Рішення № 49248280, 12.01.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р. Справа № 17/157

За позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України"

до відповідача 1 Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області

до відповідача 2 Головного управління юстиції в Рівненській області Відділ державної виконавчої служби підрозділ примусового виконання рішень

про стягнення в сумі 642 880 грн. 99 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1

Від відповідача - ГУ ДКУ в Рівн.обл. : ОСОБА_2

Від відповідача - Гол.упр. юстиції в Рівн.обл. : ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Головного управління Державного казначейства у Рівненській області неправомірно стягнутий виконавчий збір в сумі 642 880 грн. 99 коп. з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с. 2-5), а від вимоги про зобов`язання ГУДК в області повернути неправомірно стягнутий виконавчий збір відмовилось (а.с.110)

Відповідач 1 Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області позов не визнає посилаючись на таке.

ГУДКУ є самостійною юридичною особою публічного права, органом державної влади, який діє відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції, а саме лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Одним із завдань, які покладені на ГУДКУ відповідно до пп.5 п.4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року №332 є повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження" виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області по справі 2/64 від 15.09.2009, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010, в частині зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області повернути неправомірно стягнутий виконавчий збір у сумі 642882,99 грн. судом відмовлено, отже підстави для повернення коштів відсутні.

Відповідач 2 відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області заперечує проти позовних вимог посилаючись на таке.

На виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області перебували на виконані накази Господарського суду Рівненської області № 2/64 від 19.06.2009р. про стягнення з ДП «Рівненський облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України" код ЄДРПОУ 31994540 суми сплаченого державного мита в розмірі 25500,00 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. та про стягнення суми боргу за Договором поставки по оплаті за поставлений товар в розмірі 5701552,66 грн., пеню в розмірі 761865,39 грн., інфляційне збільшення суми боргу за весь період прострочення в розмірі 8148226,35 грн., а також три процента річних з простроченої суми за весь період прострочення в розмірі 124124,95 грн. на користь ТОВ «Фірма «Інтервал»код 31215780, виконавчі провадження по виконанню яких відкриті постановами керівника виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні встановлені Законом України «Про виконавче провадження»ОСОБА_4 від 14.07.2009р., які відповідно вручено боржнику із супровідним листом 14.07.2009р.

Постановами про відкриття виконавчих проваджень надано термін для добровільного виконання до 20.07.2009р. Боржником виконавчі документи у встановлений строк не були виконані, у зв'язку з чим членом виконавчої групи, старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Рівненській області ОСОБА_5 керуючись ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження" та п. 4.16 Інструкції про проведення виконавчих дій 22.07.2009 р. винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 640236,93 грн. та 2561,80 грн.

Відповідно до п. 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від належної до стягнення суми.

Постанова про стягнення виконавчого збору згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження" та п. 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання.

Вказані постанови про стягнення виконавчого збору від 22.07.2009р. рекомендованим листом були направлені боржнику, про що відповідно і сам боржник не заперечує у своїй скарзі.

Згідно ст.. 46 Закону України «Про виконавче провадження»постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Вказані постанови про стягнення виконавчого збору не були оскаржені боржником у встановленому Законом порядку, а також і не скасовані до цього часу.

У зв'язку із невиконанням рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, керівником виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні , встановлені Законом України «Про виконавче провадження»ОСОБА_4 з метою виконання рішення суду було вжито заходів примусового виконання рішення шляхом винесення постанов про арешт коштів боржника від 22.07.2009р., 31.07.2009р., 03.08.2009р. у межах суми стягнення 6427987,35 грн. та направлені у відповідні банківські установи для виконання, при цьому врахувавши, що частково борг було погашено у сумі 1000000,00 грн. згідно повідомлення стягувача.

Згідно листа № 6/1902 від 18.08.2009р. ДП «Рівненський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»попросив закінчити виконавче провадження по наказу Господарського суду Рівненської № 2/64 у зв'язку затвердженням ухвалою Господарського суду Рівненської області № 2/64 від 18.08.2009р. мирової угоди між сторонами, яка на нашу думку була укладена внаслідок примусового виконання рішення суду.

Згідно із заявою від 19.08.2009р. ТОВ «Фірма «Інтергал»попросив закінчити виконавче провадження у зв'язку із затвердженням ухвалою Господарського суду Рівненської області № 2/64 від 18.08.2009р. мирової угоди між сторонами.

