Постанова № 49250546, 21.08.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №817/1677/15

21 серпня 2015 року 15 год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Мотрич Є.Р.,

третьої особи: не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3

до Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Фокіної Анастасії Борисівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення , -ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Фокіної Анастасії Борисівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №17323914 від 19.11.2014 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 257796256101, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за гр. ОСОБА_5

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Пояснив суду на їх обґрунтування, що ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3) на праві власності належала спірна квартира. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2013 року вказану квартиру виділено у власність колишньої дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_6 (надалі - ОСОБА_6.). На підставі даного рішення суду ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому ОСОБА_6 передано цю квартиру у власність ОСОБА_5, реєстрація права власності за якою проведена відповідачем, як державним реєстратором, про що прийнято оспорюване рішення.

Представник позивача зазначає, що заочне рішення суду про виділення квартири у власність ОСОБА_6 та рішення державного реєстратора про реєстрацію цього права скасовані у судовому порядку, тому реєстрація права власності за ОСОБА_5 проведена за відсутності для цього належних правових підстав. Крім того, представник позивача звертає увагу суду на ту обставину, що на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5 зазначений об'єкт нерухомого майна перебував під обтяженням внаслідок накладення арешту на все майно ОСОБА_3 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року, постановленою в межах забезпечення позову за заявою ОСОБА_6 Представник позивача вважає, що з огляду на це відповідач зобов'язана була перевірити наявність таких обтяжень у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за критерієм "ідентифікаційні дані фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника" відносно ОСОБА_3, про якого їй стало відомо під час отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, як про попереднього власника квартири. Представник позивача наголошує, що вказану обставину встановлено постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в справі №817/3592/14, що набрала законної сили, та повинна бути врахована судом під час розгляду та вирішення даної адміністративної справи.

З цих підстав просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Пояснив суду на обґрунтування своїх заперечень, що Фокіна Анастасія Борисівна, діючи як державний реєстратор, одночасно із вчиненням нею нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, здійснила державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що прийняла оспорюване рішення. Представник відповідача вважає, що відповідачем не було допущено порушень вимог законодавства під час вчинення як нотаріальної, так і реєстраційної дій. Зокрема, представник відповідача посилається на ту обставину, що станом на час прийняття оспорюваного рішення заочне рішення суду про виділення квартири у власність ОСОБА_6 та рішення державного реєстратора про реєстрацію цього права ще не були скасовані у судовому порядку. Крім того, представник відповідача вказує, що пошук обтяжень у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна повинен був здійснюватись виключно відносно наявності таких заборон відносно ОСОБА_6 як власниці (продавця) квартири, а не ОСОБА_3, як її попереднього власника.

З цих підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що 11.02.2011 року між ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири загальною площею 63,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

24.02.2011 року право власності ОСОБА_3 на дану квартиру зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №18364346 (а.с. 28).

01.08.2012 року Рівненським міським судом Рівненської області постановлено ухвалу по справі №1715/14099/12 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про розлучення та поділ майна подружжя, якою задоволено заяву про забезпечення позову, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 (а.с. 29).

03.08.2012 року Першою Рівненською державною нотаріальною конторою внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №12823536 про реєстрацію арешту нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року по справі №1715/14099/12 (а.с. 30).

07.06.2013 року Рівненським міським судом Рівненської області прийнято заочне рішення по справі №1715/14099/12, яким серед іншого виділено у приватну власність ОСОБА_6 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31).

27.12.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області прийнято рішення №9607120 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 115).

19.11.2014 року між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_5 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири загальною площею 63,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 33, 55-90, 183-195).

19.11.2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, як державним реєстратором прав на нерухоме майно, прийнято рішення №17323914 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 196-199).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон України №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом

Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України №1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 9 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За змістом частини 9 статті 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (в редакції чинній на час спірних правовідносин, надалі - Порядок), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії.

В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у нього лише у результаті здійснення нотаріальних дій, реалізуються одночасно з їх вчиненням та виключно за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав фізичних і юридичних осіб на нерухоме майно.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1)прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3)прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4)внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

5)видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6)надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 19.11.2014 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2013 року по справі №1715/14099/12 та рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120 були чинними та не були скасовані у встановленому законом порядку.

