Постанова № 49248517, 19.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа № 907/323/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Заступника прокурора Закарпатської області, № 08-219вих15 (218) від 28.05.2015 р. (вх. № 01-05/2562/15 від 05.06.2015 р.),

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 травня 2015 року

у справі № 907/323/15 (суддя Л.М.Якимчук),

порушеній за позовом Заступника прокурора Закарпатської області, м. Іршава в інтересах держави в особі

Позивача: Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації, м. Іршава, Закарпатської обл.,

До відповідача-1: Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради, м. Іршава, Закарпатської обл.,

До відповідача-2: Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_2, с. Приборжавське, Іршавського р-ну, Закарпатської обл.,

Про: визнання недійним Договору оренди нерухомого майна № 235 від 07.05.2013 р., зобовязати ФОП ОСОБА_2 звільнити вбудоване нежитлове приміщення, площею 97,45 кв. м., розташоване за адресою: с. Довге, вул. Січових Стрільців, 1, яке є предметом Договору оренди нерухомого майна № 235 від 07.05.2013 р. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/прокуратури: прокурор Пиць Н.В. (посвідчення № 33559 від 18.05.2015 р.);

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув;

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

За усним клопотанням представника прокуратури, в судовому засіданні проводиться технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2015 року, справу № 907/323/15 Господарського суду Закарпатської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області, № 08-219вих15 (218) від 28.05.2015 р. (вх. № 01-05/2562/15 від 05.06.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 17.06.2015 року, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 01.07.2015 р. про що сторони та прокурор були повідомлені рекомендованою поштою згідно інструкції з діловодства в господарських судах України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 19.08.2015 р., про що сторони та прокурор були повідомлені рекомендованою поштою згідно інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 19.08.2015 р., представник апелянта/прокуратури прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2015 р. у справі № 907/323/15 за позовом прокурора Іршавського району Закарпатської області, в інтересах держави в особі: Відділу освіти Іршавської РДА до Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району, Виконавчого апарату Іршавської районної ради та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та звільнення відповідачем-2 займаного приміщення - скасувати та постановити нове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі.

Позивач повноважного представника в судове засідання, втретє, не направив, про причини не прибуття не повідомив, був повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано 11.06.2015 р. за № 9010006450413 (а.с. 166) та про відкладення справи, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 190/зворот).

Відповідач-1 повноважного представника в судове засідання не направив, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав (надіслав) лист № 01-40/417 від 15.06.2015 р. (вх. № 01-04/3881/15 від 17.06.2015 р.) з додатками: відзив на апеляційну скаргу № 01-40/417 від 15.06.2017 р., докази надсилання відзиву на апеляційну скаргу на адресу прокуратури (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек), з підстав зазначених у відзиві просить, рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 травня 2015 року у справі № 907/323/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, та розглядати справу без участі представника відповідача-1 за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач-2 повноважного представника в судове засідання не направив, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подав (надіслав) відзив на апеляційну скаргу б/н від 26.06.2015 р. (вх. № 01-04/4160/15 від 30.06.2015 р.), просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 травня 2015 року у справі № 907/323/15 залишити без змін, апеляційну скаргу- без задоволення, та розглянути справу без участі відповідача-2 за наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року прийнято апеляційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області, № 08-219вих15 (218) від 28.05.2015 р. (вх. № 01-05/2562/15 від 05.06.2015 р.) до провадження та розгляд справи № 907/323/15 у звязку із не явкою в судове засідання представників сторін ухвалами суду від 17.06.2015 р. та від 01.07.2015 р. розгляд справи було відкладено, про що сторін та прокурора було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Однак, в судове засідання, яке відбулось 19.08.2015 р. представники сторін не прибули.