Постановами від 19.08.2009р. в. о. керівника виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні закінчено виконавчі провадження по виконанню наказів Господарського суду Рівненської області № 2/64 від 19.06.2009р.

Постанови про стягнення виконавчого збору від 22.07.2009р. на суму 640236,93 грн. та 2561,80 грн. у відповідності до ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»та п. 4.16.6 Інструкції про проведення виконавчих дій постановами державного виконавця від 19.08.2009р. виділено у окреме виконавче провадження, оскільки не були скасовані.

Ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»не передбачає такої підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору як визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 7 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме виконавче провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом, що також і стверджується п. 4.16.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, а саме, що виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження , щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

У відповідності до п. 8 ст. З Закону України «Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій є виконавчими документами, які і є підставою примусового виконання рішень державною виконавчою службою.

Враховуючи викладене та керуючись ст.. ст.. 5, 38, 50, 55 Закону України «Про виконавче провадження»ст.. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність»в. о. керівника виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів боржника від 19.08.2009р., якою з метою виконання виконавчих документів у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження»накладено арешт на кошти боржника в межах суми стягнення 642880,99 грн. та повернуто без виконання постанови про арешт коштів боржника від 22.07.2009р., 31.07.2009р., 03.08.2009р. (скасовано арешт) у зв'язку із завершенням виконавчих проваджень.

Платіжною вимогою від 26.08.2009р. № 55 стягнуто кошти у повному обсязі за виконавчими документами з рахунку боржника у РФ АТ «Брокбізнесбанк».

Постановою в. о. керівника виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні ОСОБА_6 від 02.09.2009р. скасовано арешт коштів боржника ДП «Рівненський облавтодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»код ЄДРПОУ 31994540 накладений постановою від 19.08.2009р.

Слід зазначити, що кошти виконавчого збору належать до доходів загального фонду Державного бюджету України - стаття 2 ЗУ „Про державний бюджет на 2009 рік" та ЗУ ЗУ „Про державний бюджет на 2010 рік"

Постанови про стягнення виконавчого збору від 22.07.2009р. на суму 540236,93 грн. та 2561,80 грн. на час виконання та станом на сьогодні чинні (ніким у встановленому порядку не скасовані), будь-які заборони на проведення виконавчих дій були відсутні.

Як вбачається з позовної заяви Позивач ставить вимогу стягнення з держбюджету неправомірно стягнутого виконавчого збору, хоча на момент виконання факту неправомірності не було.

Ст. 1 ЗУ „Про виконавче провадження" встановлено, що „виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню", тобто визначено умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 7 Закону (гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні) - „державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 6 статті 46 Закону України „Про виконавче провадження" встановлено, що у разі закриття виконавчого провадження виконавчий збір повертається боржникові тільки у зв"язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа.

Отже, законодавством встановлено одну підставу для повернення виконавчого збору боржнику, інших підстав не існує.

Крім того, відповідач - 2 просить припинити провадження у справі посилаючись на таке.

Відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області (далі по тексту - ВДВС), відповідно до Типового Положення про відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.06.2007 N384/5 (далі - Положення про Відділ), є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, та згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік», є відповідальним за забезпечення надходження виконавчого збору. До складу Відділу входить підрозділ примусового виконання рішень (п.13 Положення про Відділ).

Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області (далі по тексту - ГУДКУ у Рівненській області), відповідно до Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 04.04.2006 N332, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2006р. за N454/12328 (далі по тексту - Положення про Головне Управління), є територіальним органом Державного казначейства України, який згідно із ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету (абз.5 п.4 Положення про Управління).

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

На правовідносини примусового виконання судового рішення, пов'язані з нарахуванням, стягненням та утриманням коштів виконавчого збору органом державної виконавчої служби, поширюється вказана норма Конституції України, приписи Закону України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Отже, правовідносини, що виникають у виконавчому провадженні між державним виконавцем і боржником є адміністративно-процесуальними та регламентовані законодавством про виконавче провадження, оскільки державний виконавець у своїй діяльності щодо вчинення виконавчих дій може діяти лише в межах, чітко визначених Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють ці правовідносини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.З КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В той же час, виконавчий збір відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження" є коштами виконавчого провадження і не може бути визначений судом як факт набуття майна в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України (постанова ВГСУ від 03.06.2008 року №36/357).

