Рішення № 49248613, 19.08.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р.Справа № 925/1082/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Бойко Ю.В.,

за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" до кредитної спілки "Кредит-Союз"

про стягнення 2 829 грн. 83 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 2 829 грн. 83 коп. заборгованості за фактично надані позивачем послуги з централізованого опалення з відповідача як власника нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва від 25.11.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав таке. На початку опалюваного сезону, а саме в жовтні 2014 року ТОВ "Сміла Енергоінвест" було здійснено подачу теплової енергії на житлове приміщення - квартиру № 47 в житловому будинку № 8в по вул. Фурманова в м. Сміла, власником якої є відповідач - кредитна спілка "Кредит-Союз". Однак відповідач, як власник вказаної квартири, всупереч вимогам ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не уклав з позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення, тобто, бездіяльність відповідача призвела до фактичного бездоговірного отримання послуг з централізованого опалення в квартиру АДРЕСА_2. Оплата за вказані послуги відповідачем не проводилась з листопада 2014 по квітень 2015 року, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 2 829,83грн. Вимогу позивача від 10.06.2015 про сплату заборгованості відповідач залишив без задоволення.

23.07.2015 позивач подав до справи пояснення, в якому додатково вказав, що в житловому помешканні, що являється об'єктом надання послуг з централізованого опалення, проживав ОСОБА_3, з яким було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення від 01.10.201З. У зв'язку з несплатою грошових коштів за послуги з централізованого опалення з жовтня 2010 року по квітень 2013 року ТОВ "Сміла Енергоінвест" в порядку наказного провадження звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 2 659,69грн. та 06.11.201З Смілянським міськрайонним судом було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 2659,69грн. боргу за послуги з централізованого опалення. В листопаді 2014 року ОСОБА_3 було сплачено борг в розмірі 3 796,24грн. що підтверджують витяги з реєстру оплат.

У письмовому відзиві (запереченні) на позовну заяву відповідач просить повністю відмовити позивачу в позові, посилаючись на таке. Кредитна спілка не мала доступу до квартири, не отримувала від позивача послуг з опалення, тобто не була споживачем послуг. Споживачем послуг була інша особа, отримував послуги ОСОБА_3 та члени його сім'ї, а позивач жодним чином не доводить, що саме кредитна спілка "Кредит-Союз" була споживачем послуг позивача. Обов'язку оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу, однак у матеріалах справи відсутні будь які документи, які б підтверджували, що позивач надсилав кредитній спілці проект договору надання послуг або іншим чином пропонував укласти договір на надання послуг. Оскільки відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, тому відсутні підстави для стягнення із кредитної спілки оплати за послуги з централізованого опалення на позадоговірних засадах. Опалення є послугою, яка не випливає із права власності на майно, але надається споживачу - тому хто отримує послугу, яким може бути наймач квартири, орендар, інші особи, що мешкають в квартирі. Кредитна спілка не мала доступу до приміщення до моменту виселення колишнього власника квартири (ОСОБА_3П.), тому кредитна спілка жодної послуги від позивача в принципі не могла отримувати до фактичного виконання рішення суду про виселення колишніх власників, що підтверджується копіями ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 22.10.2014 по справі № 22-ц/793/2587/2014 про виселення, ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 24.02.2015 по справі № 22-ц/793/496/15 щодо відстрочки виконання судового рішення про виселення, ОСОБА_2 державного виконавця щодо фактичного виконання рішення від 26.02.2015. Також у відзиві відповідач просить відшкодувати відповідачу з позивача господарські витрати, повязані з розглядом справи в суді, які понесе кредитна спілка, в т.ч. витрати на правову допомогу в сумі 550 грн.

У судовому засіданні:

представник позивача повністю підтримала позов та просила стягнути з відповідача заявлену в позові суму як таку, що підтверджена матеріалами справи, просила прийняти рішення у даному засіданні, оскільки позовні вимоги до відповідача підтверджені належними доказами, та пояснила, що для вирішення даного спору не має значення, хто сплачував кошти до листопада 2014 року та чи був договір із ОСОБА_3, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності від 25.11.2013 відповідач став власником названої квартири, тому відповідно до ст. 322 ЦК України саме він несе відповідальність за її утримання та всі ризики і витрати;

представник відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позовну заяву, та вказав, що із поданих позивачем документів вбачається, що за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_3, з ним був укладений договір на оплату за послуги з опалення, який не розірваний, не визнаний недійсним і він припинив свою дію лише у звязку з укладенням договору із новим власником квартири - ОСОБА_4, тобто по квітень 2015 року стороною за договором і споживачем послуг був ОСОБА_3

У судовому засіданні 19.08.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив таке.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення оплати за надані позивачем послуги з опалення з опалення в житлове приміщення - квартиру № 47 за адресою АДРЕСА_3 в період опалювального сезону протягом листопада 2014 - квітня 2015 року.