Відповідно до норм чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду відповідачем-1 та відповідачем-2 було надіслано Відзиви на апеляційну скаргу, в яких, останні, просили розглядати дану справу за відсутності представників відповідача-1 та 2, за наявними в матеріалах справи документами, просили рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі вищенаведеного, заслухавши представника прокуратури та враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також враховуючи клопотання відповідача-1 та відповідача-2, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/323/15.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2015 р. у справі № 907/323/15 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2015 року у справі № 907/323/15 (суддя Якимчук Л.М.) вирішено у задоволено позову відмовити повністю (пункт перший резолютивної частини рішення) та присуджено стягнути з Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації, м. Іршава (90100, м. Іршава, вул. Шкільна, 7 код ЄДРПОУ 36990540) в доход Державного бюджету України, а саме (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача 31211206783002; код отримувача 38015610) суму 2436,00 грн. судового збору (а. с. 148-149, 150-156).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Апелянт (Заступника прокурора Закарпатської області) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 170-175), просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2015 р. у справі № 907/323/15 за позовом прокурора Іршавського району Закарпатської області, в інтересах держави в особі Відділу освіти Іршавської РДА до Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району, Виконавчого апарату Іршавської районної ради та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та звільнення відповідачем-2 займаного приміщення, скасувати та винести нове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено та не вірно застосовано норми матеріального права, а тому висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, відтак на думку апелянта, дане рішення згідно ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що обєкт оренди (підвальні приміщення цокольного поверху, які є частиною матеріально-технічної бази навчального закладу) має використовуватись за призначенням, однак на думку апелянта, зміст договору суперечить чинному законодавству, а тому спірний договір має бути визнано недійсним, а орендоване приміщення повернутим позивачу, та покликається на ст. 63 Закону України «Про освіту» та п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу», затверджених постановою санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 року, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємства мам, установам, організаціям, іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не повязано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що місцевим судом в оскаржуваному рішенні не вірно зроблено посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. за № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», відповідно до якої місцевий суд визначив, що позивач за договором мав можливість отримувати додаткові джерела фінансування.

Крім того, апелянт вважає, що місцевим господарським судом безпідставно не враховано та не застосовано норми ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» на які прокурор посилався, як на підставу позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, на підставі рішення Іршавської районної ради, тринадцятої сесії шостого скликання, № 342 від 23.04.2013 року «Про передачу в оренду нежилих приміщень в будівлях спільної власності територіальних громад сіл, міста району» /пункт 3-й рішення/ СПД-ФО ОСОБА_2 (Відповідач-2 по справі) передано в оренду вбудоване нежитлове приміщення Довжанської загальноосвітньої школи (далі за текстом - ЗОШ) І-ІІІ ступенів, загальною площею 97,45 м. кв., що розташоване за адресою: с. Довге, вул. Січових Стрільців, 1, що знаходиться на балансі Відділу освіти районної державної адміністрації, з метою реалізації непродовольчих товарів підакцизної групи, строком на 2 роки 11 місяців (п. 3 рішення, а. с. 131-132, 145-146).

07.05.2013 р. на виконання рішення Іршавської районної ради № 342 від 23.04.2013 року, між Відділом управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради (Орендодавець - за договором, Відповідач 1 - у справі) та Субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_2 (Орендар - за договором, Відповідач-2 - у справі) на підставі рішення Іршавської районної ради від 23.04.2013 № 342 укладено Договір № 235 оренди приміщень, частини будівель та іншого окремого індивідуально визначеного майна обєктів, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, міста, району (надалі - Договір) (а. с. 17-20, 73-76).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно вбудоване нежитлове приміщення, площею 97,45 м. кв., що знаходиться за адресою: с. Довге, вул. Січових Стрільців, 1 будівлі Довжанської загальноосвітньої школи, І-ІІІ ступенів, що знаходиться на балансі Відділу освіти районної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 78097,00 грн.

Майно передається в оренду з метою реалізації непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.2. Договору).

Згідно п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта передачі майна.

07 травня 2013 р. згідно з Актом приймання-передачі майна в оренду (Додаток № 1 до договору оренди № 235 від 07.05.2013 р.)(а.с. 21), Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору оренди № 235 від 07.05.2013 р. в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення будівлі Довжанської ОСОБА_3 ступенів (майно), площею 97, 45 кв.м., розміщене за адресою: с. Довге, вул. С. Стрільців, 1, яке перебуває на балансі відділу освіти районної державної адміністрації в доброму стані.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається районна рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Фактичне користування орендарем предметом договору підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.2013 р.

Слід зазначити, що орендоване приміщення, є спільною власністю територіальних громад сіл, міста району Іршавської районної ради, на підставі рішення Виконавчого комітету Довжанської сільської ради № 124 від 29.11.2011 р., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії СА № 328878 (а. с. 24), а також зазначено у п. 2.2 спірного договору.