Контекстуальний аналіз ст.ст. 2, 12 ГПК України та ст.ст. З, 17, 18, 104, 105 КАС України дає підстави стверджувати, що між ДП „Рівненський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія" „Автомобільні дороги України" та ВДВС та Головним управління державного казначейства України існує спір у сфері публічно-правових відносин, а відтак він не може бути вирішений в порядку господарсько-процесуального законодавства, а справа підлягає розгляду за загальними правилами адміністративного судочинства в Рівненському окружному адміністративному суді, оскільки, станом на дату подання позову, ДП „Рівненський облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія" „Автомобільні дороги України" та ВДВС не с учасниками виконавчого провадження в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" (виконавче провадження завершені до подання позову) предметом позову не є оскарження дій чи бездіяльності органу виконавчої служби чи його посадової особи при примусовому виконанню ним наказу суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Постановами керівника виконавчої групи були відкриті виконавчі провадження по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області № 2\64 від 19.06.2009 року по стягненню з ДП «Рівненський облавтодор»суми заборгованості за поставлений товар на користь ТОВ «Фірма»Інтергал».

В зв'язку із затвердженням ухвалою Господарського суду Рівненської області № 2\64 від 18.08.2009 року мирової угоди між сторонами в.о. керівником виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні 19.08.2009 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області від 19.06.20090 року № 2/64.

Незважаючи на це в.о. керівником виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні 19.08.2009 року винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми стягнення в розмірі 642 880 грн. 99 коп. (виконавчий збір).

Відділом державної виконавчої служби підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Рівненський області платіжною вимогою від 26.08.2009 року № 55 стягнуто кошти з рахунку ДП «Рівненський облавтодор»в РФ АТ «Брокбізнесбанк»в повному обсязі.

Кошти поступили на депозитний рахунок підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Рівненській області 26.08.2009 року у сумі 642 880,99грн. стягнуті з рахунку ДП Рівненський облавтодор»ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України»по виконанню постанов про стягнення виконавчого збору від 22.07.2009 року у сумі 640 236,93 грн. та 2561,80 грн. винесених при примусовому виконанні виконавчих проваджень №№ 339,340 по виконанню наказів Господарського суду Рівненської області від 19.06.2009 року №2/64.

Стягнутий виконавчий збір з депозитного рахунку підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Рівненській області в сумі 642 798,73 грн. перераховано до державного бюджету на р/р 31317311700002 код платежу 22070000 ЄДРПОУ 2258633 ГДКУ у Рівненській області МФО 833017.

ДП «Рівненський облавтодор»звернулось в Головне управління державного казначейства України в Рівненській області з вимогою повернути підприємству кошти, які були перераховані ВДВС Головного управління юстиції у Рівненській області в сумі 642 798, 73 грн. до державного бюджету на р\р 31317311700002 код платежу 22070000 ЄДРПОУ 2258633 ГДКУ у Рівненській області МФО 833017. На дану вимогу отримана відповідь про відмову в поверненні коштів.

Крім того, підприємство зверталось з аналогічною вимогою про повернення коштів в відділ державної виконавчої служби. Проте вимога залишена без відповіді.

Свої заперечення відповідачі обґрунтовують тим, що Законодавством відповідно до ч. 6 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження" встановлено одну підставу для повернення виконавчого збору державною виконавчою службою, у разі закриття виконавчого провадження виконавчий збір повертається боржникові тільки у зв'язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа.

Заперечення зводяться до доказування своїх правомірних дій та законних підстав щодо стягнення виконавчого збору та відсутність підстав для повернення виконавчого збору обґрунтовуючи це тим, що оскільки рішення Господарського суду Рівненської області № 2/64 від 19.06.2009 р., яке перебувало на виконанні в підрозділі примусового виконання рішень відділу ДВС не було виконано позивачем в добровільному порядку, то відповідно керівником виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні, з метою виконання рішення суду було вжито заходів примусового виконання рішення шляхом винесення постанов про арешт коштів боржника від 22.07.2009 року, від 31.07.2009 року, 03.08.2009 року в межах суми стягнення по рішенню суду.

