Постанова № 49249853, 26.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

26.08.2015 р. № 814/1376/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. при секретарі судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 55223

доПервомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Дзержинського, 18, Первомайськ, Миколаївська область, 55213 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11.04.2014року №0004311703, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ФОП) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому, посилаючись на незаконність оспорюваного рішення, просив скасувати податкове повідомлення-рішення (далі по тексту також - ППР) Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту також - відповідач, ДПІ, контролюючий орган) від 11 квітня 2014 року №0004311703, в частині визначення суб'єкту господарювання зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі: 1 299 029, 00 грн. за основним зобов'язанням, 324 757, 25грн. штрафної санкції.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в зв'язку з безпідставним формуванням витрат по безтоварним господарським операціям з ТОВ «Олерон», ТОВ «Фрамтранссервіс», ТОВ «Український ресурс».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В період з 05.12.2013 року по 18.12.2013 року ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП, за наслідками якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012р» від. 08.01.2014 року №2/17-03/НОМЕР_1 (далі по тексу також - акт).

При досліджені фактичних обставин та формування висновків про безтоварність господарських операцій контролюючим органом використані дані перевірок позивача за 2012 рік (акт «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Олєрон» за період з 01.01.2011 по 31.07.2011 року» від 01.06.2012 року №579/17/НОМЕР_1, акт «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Олєрон» за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 року» від 18.06.2012 року №642/17/235641173, акт «Про результати документальної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Фрамтранссервіс» за період з 01.10.2011 по 31.31.2011 рок; від 04 грудня 2012 року №4955/172/НОМЕР_1).

З урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 01.04.2014 року №1153/10/14-29-10-05-10 Первомайською ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області 11 квітня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004311703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 303 240, 70 грн. та нарахування штрафу у розмірі 325 810, 17 грн.. ППР позивачем оспорюється в частині визначення суб'єкту господарювання зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі: 1 299 029, 00 грн. за основним зобов'язанням, 324 757, 25грн. штрафної санкції.

Сума (1 299 028,27грн.) оспорюваного зобов'язання мотивована контролюючим органом невизнанням витрат у розмірі 7 641 343, 00 грн. по господарським операціям з придбання бензину та дизельного палива у ТОВ «Олєрон», ТОВ «Фрамтранссервіс», ТОВ «Український ресурс», з яких:

4 506 495, 00 грн. (ПДФО складає 766 104,00 грн.) - по безтоварним господарським операціям з ТОВ «Олерон» згідно акта «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Олєрон» за період з 01.01.2011 по 31.07.2011 року» від 01.06.2012 року №579/17/НОМЕР_1;

2 167 270, 00 грн. (ПДФО складає 368 436, 00 грн.) - по безтоварним господарським операціям з ТОВ «Олерон» згідно акта «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Олєрон» за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 року» від 18.06.2012 року №642/17/235641173 ;

163 240, 00 грн. (ПДФО складає 27 752, 00 грн.) - по безтоварним господарським операціям з ТОВ «Фрамтранссервіс» згідно акта «Про результати документальної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Фрамтранссервіс» за період з 01.10.2011 по 31.31.2011 року» від 04 грудня 2012 року №4955/172/НОМЕР_1;

267 398, 00 грн. (ПДФО складає 45 457, 00 грн.) - по безтоварним господарським операціям з придбання палива у ТОВ «Український ресурс». В обґрунтування умовиводу відповідач посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.11.2012 р. №1921/22-20/34689480, згідно якого ТОВ «Український ресурс» не має виробничих можливостей для ведення господарської діяльності;

536 940, 00 грн. (ПДФО складає 91 280, 00 грн.) - по безтоварним господарським операціям з придбання у ТОВ «Олерон» палива.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Приписами п.177.1 та п.177.2 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 року за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 року у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 року за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо невизнання контролюючим органом витрат у розмірі 4 506 495, 00 грн. (ПДФО складає 766 104,00 грн.) по господарським операціям з ТОВ «Олєрон» (згідно акта «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Олєрон» за період з 01.01.2011 по 31.07.2011 року» від 01.06.2012 року №579/17/НОМЕР_1).