В матеріалах справи є наявним Статут Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області, державна реєстрація якого проведена у встановленому законом порядку (а.с. 33-46).

Як вбачається з пункту 1.1 Статуту, Довжанська загальноосвітня школа, І-ІІІ ступенів, Іршавської районної ради Закарпатської області, знаходиться у спільній (комунальній) власності територіальних громад сіл, міста, району.

Відповідно до п. 1.5. цього Статуту засновником навчального закладу і власником приміщень, будівель, споруд, які є в користуванні навчального закладу, є Іршавська районна рада, а органом управління Управління освіти, молоді та спорту Іршавської районної адміністрації.

Як зазначено вище у цій постанові, на виконання умов Договору оренди, відповідачем-1 передано, а відповідачем-2 прийнято зазначене вище нерухоме майно в користування, що підтверджується Актом прийому-передачі обєкта оренди (користування) від 07.05.2013 року (а. с. 77).

Розмір орендної плати сторони визначали у п.3.1 Договору, а саме: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням районної ради № 137 від 20.04.2007 р., відтак орендна плата визначена станом на грудень 2012 року в розмірі 1200,00 грн. за один місяць оренди на підставі поданої цінової пропозиції. Базова ставка станом на грудень 2012 року за 1 м. кв. становить 12,32 грн.

Відповідно до п.10.1. Договору термін дії договору встановлюється з 24.04.2013 р. до 24.03.2016 р. включно. Строк оренди складає 2 роки 11 місяців з дати приймання за актом приймання-передачі.

З вищенаведеного вбачається, що даний Договір, не потребував державної реєстрації, оскільки укладався на строк 2 роки та 11 місяців.

Отже, на час звернення з позовною заявою до місцевого господарського суду (24.03.2015 р. вх. № 02.5.1-17/341/15), так і на дату постановлення судового рішення (14.05.2015 р.) у даній справі, є чинним, не скасованим, не припиненим, а спірне приміщення використовується СПД-ФО ОСОБА_2 згідно умов Договору, однак, Заступник прокурора Іршавського району Закарпатської області, з спірним Договором не погоджується, вважає, що даний Договір суперечить чинному законодавству України, оскільки не використовується в цілях навчально-виховного процесу, так як СПД-ФО ОСОБА_2 використовує приміщення під реалізацію непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Враховуючи вищенаведене в сукупності колегія суддів зазначає наступне.

Як уже було вищезазначено та встановлено місцевим судом, між сторонами у справі виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. В силу приписів ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Реалізація таких основоположних норм стосовно здійснення права власності закріплена і в ст.761 Цивільного кодексу України. Так, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму. Передача майна у найм є проявом повноваження з розпорядження ним, а тому необхідною передумовою укладення договору найму є наявність у наймодавця права розпорядження таким майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Зазначеним Законом визначено, що до відання виконавчих органів міських, районних у містах, районних, селищних та сільських рад відносяться власні (самоврядні) повноваження в сфері вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків споруд, що належать до комунальної власності.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією ради, в нашому випадку: Іршавської районної ради, яка є власником спірного орендованого відповідачем-2 майна (ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Із змісту ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що до повноважень виконавчих органів міських рад віднесено управління, в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

До виконавчих органів міської ради входять утворені нею виконавчий комітет, відділи, управління та інші виконавчі органи (ст.11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 43, ч.4 - 5 ст. 60 «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, спірне вбудоване нежитлове приміщення, є спільною власністю територіальних громад сіл, міста району Іршавської районної ради, на підставі рішення Виконавчого комітету Довжанської сільської ради № 124 від 29.11.2011 р., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії СА № 328878 (а. с. 24).

Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах делегованих їй повноважень, забезпечує виконання покладених на відділ завдань (п. 1.1 Положення про Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації (нова редакція) (а. с. 26-32).

Положення про Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації (нова редакція) затверджено Розпорядженням голови Державної адміністрації 29.07.2014 р. № 261(а.с. 25).

