Рішення № 49248275, 25.08.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2015 Справа № 920/1134/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт», м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 380786 грн. 53 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-135 від 13.05.2015 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 149 від 22.01.2015 року.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання А.І. Сидорук.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 311690 грн. 13 коп. пені, 66501 грн. 23 коп. 3% річних, 2325 грн. 17 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 28.12.2012 року договору купівлі-продажу природного газу № 13/2629-БО-29.

Представник позивача зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує частково, оскільки позивач при розрахунках безпідставно врахував день фактичної оплати в період, за який здійснюється стягнення пені, а тому просить суд відмовити в частині стягнення 4653 грн. 19 коп. пені. Крім того, просить суд відмовити в частині стягнення 2325 грн. 17 коп. інфляційних втрат, оскільки позивач не вірно здійснив розрахунок інфляційних, за прострочену заборгованість, яка виникла в січні 2014 року та була сплачена у тому ж самому місяці.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що підтримує заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 100%.

Представник позивача усно зазначив, що проти зменшення пені категорично заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2629-БО-29 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору позивач зобовязався передати відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а відповідач зобовязався прийняти і оплатити газ на умовах, визначених Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з підписаних сторонами та скріплених печатками актів приймання-передачі природного газу (а.с. 20-26), протягом січня-грудень 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 23762585 грн. 65 коп.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконав частково та з порушенням строків, встановлених Договором, чим порушив умови Договору, що підтверджує сальдо підприємства та виписка по операціям по підприємству, а тому позивача звернувся до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 526, ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що зішчайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Крім того, у ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2325 грн. 17 коп. інфляційних збитків та 66501 грн. 23 коп. 3% річних, за загальний період з 14.02.2013 року по 16.01.2014 року, які нараховані окремо по кожному факту порушення грошового зобовязання та з урахуванням часткових проплат боргу відповідачем.

Суд дійшов висновку, що 66501 грн. 23 коп. 3% річних, за загальний період з 14.02.2013 року по 16.01.2014 року підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджуються факти порушення відповідачем строків виконання зобовязань по оплаті за природний газ.

Вимога про стягнення з відповідача 2325 грн. 17 коп. інфляційних втрат не підлягає задоволенню, оскільки:

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розрахунку позивача, нарахування інфляційних на прострочену заборгованість у розмірі 1 162 585 грн. 65 коп., яка виникла 14.01.2014 року, проводилась у січні 2014 року, розмір індексу інфляції становив 100,2 %, на суму 2 325 грн. 17 коп.

Проте відповідач фактично здійснив оплату за спожитий природний газ 16.01.2014 у розмірі 1 162 585,65 гривень, таким чином з 16.01.2014 заборгованості за Договором була відсутня.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність порушення грошових зобовязань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Верховний Суд України у своєму листі від 01.07.2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві» роз'яснив, що при застосуванні iндексу iнфляцiї слiд мати на увазi, що вiн розраховується не на кожну дату мiсяця, а в середньому на мiсяць шляхом множення суми заборгованостi на момент її виникнення на сукупний iндекс iнфляцiї за перiод прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день вiдповiдного мiсяця, iндексується з урахуванням цього мiсяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день мiсяця, розрахунок починається з наступного мiсяця. Аналогiчно, якщо погашення заборгованостi здiйснено з 1 по 15 день вiдповiдного мiсяця, iнфляцiйнi втрати розраховуються без врахування цього мiсяця, а якщо з 16 по 31 день мiсяця, то iнфляцiйнi втрати розраховуються з урахуванням цього мiсяця.

Таким чином, позивач не вірно здійснив розрахунок інфляційних, за прострочену заборгованість, яка виникла в січні 2014 року та була сплачена у тому ж самому місяці.

Розрахунок інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з лютого 2014 року.

Враховуючи вищезазначене, вимога про стягнення з відповідача 2325 грн. 17 коп. інфляційних втрат не підлягає задоволенню, оскільки є неправомірною.

Також, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної звборгованості , штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 311690 грн. 13 коп., за загальний період з 14.02.2013 року по 16.01.2014 року, яка нарахована окремо по кожному факту порушення грошового зобовязання та з урахуванням часткових проплат боргу відповідачем.

Вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню, оскільки:

Як вбачається з розрахунку пені наданому позивачем, позивач врахував день фактичної оплати в період, за який здійснюється стягнення пені.

Відповідно до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Тому позивач невірно здійснив розрахунок пені за січень, лютий, березень, квітень та грудень 2013 року, врахувавши день фактичної сплати боргу та завищивши у звязку з цим розмір пені на суму 4653 грн. 19 коп.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються факти порушення відповідачем строків виконання зобовязань по оплаті за природний газ, пеня передбачена сторонами у Договорі, то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 307306 грн. 94 коп., за загальний період з 14.02.2013 року по 16.01.2014 року.

Однак в частині стягнення 4653 грн. 19 коп. пені, суд відмовляє в звязку з неправомірністю позовних вимог в цій частині.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені на 100 %.

Суд дійшов висновку, що вищезазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки:

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процессуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Посилання на відсутність коштів не звільняє від обовязку по оплаті, оскільки підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик.

Відповідно до ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки позивач категорично заперечує проти зменшення розміру пені, а відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів винятковості випадку для зменшення пені, то суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення пені.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Гагаріна, 1, м. Шостка, сумська область, 41100, код 34113412) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 66501 грн. 23 коп. 3% річних, 307036 грн. 94 коп. пені, 7470 грн. 17 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.08.2015 року.

Суддя ОСОБА_3