у справі №813/187/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

О.М. Гінда