Рішення № 49249006, 27.08.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р.Справа № 925/1318/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «ГЕРМЕС-ГАРАНТ», м. Черкаси, вул. Кириченка, 32

до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНС І КО», м. Черкаси, вул. Руставі, 4

про стягнення 4 016,77 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 адвокат адвокатська угода;

від відповідача: не зявився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ГЕРМЕС-ГАРАНТ» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНС І КО» про стягнення заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу згідно договору-заявки від 26.05.2015р. №АТ000000581/1 945 в розмірі 4 016,77 грн., в тому числі 4 000,00 грн. основного боргу, 16,77 грн. - 3% річних, відшкодування послуг адвоката та судових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзив на позов не надав, представника у судове засідання не направив, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 07.08.2015р. про порушення провадження у справі повернулась до суду з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання».

Незявлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання суду доказів про внесення орендної плати, мотивованих заперечень на позов чи доказів про обєктивну неможливість заперечити вимоги позивача.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено такі взаємовідносини сторін:

26.05.2015 р. між приватним підприємством «ГЕРМЕС-ГАРАНТ» як перевізником та виконавцем послуги (Позивач по справі), що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНС І КО» (Замовник Відповідач по справі), що діє на підставі Статуту, було укладено договір-заявка №АТ000000581/1 945 (а.с. 9) (далі Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу автотранспортом по маршруту м. Черкаси - м. Кривий Ріг - м. Херсон. Сума перевезення визначена в розмірі 4000 грн. з ПДВ.

Перевезення Позивачем виконане в повному обсязі та в строк, підтвердженням чого є товарно-транспортні накладні з відмітками про доставку вантажу до м. Кривий Ріг та м. Херсон від 26.05.2015p. №№л-00000300, л-00000301, л-00000302, л-000003, що підписані з боку вантажоодержувачів без заперечень та зауважень (а.с. 10-13).

03.06.2015р. оригінали документів, що стосуються перевезення, в тому числі рахунок, акт виконаних робіт, товарно-транспортні накладні (в тому числі оригінали), примірник договору, заявки, податкові накладні були надіслані Відповідачу цінним листом з описом вкладення з повідомленням про вручення, та отримані ним 25.06.2015р.

На виконання замовлення був укладений письмовий договір оренди автотранспортного засобу від 26.06.2014р. (а.с. 22-23) та договір надання послуг від 28.07.2015р. №22 з перевізником (а.с. 24-25).

На виконання умов Договору Перевізник здійснив перевезення вантажу, а Замовник прийняв вантаж, про що свідчить відмітка в товарно-транспортних накладних (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.12 Договору вартість перевезення підлягає оплаті в безготівковому порядку протягом п'яти днів з моменту отримання оригіналів документів.

Рахунок-фактура №СФ-0000672 від 27.05.2015р. на оплату послуги виписано Відповідачу (а.с. 15).

Відповідачу направлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000076 на суму 4000 грн. з ПДВ (а.с. 14), від підписання якого відповідач протиправно ухилився. Претензій стосовно якості, вартості, схоронності чи комплектності перевезення - відповідачем не заявлено.

Таким чином, Відповідач повинен був в 5-денний строк з моменту отримання від Позивача повного пакету документів, тобто до 30.05.2015p. включно, здійснити розрахунок. Невиконання Замовником взятих на себе зобовязань стало підставою для звернення Перевізника до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення заборгованості та санкцій.

Відповідач вимоги не заперечив, доказів погашення боргу не подав. Доказів погашення однорідних вимог сторонами не подано.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має грунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного виконання послуги з перевезення вантажу на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору. Сторони за договором є субєктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст. 93 ЦК України.

За правовою природою договір-заявка від 26.05.2015р. №АТ000000581/1 945 є договором перевезення вантажу з елементами послуги і відповідає вимогам статті 712 ЦК України.

Відносини перевезення урегульовані Главою 64 ЦК України.

Частиною першою ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір-заявка від 26.05.2015р. №АТ000000581/1 945 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Перевізник доставив, а Замовник прийняв і має оплатити вантаж алкогольні напої у кількості та якості, що вказується у товарно-транспортних накладних. Позивач виконав перевезення на суму 4000 грн. з ПДВ та доставив Відповідачу вантаж, що підтверджується переліченими документами та не оспорюється сторонами. Претензій щодо строку, кількості, якості отриманого вантажу не заявлено.

Факт наявності заборгованості в розмірі 4000 грн. підтверджується наданими в справу документами: договором-заявкою, копіями товарно-транспортних накладних за виконані послуги з перевезення. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий вантаж, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідач не заперечив суму вимоги.

В той же час суд враховує, що відповідач своєчасно повідомлений про час і місце розгляду справи. Представник відповідача не звертався до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та не подав належних доказів обєктивної неможливості проведення розрахунку з позивачем чи спростування доводів позивача.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий вантаж, який визначений п. 1.12 заявки-договору вартість перевезення підлягає оплаті в безготівковому порядку протягом п'яти днів з моменту отримання оригіналів документів.

Отже, Відповідач зобовязаний був здійснити остаточні розрахунки до 30.05.2015р. включно за договором.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки, недопоставки вантажу чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобовязання в частині належної та повної оплати за вже отриманий вантаж належним чином не виконав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

В ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за доставку вантажу у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач також нараховує відповідачу 16,77 грн. - 3% річних з простроченої суми за період 31.05.2015р. по 20.07.2015р.

Вимоги обґрунтовані. Розрахунок санкцій при наявному грошовому зобовязанні відповідача перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга:Еліт Закон» з урахуванням строку прострочення оплати партії перевезення. Розрахунок вимоги виконано вірно. 16,77 грн. - 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів обєктивної неможливості заперечити вимоги.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, які поніс Позивач, сплативши згідно договору від 15.07.2015р. - є адвокатськими витратами на суму 1500,00 грн., та підлягають до стягнення з Відповідача як судові витрати на користь позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 1827 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТРАНС І КО», м. Черкаси, вул. Руставі, 4, ідентифікаційний код ЄДР 38715372, номер рахунку в банку невідомий

на користь приватного підприємства «ГЕРМЕС-ГАРАНТ», м. Черкаси, вул. Кириченка, 32, ідентифікаційний код ЄДР 37181362, номер рахунку в банку невідомий

4 000,00 грн. основного боргу, 16,77 грн. 3% річних, 1500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 1827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 28.08.2015р.

Суддя Г.М. Скиба