Рішення № 49248222, 27.08.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015 р. Справа №917/1597/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)", вул.Ак.Заболотного, 150А, м.Київ, 03680

до Приватного підприємства "Лукулл", с.Харківці, Пирятинський район, Полтавська область, 37022

про стягнення заборгованості у розмірі 9874,41 грн,

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 9 874,41 грн., з яких: 5 421,12 грн. - сума основного боргу за договором поставки № 282 від 17.06.2014р., 151,94 грн. - 3% річних, 3 048,40 грн. - інфляційні втрати, 710,84 грн. - пеня, 542,11 грн.- штраф.

25.07.2015р. позивачем через канцелярію суду надана заява про зменшення позовних вимог (вх. № 12146 від 25.08.2015 р.), відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 9792,79 грн., в тому числі: 5421,12 грн. основного боргу, 663,45 грн. пені, 168,87 грн. 3% річних, 2997,24 грн. інфляційних втрат та 542,11 грн. штрафу.

Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення заборгованості у сумі 9792,79 грн., в тому числі: 5421,12 грн. основного боргу, 663,45 грн. пені, 168,87 грн. 3% річних, 2997,24 грн. інфляційних втрат та 542,11 грн. штрафу.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

В судове засідання 27.08.2015р. позивач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх. № 12121 від 25.08.2015р.).

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

17 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» (далі по тексту - Позивач, постачальник) та Приватним підприємством «Лукулл» (далі по тексту - Відповідач, покупець) укладено договір поставки №282 (далі - Договір).

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцеві товар, в асортименті, кількості та за ціною, що погоджуються Сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (надалі іменується "Товар"), вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений вище Товар і оплатити його вартість (п.1.1);

- Приймання кожної партії товару за кількістю та якістю проводиться у відповідності з товарно-супровідними документами на партію згідно з інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості та якості П-6, П-7 (п.2.4);

- Кожна партія товару повинна бути поставлена Покупцю не пізніше 31-го календарного дня з моменту отримання відповідного замовлення. Замовлення Покупцем може коригуватись та вважається прийнятим, якщо подане не пізніше за 31 календарний день до дати поставки Товару (п.3.1);

- Загальна сума цього Договору визначається по фактичній сумарній вартості товарних партій, вказаних у видаткових накладних і прийнятих Покупцем в період терміну дії даного Договору (п.4.1);

- Розрахунки здійснюються безготівковим банківським переказом шляхом попередньої оплати згідно виставленого рахунку (п.4.2);

- У випадку прострочення оплати поставленого Товару Покупцем останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочена оплати Товару (п.5.3);

- У випадку прострочення виконання грошового зобов'язання понад 180 календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 10 % від неоплаченої суми невиконаного грошове зобов'язання (п.5.4).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору без здійснення відповідачем передплати 16 липня 2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 5421,12 грн.

Факт поставки підтверджується відповідною видатковою накладною №1-000002082 від 16.07.2014р.

Оригінал видаткової накладної оглянуто в судом у засіданні, копія долучені до матеріалів справи. Видаткова накладна підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками.

У відповідності до п.3.1 Договору, яким визначено, що кожна партія товару, повинна бути поставлена покупцю не пізніше 31-го-Календарного дня з моменту отримання відповідного замовлення, з врахуванням дати здійсненої поставки -16.07.2014р. дата 16.07.2014р. є останнім днем строку здійснення оплати товару.

Позивач вказує, що Відповідачем оплата отриманого ним товару не здійснена, станом на 22 червня 2015 року заборгованість згідно вищевказаної накладної складає 5421,12 грн. Тому вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 9792,79 грн., в тому числі: 5421,12 грн. основного боргу, 663,45 грн. пені, 168,87 грн. 3% річних, 2997,24 грн. інфляційних втрат та 542,11 грн. штрафу (в редакції заяви про зменшення позовних вимог).

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору поставки № 282 від 17.06.2015 р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 538 Цивільного Кодексу України визначає, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором поставки № № 282 від 17.06.2015 р. в частині поставки відповідачу продукції на підставі видаткової накладної №1-000002082 відбулася 16.07.2014р. Факт отримання товару від позивача за вказаною видатковою накладною відповідач не спростовував.

У відповідності до п.3.1 Договору, яким визначено, що кожна партія товару, повинна бути поставлена покупцю не пізніше 31-го-Календарного дня з моменту отримання відповідного замовлення, з врахуванням дати здійсненої поставки -16.07.2014р. дата 16.07.2014р. є останнім днем строку здійснення оплати товару.

Таким чином, відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання по сплаті вартості товару з 17.07.2014р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5421,12 грн. заборгованості підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Згідно п.5.3. договору у випадку прострочення оплати поставленого Товару Покупцем останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочена оплати Товару.

Згідно п.5.4. договору випадку прострочення виконання грошового зобов'язання понад 180 календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штраф в розмірі 10 % від неоплаченої суми невиконаного грошове зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до доданих до заяви про зменшення позовних вимог розрахунків позивачем розрахунків, відповідачу нарахована пеня у зв’язку із несвоєчасною оплатою вартості отриманого товару за період з 29.07.2014р. по 15.01.2015р. в розмірі 663,45 грн. та штраф у розмірі 542,11 грн.

Крім того, Відповідачу нараховані інфляційні за період з 16.07.2014р. по 29.07.2015р. в розмірі 2997,24 грн. та три проценти річних від простроченої суми за період з 16.07.2014р. по 29.07.2015р. в розмірі 168,87 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає позовні вимоги в частині їх стягнення такими, що підлягають задоволенню, зокрема, вимоги про стягнення пені за період з 29.07.2014р. по 15.01.2015р. в розмірі 663,45 грн., штрафу у розмірі 542,11 грн., інфляційних за період серпня 2014р. по липень 2015р. в розмірі 2997,24 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 17.07.2014р. по 29.07.2015р. в розмірі 168,87 грн. (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю

2.Стягнути з Приватного підприємства «Лукулл»( ЄДРПОУ 22519518, 37022, Полтавська обл., Пирятинський р-н,, с. Харківці, р/р 26004000996591 в ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутаром Етол (Україна)» (ЄДРПОУ 39001959, 03680, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 150А, р/р 26007500080769 в ПАТ «Креді Агріколь, Банк», МФО 300614) 5421,12 грн. основного боргу, 663,45 грн. пені, 168,87 грн. 3% річних, 2997,24 грн. інфляційних втрат, 542,11 грн. штрафу, 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено _____.2015р.

Суддя Киричук О.А.