Відтак, Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації (Позивач у справі) є балансоутримувачем спірного вбудованого нежитлового приміщення, не є власником спірного обєкта оренди, не наділено повноваженнями щодо укладення договорів оренди, з огляду на вищенаведені обставини, прокурором заявлено позов в інтересах неналежного позивача, оскільки в нашому випадку балансоутримувач (Відділ освіти Іршавської районної державної адміністрації) не є власником спірного обєкта оренди.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пленум Вищого господарського суду України в своїй постанові № 11 від 29.05.2013 року Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (далі Постанова № 11) зазначив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з вимогами ст. 628 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості. Це ж правило встановлено ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, відповідно до якої при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно пункту 2.1 Постанови № 11, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215, 216 ЦК України, ст.ст.207, 208 ГК України.

При укладенні договору оренди нежилого приміщення оскаржуваного прокурором сторонами було досягнуто домовленостей щодо всіх істотних умов договору оренди, передбачених ст.10 Закону України Про оренду державного та комунального майна, тому даний Договір за своїм змістом відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, заступником прокурора Іршавського району не надано ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів стосовно того, що спірний Договір суперечать Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також загальним умовам укладання господарських договорів, передбачених статтею 179 Господарського кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що Відділ управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради та Фізична особа підприємець ОСОБА_2, правомірно укладено спірний договір та мали необхідний обсяг цивільної правоздатності. Волевиявлення кожної із сторін було вільним, і сторони у відповідності до статті 179 Господарського кодексу України мали право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи є копія матеріалів інвентаризаційної справи № 32, яка була оглянута в судовому засіданні місцевим судом, та з якої вбачається, що спірні приміщення, які фактично орендуються відповідачем-2, є підвальними приміщення цокольного поверху Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, з окремим входом з вулиці, яким не користуються учні школи, не задіяні у навчальному та науковому процесі навчального закладу, безпосередньо не використовуються в навчально-виховному процесі, не підпадають під заборону, встановлену п.5 ст. 63 Закону України „Про освіту щодо передачі таких приміщень в оренду.

Отже, спірний Договір оренди приміщень, частини будівель та іншого окремого індивідуально-визначеного майна обєктів, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, міста району, укладено у письмовій формі, з дотриманням вимог статей 203, 215, ст.ст. 759-763 Цивільного кодексу України, тобто досягнуто згоди за істотними умовами, визначеними законодавством для цього типу договорів.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 63 Закону України Про освіту обєкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно повязані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Проте, відповідно до ч. 4 ст. 61 Закону України Про освіту від 23.05.91 р. № 1060-ХІІ, додатковими джерелами фінансування, зокрема, є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно пп.2 п.8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.10 р., до даного переліку включені послуги з надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Відповідно до наведеного, при передачі в оренду приміщення Відділом управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради, не було порушено норм чинного законодавства, а саме: розмір орендної було визначено згідно оцінки; перепрофілювання приміщення, що здано в оренду не відбувалось, оскільки воно ніколи не використовувалась для забезпечення навчально-виховного процесу, Крім того, згідно матеріалів інвентаризаційної справи (копії яких є в матеріалах справи, а. с. 120-127) зазначене приміщення знаходиться в цоколі та має окремий вхід.

Як вже зазначалось, орендоване приміщення ніколи не використовується навчальним закладом у навчально-виховній роботі, а тому Договір оренди нежилого приміщення не порушує прав учнів та осіб, що працюють в даному навчальному закладі.

Судом встановлено, що ні законом, ні цивільним законодавством не передбачена заборона передачі в оренду майна установ системи освіти, які фінансуються з державного бюджету, даний договір за своїм змістом відповідає вимогам чинного законодавства, отже відсутні підстави для визнання договору оренди недійсним.

Що ж стосується вимоги прокурора щодо зобовязання ФОП ОСОБА_2 повернути спірне приміщення, то дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди та спростовується вище викладеним, а саме: дане приміщення не є власністю позивача, згідно договору та акту приймання-передачі позивач його не передавав відповідачу-2, а відтак і повернення позивачу приміщення є безпідставним.

З врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги прокурора є безпідставними, а відтак задоволенню не підлягають.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення та/або погашення заборгованості.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2015 року у справі № 907/323/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 22, 29, 32 - 34, 43, 44, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2015 року у справі № 907/323/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 19.08.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови з урахуванням вихідних та святкових днів, складено та підписано - 26.08.2015 р.