У зв'язку із затвердженням Ухвалою Господарського суду Рівненської області № 2/64 від 18.08.2009 року мирової угоди між сторонами та згідно листів «6/1902 від 18.08.2009 року від ДП «Рівненський облавтодор»та заяви стягувача ТОВ «Фірма «Інтергал»від 19.08.2009 року виконавчі провадження по виконанню наказів Господарського суду Рівненської області № 2/64 від 19.06.2009 року були закінчені.

Оскільки ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»не передбачає такої підстави для скасування постанови про стягнення виконавчого збору як визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником то Постановами в.о. керівника виконавчої групи з правами та повноваженнями начальника відділу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні винесено постанову про арешт коштів божника від 19.08.2009 року , якою з метою виконання виконавчих документів у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження»накладено арешт на кошти боржника в межах суми стягнення виконавчого збору та повернуто без виконання постанови про арешт коштів боржника від 22.07.2009 року, 31.07.2009р.,Ю 03.08.2009р. ( скасовано арешт) у зв'язку із завершенням виконавчих проваджень.

Відповідачі стверджують про відсутність факту неправомірності стягнення виконавчого збору з позивача, та відсутність підстав для повернення стягнутого виконавчого збору в сумі 642 880,99 грн.

Суд із законністю даних обґрунтувань не погоджується і вважає їх необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 86 Закону про «Виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Ч.З ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»визначено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ст.. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим, або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»при розгляді позовів фізичних та юридичних осіб про відшкодування шкоди ( збитків), заподіяної діями ( бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положення ст.. 11 Закону «Про державну виконавчу службу»№ 202\98 ВР, статті 86 Закону про «Виконавче провадження»№ 606 і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Господарським судом Рівненської області розглядалась справа № 2/64 щодо визнання неправомірними дій підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області щодо стягнення виконавчого збору в сумі 642880,99 грн.

При розгляді вищезгаданої справи судом розглядались та досліджувались доводи та обґрунтування відповідача ( ДВС) щодо правомірності їхніх дій щодо стягнення виконавчого збору. Аналогічні доводи та обґрунтування знову наводяться відповідачем в своїх запереченнях до позовної заяви (про повернення безпідставно стягненого виконавчого збору) щодо правомірності та законності своїх дій і як наслідок відсутність підстав для повернення виконавчого збору.

Так, Господарським судом в Рівненській області по справі № 2/64 від 25.09.2009 року встановлено, що:

"Постанови органу державної служби та розпорядження прийняті після затвердження господарським судом мирової угоди 18 серпня 2009 року, про що було відомо органу державної виконавчої служби. Дана обставина підтверджується вказівкою у спірних постановах та у його запереченнях.

Боржник подав скаргу до суду 25 серпня 2009 року. Орган державної виконавчої служби на наступний день 26.08.2009 року платіжною вимогою № 55 стягнув з рахунку боржника кошти за виконавчий збір, а розпорядженням від 04 вересня 2009 року вказані кошти з депозитного рахунку перерахував до бюджету.

Згідно ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження " у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби , стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувану за виконавчим документом.

Відповідно Інструкції „ Про проведення виконавчих дій " затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, збір стягується у розмірі 10% від фактично стягнутої суми. Державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору у разі фактичного стягнення боргу.

Розподіл стягнутих з боржника грошових сум, черговість задоволення вимог стягувачів та виплата стягувачеві грошових сум визначаються статтями 43, 44 та 44-1 ЗУ „Про виконавче провадження ".

Згідно ст. 43 ЗУ «Про виконавче провадження " 3 грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувана та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача. (Частина перша статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1255-ІУ 1255-15) від 18.11.2003).

Відповідно вищенаведених норм виконавчий збір стягується в разі, якщо рішення було виконано примусово, та вираховується від фактично стягненої державним виконавцем суми.

Як вбачається підстави для накладення арешту та стягнення виконавчого збору відсутні, оскільки Постановою від 19.08.2009 року про арешт коштів в.о. керівником виконавчої групи ОСОБА_6 постанови державного виконавця від 22.07.2009 року., 31.07.2009р., 03.08.2009р. про арешт коштів боржника ДП „Рівненський облавтодор" ВАТ „ДАК"Автомобільні дороги України" по виконанню рішення суду № 2/64 повернуто без виконання. Підставою для винесення даної Постанови являлась Мирова угода по справі № 2/64 між ДП „Рівненський облавтодор" та ТзОВ „Фірма „Інтергал" затверджена Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2009 року.