Так, судом досліджено, що заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2013 року по справі №1715/14099/12, яким у приватну власність ОСОБА_6 було виділено квартиру за адресою: АДРЕСА_1, скасоване ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області 20.11.2014 року (а.с. 32).

Рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 скасоване постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в справі №817/3592/14, що набрала законної сили 05.05.2015 року (а.с. 5-13).

Отже, станом на час вчинення реєстраційної дії у відповідача не було підстав не брати до уваги документи, надані ОСОБА_6 на підтвердження існування у неї права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна та ставити під сумнів відповідність заявлених прав ОСОБА_5 і поданих для державної реєстрації такого переходу прав документів вимогам законодавства.

Крім того, підпунктом 1 пункту 37 Порядку визначено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, серед іншого, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно.

В ході судового розгляду адміністративної справи судом з'ясовано, що попри скасування судами заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2013 року по справі №1715/14099/12 та рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120, договір купівлі-продажу від 19.11.2014 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який був безпосередньою підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення, у судовому порядку недійсним не визнавався.

Суд зазначає, що дії відповідача, які передували прийняттю оспорюваного рішення, повинні оцінюватись з урахуванням того правового становища нерухомого майна, який існував на час їх вчинення. Тому, подальше скасування правовстановлюючого документу та рішення про первинну реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього власника не свідчить про протиправність дій нотаріуса, як державного реєстратора, вчинених до такого скасування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону.

Згідно з абз. 4 п. 95 Порядку, державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Абзацом 2 пункту 4 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року №1844/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за №2102/22414, визначено, що пошук записів про обтяження речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна здійснюється за такими ідентифікаторами: за реєстраційним номером запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно; за кадастровим номером земельної ділянки; за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна; за ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника); для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); для юридичної особи (резидента та нерезидента) - найменування юридичної особи та податковий номер.

Таким чином, частиною 9 статті 15 Закону України №1952-IV передбачено виняток із загального правила коли у здійсненні державної реєстрації прав має бути відмовлено, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, а саме - для випадків коли така реєстрація проводиться в результаті вчинення нотаріальної дії.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року по справі №1715/14099/12 було внесено 03.08.2012 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення пошук у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за критерієм "ідентифікаційні дані фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника" правомірно здійснений відповідачем відносно сторін правочину ОСОБА_5 і ОСОБА_6, як тогочасного власника квартири, а не щодо ОСОБА_3, який на той час виступав лише попереднім власником вказаного об'єкту нерухомого майна, право на яке передавалось.

Отже, наявність арешту нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 01.08.2012 року по справі №1715/14099/12 на час прийняття оспорюваного рішення не поширювався на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та не міг слугувати обставиною, яка має вплив на здійснення державної реєстрації переходу права власності на дану квартиру.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в справі №817/3592/14, що набрала законної сили.

За змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, передбачене вказаною нормою звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у судових рішеннях, не повинні сприйматися як обов'язкові якщо обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Суд зазначає, що предметом розгляду в межах адміністративної справи №817/3592/14 була правомірність рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області від 27.12.2013 року №9607120 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою суду вірно встановлено, що під час прийняття даного рішення, яким реєструвався перехід права власності на квартиру від ОСОБА_3 до ОСОБА_6, державний реєстратор, в силу вимог Порядку, зобов'язаний був перевірити наявність зареєстрованих обтяжень нерухомого майна за критерієм ідентифікаційних даних попереднього власника, яким на той час виступав ОСОБА_3

Під час прийняття оспорюваного рішення відповідачем, як державним реєстратором, ОСОБА_3 не був, ані стороною правочину, ані чинним власником квартири, отже обставини, встановлені постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року в справі №817/3592/14, є іншими ніж ті, що мають значення в межах розгляду даної адміністративної справи, тому не беруться судом до уваги як преюдиційні.

Як передбачено частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідача відповідає вказаним критеріям правомірності, таким чином у задоволенні позову слід відмовити повністю.

В порядку визначеному статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір на користь сторін не присуджується.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - ОСОБА_3 у задоволенні адміністративного позову до Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Фокіної Анастасії Борисівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17323914 від 19.11.2014 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 257796256101, за ОСОБА_5 - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.