При розгляді справи встановлено, що обставини справи в цій частині (легітимність та реальність господарських операцій) були предметом судового дослідження при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (справа №2а-4868/12/47) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000181701 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в справі №2а-4868/12/1470, якою позов ОСОБА_1 задоволено, та прийнято нову постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог.

Вказаним судовим рішеннями Одеського апеляційного адміністративного суду встановлено що господарські операції в дослідженому періоді між ОСОБА_1 та ТОВ «Олєрон» мали безтоварний (нереальний) характер.

Щодо невизнання контролюючим органом витрат у розмірі 2 167 270, 00 грн. (ПДФО складає 368 436, 00 грн.) по господарським операціям з ТОВ «Олєрон» (згідно акта «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Олєрон» за період з 01.08.2011 по 31.10.2011 року» від 18.06.2012 року №642/17/235641173).

При розгляді справи встановлено, що обставини справи в цій частині (легітимність та реальність господарських операцій) були предметом судового дослідження при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (справа №2а-4866/12/47) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012 року №0000221701 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року залишено в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в справі №2а-4866/12/1470, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Вказаними судовими рішеннями встановлено реальність (товарність) та легітимність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олєрон» в дослідженому періоді.

Щодо невизнання контролюючим органом витрат у розмірі 163 240, 00 грн. (ПДФО складає 27 752, 00 грн.) по господарським операціям з ТОВ «Фрамтранссервіс» (згідно акта «Про результати документальної позапланової перевірки з питань оподаткування податку на додану вартість з ТОВ «Фрамтранссервіс» за період з 01.10.2011 по 31.31.2011 року» від 04 грудня 2012 року №4955/172/НОМЕР_1).

При розгляді справи встановлено, що обставини справи в цій частині (легітимність та реальність господарських операцій) були предметом судового дослідження при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (справа №814/864/13-а) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2012 року №0004691701 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в справі №814/864/13-а, якою позов ОСОБА_1 задоволено, та прийнято нову постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог.

Вказаним судовим рішеннями Одеського апеляційного адміністративного суду встановлено що господарські операції в дослідженому періоді між ОСОБА_1 та ТОВ «Фрамтранссервіс» мали нереальний безтоварний характер.

Щодо невизнання контролюючим органом витрат у розмірі 267 398, 00 грн. (ПДФО складає 45 457, 00 грн.) по господарським операціям з придбання у палива у ТОВ «Український ресурс».

При розгляді справи встановлено, що обставини справи в цій частині (легітимність та реальність господарських операцій) були предметом судового дослідження при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (справа №814/1375/14) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2014 року №0004311703 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року залишено в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в справі №814/1375/14, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Вказаними судовими рішеннями встановлено реальність (товарність) та легітимність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Український ресурс».

Щодо невизнання контролюючим органом витрат у розмірі 536 940, 00 грн. (ПДФО складає 91 280, 00 грн.) по господарським операціям з придбання у ТОВ «Олєрон» палива.

При розгляді справи встановлено, що обставини справи в цій частині (легітимність та реальність господарських операцій) були предметом судового дослідження при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (справа №814/1375/14) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2014 року №0004311703 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року залишено в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду в справі №814/1375/14, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Вказаними судовими рішеннями встановлено реальність (товарність) та легітимність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Олєрон».

Таким чином, оскільки обставини, що були предметом судового дослідження, раніше встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах по спорах між тими ж сторонами, що набрали законної сили, суд відповідно до ст.72 КАС України керується висновками вказаних рішень в частині умовиводів про реальність (або безтоварність) господарських операцій.

Вищенаведене є підставою для часткового задоволення позову - в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на суму 631466,25грн., із яких 505173,00грн. - основного зобов'язання та 126293,25грн. - штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11,70,71,86,159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 11 квітня 2014 року № НОМЕР_2 в частині визначення суб'єкту господарювання зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 631466 гривень 25 копійок (із яких 505173 гривень - основного зобов'язання та 126293 гривень 25 копійок - штрафних санкцій).

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України решту судового збору в розмірі 2436 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя Желєзний І. В.