Таким чином господарський суд вважає неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору, оскільки фактичного стягнення суми заборгованості не відбувалось, а постанова від 19.08.2009 року про арешт коштів боржника в межах суми виконавчого збору винесена після затвердження місцевим господарським судом мирової угоди.

Крім того, оскільки постанови державного виконавця про арешт коштів які були винесені з метою забезпечення виконання рішення суду від 22.05.2009 року по справі № 2/64 повернено без виконання у зв'язку з затвердженням мирової угоди і стягнення будь-якої суми за наказом суду № 2/64 від 19.06.2009 року державною виконавчою службою під час виконавчого провадження здійснено не було, отже не було і правових підстав для стягнення виконавчого збору від нестягненої суми.

Заперечення органу державної виконавчої служби про те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.07.2009 року до цього часу не була оскаржена, а відповідно сплинув 10-денний строк звернення до суду із скаргою, не приймається господарським судом до уваги з наступних підстав. По-перше, боржник вказану постанову не оскаржує. По-друге, постанова про стягнення виконавчого збору прийнята до затвердження мирової угоди, тому відсутня потреба у її оскаржені. По-третє, відповідно до ст.121-2 оскаржується дія чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби. Такими незаконними діями у даному випадку є стягнення 26 серпня 2009 року коштів з рахунку боржника на депозитний рахунок виконавчої служби та перерахування даних коштів з депозитного рахунку боржника до бюджету 04 вересня 2009 року."

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.09.2009 року по справі № 2/64 визнано:

Неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Рівненській області щодо винесення Постанови 19 серпня 2009 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на всі грошові кошти в межах суми стягнення в розмірі 648880,99 грн.

Визнано недійсною з моменту прийняття Постанову від 19.08.2009 року про арешт коштів божника в частині накладення арешту на всі грошові кошти в межах суми стягнення в розмірі 642880,99 грн.

Визнано неправомірними дії органу державної виконавчої служби щодо стягнення виконавчого збору в сумі 642 880,99 грн.

Вимога про повернення виконавчого збору в указаній справі не задоволена лише тому, що не підлягала вирішенню у даному провадженні в порядку ст.121-2 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 року та Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2010р. Ухвалу Господарського суду Рівненської області № 2/64 від 15.06.2009 року залишено без змін.

Судом було досліджено всі докази та факти та надано оцінку фактичним обставинам в справі щодо неправомірності та незаконності дій органу державної виконавчої служби.

Згідно ст.35 ПІК України дані обставини не потребують повторного доказування, а інших відповідачі не зазначають.

Відтак, усім доводам відповідача-1 (у тому числі і щодо нескасування постанови про стягнення виконавчого збору та іншим) дана оцінка і усі вони визнані неправомірними, а тому судом і не розглядаються в якості доказів, які підтверджують обставини, на які посилаються відповідачі.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.У законодавстві відсутня заборона повернення виконавчого збору з інших підстав ніж скасування рішення, що підлягало виконанню (ч.6 ст.46 ЗУ "Про виконавче провадження").

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України визначені загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність якої необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (щсаме збитками), вина особа яка вчинила правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного Кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами.

Ч.2 п. 23 ст. 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать: виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, 2-й відповідач - Головне управління Державною казначейства України в Рівненській області, повинно повернути з державного бюджету заявлену суму позову в розмірі 642880,99 грн., оскільки вона була зарахована в дохід державного бюджету.

На думку суду наведена справа не пов`язана із здійсненням владних повноважень, відношення пов`язані із завданням шкоди, а відтак, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Указане підтверджується Рекомендаціями Президії ВГСУ від 27.06.07 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", Рекомендаціями Президії ВГСУ від 29.12.07 р. № 04-5/239 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (п.9), практикою ВГСУ по справах № 22/122-08-2879, № 8/245(15/310/07).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів повернення грошових коштів на рахунок позивача або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Cтягнути з державного бюджету неправомірно стягнутий виконавчий збір, який перерахований до державного бюджету на р/р 31317311700002 код платежу 22070000 ЄДРПОУ 2258633 ГДКУ у Рівненській області МФО 833017 в сумі 642 880,99 грн., 642,88 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4.Припинити провадження у справі в частині вимоги про зобов`язання Головного управління Державного казначейства у Рівненській області повернути неправомірно стягнутий виконавчий збір.

Повний текст рішення оформлено та підписано 17 січня 2011 року

Суддя Войтюк В.Р.