У вказаній квартирі проживав та був зареєстрований ОСОБА_3 із сімєю (довідка від 28.01.2015 - а.с. 76). У зв'язку з несплатою грошових коштів за послуги з централізованого опалення з жовтня 2010 року по квітень 2013 року ТОВ "Сміла Енергоінвест" в порядку наказного провадження звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 2 659,69грн. боргу та 06.11.201З Смілянським міськрайонним судом було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 2659,69грн. боргу за послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2010 року по 01 травня 2013 року.

01.10.201З із ОСОБА_3 як із споживачем було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення у квартиру за адресою АДРЕСА_4.

Відповідно до пункту 31 вказаного договору він укладається на рік і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

За доводами позивача, відповідно до витягів з реєстру оплат в листопаді 2014 року ОСОБА_3 було сплачено борг за опалення вказаної квартири в сумі 3 796,24грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.11.2013 за кредитною спілкою "Кредит-Союз" зареєстроване право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна від 25.11.2013.

Із поданих відповідачем документів вбачається, що заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 жовтня 2014 року, було задоволено позов кредитної спілки "Кредит-Союз" та виселено ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири № 47, по вул. Фурманова, 8в у м. Сміла, Черкаської області.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2014 року було відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2015 року.

Головним державним виконавцем Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції складено ОСОБА_4 державного виконавця від 26.02.2015 при примусовому виконанні виконавчого листа № 703/7063/13, виданого 18.11.2014, про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири №47, по вул. Фурманова 8в у м. Сміла, Черкаської області.

30.04.2015 було укладено договір № 05225008V047 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення у квартиру за адресою АДРЕСА_4 із ОСОБА_4, яка з цього часу стала споживачем послуг.

За доводами позивача оплата за послуги з централізованого опалення не проводилась з листопада 2014 poку по квітень 2015 року, в результаті чого утворилася заборгованість в сумі 2 829,83 грн., з вимогою про стягнення якої з відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", далі - Закон.

Субєктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

В статті 19 Закону вказано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг та пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону визначений обовязок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із вказаними вище нормами Закону споживачі, із якими укладено договір про постачання житлово-комунальних послуг, зобовязані їх оплачувати.

Із матеріалів справи вбачається, що в період, за який заявлено позивачем до стягнення борг за опалення у квартирі за адресою АДРЕСА_3, діяв договір від 01.10.2013, що був укладений із ОСОБА_3, який проживав у цей період із сімєю у вказаній квартирі і фактично отримував послуги з централізованого опалення, тобто споживачем послуг і фактично, і за договором від 01.10.2013 був ОСОБА_3 з сімєю у складі 3 осіб (як це вказано у договорі від 01.10.2013).

Виходячи із умови пункту 31 Договору та враховуючи відсутність заяв сторін за договором про його розірвання чи припинення, він продовжував свою дію після 01.10.2014 ще на рік. 30.04.2015 було укладено договір про надання таких послуг із новим споживачем - ОСОБА_4 і лише у звязку з укладенням цього договору, оскільки появився новий споживач, договір від 01.10.2013 із попереднім споживачем припинив свою дію.

Позивач не довів і належними доказами не підтвердив наявності у відповідача обовязку оплачувати послуги опалення у вказаній квартирі. Саме по собі знаходження у власності відповідача квартири, споживачем послуг в якій фактично і за договором була інша особа, не може бути підставою для покладення на відповідача обовязку щодо оплати вартості наданих у цю квартиру послуг.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" не вимагає укладення договору лише із власником приміщення. В статті 322 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено оплату житлово-комунальних послуг споживачем, тобто особою, із якою укладено договір. Суду не подано доказів розірвання договору від 01.10.2013 чи звернення споживача із заявою про тимчасову відсутність у квартирі, як це передбачено у договорі від 01.10.2013.

Посилання позивача на постанови Верховного суду України та Вищого господарського суду України суд вважає безпідставними, а викладені у них правові висновки не можуть бути застосовані у даному спорі, оскільки у доданих до пояснення постановах зроблений висновок про наявність у споживача обовязку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними, навіть за відсутності письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг. Однак матеріалами справи доведено і позивачем не спростовано, що відповідач не отримував послуги з опалення квартири, а споживачем послуг був ОСОБА_3 із сімєю, із яким було укладено договір від 01.10.2013 про надання послуг з централізованого опалення, який не був розірваний чи припинений у жовтні 2014 року, та який фактично проживав у цій квартирі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено і належними доказами не підтверджено наявності у відповідача обовязку оплачувати послуги опалення у квартирі за адресою АДРЕСА_3 у вказаний в позові період, тому у задоволенні позову до відповідача необхідно відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України понесені позивачем витрати на сплату судового збору повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.

Клопотання відповідача у відзиві на позовну заяву про відшкодування з позивача витрат на правову допомогу в сумі 550 грн. суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з того, що статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25.08.2015 (перший робочий день після вихідних).

Суддя А.Д. Пащенко