Ухвала суду № 49247615, 27.08.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

У Х В А Л А

27 серпня 2015 р.

Справа № 8/21/2011/5003

За заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" від 13.08.2015р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за наказом у справі 8/21/2011/5003

за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (код ЄДРПОУ 30518866, 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32)

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" (код ЄДРПОУ 31968683, с. Війтівка, вул. Котовського, 1, Бершадський район, Вінницька область)

про стягнення заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін:

відповідача (заявника): ОСОБА_1

позивача (стягувача): не з'явився

Відділу ДВС Бершадського РУЮ: не з'явився

В С Т А Н О В И В :

24 червня 2011 року господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 8/21/2011/5003 яким позов задоволено та стягнуто з приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" на користь державного підприємства Державний насіннєвий фонд України 156 499,95 грн. боргу, 46 949,98 грн. штрафу, 2 034,49 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11 липня 2011 року на виконання даного рішення господарським судом Вінницької області видано відповідний судовий наказ.

19 серпня 2015 року до суду надійшла заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з тим, що 28.01.2015 р. господарським судом Вінницької області по справі № 10/64/2011/5003 про визнання ПСП "Еліта" банкрутом була винесена ухвала про затвердження мирової угоди, відповідно до п.3.2.2 якої строк зобов'язань ПСП "Еліта" перед ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" по заборгованості віднесеної до четвертої черги на суму 247 176,25 грн. остаточно визначений до 01.12.2017 року.

У зв'язку з перебуванням судді Грабика В.В. у період з 25.08.2015 р. по 11.09.2015 р. у відпустці, відповідно до автоматизованого розподілу справ вказану заяву по справі № 8/21/2011/5003 передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 20.08.2015 року було призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 27.08.2015 року

В судове засідання 27.08.2015 року з'явився представник заявника( відповідача), який заяву підтримав в повному обсязі.

Представники позивача та Відділу ДВС Бершадського РУЮ в судове засідання не з'явились про дату. час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 20.08.2015 року.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

В обґрунтування поданої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник зазначає:

24 червня 2011 року Господарським судом Вінницької області (головуючий суддя Грабик В.В.) було постановлене рішення про стягнення з ПСП «Еліта» на користь ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» коштів у сумі 156499,95 грн. .боргу,46949,98 грн. штрафу,2034,49 грн. судових витрат на держмито , 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення набрало законної сили.

На підставі даного рішення 11 липня 2011 року був виданий судовий наказ про виконання рішення Господарського суду.

На підставі вищезазначеного судового наказу відділом Державної виконавчої служби (ВДВС) Бершадського районного управління юстиції (РУЮ) була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 27786595 від 25.07.2011р.

Станом на дату подання зави, вищевказаний наказ господарського суду Вінницької області перебуває на виконанні у ВДВС Бершадського РУЮ.

22 грудня 2011 року Господарським судом Вінницької області (головуючий суддя Даценко М.В.) була винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство (справа №10/64/2011/503) відносно ПСП «Еліта», про що в газеті «Урядовий кур'єр» №67 від 12 квітня 2012р було опубліковане оголошення про порушення провадження справи про банкрутство ПСП «Еліта».

У відповідності до ч.І ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: "Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують».

У відповідності до ч.1 ст.14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» подало до Господарського суду Вінницької області письмову заяву з вимогами до боржника ПСП «Еліта» на суму 4 943 524,68 грн. основного боргу; 60 362,48 грн. неустойки (пеня, штраф); 1073,0 грн. судових витрат. До зазначених сум, які підтверджувались відповідними рішеннями Господарського суду Вінницької області входили і суми стягнуті з ПСП «Еліта» рішенням Господарського суду Вінницької області по справі № 8/21/2011/5003 від 24 червня 2011 року.

Господарський суд Вінницької області своєю ухвалою від 15.01.2013р. затвердив реєстр вимог кредиторів, куди ввійшло і ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України». При цьому частина зазначеної суми у розмірі 4 943 524,68 грн. основного боргу була віднесена до четвертої черги; частина суми у розмірі 60 362,48 грн. неустойки (пені, штрафу) віднесене до шостої черги та частина суми у розмірі 1073,0 грн. судових витрат віднесена до першої черги.

28 січня 2015 року Господарським судом Вінницької області по справі №10/64/2011/5003 про визнання ПСП «Еліта» банкрутом була винесена ухвала про затвердження мирової угоди.

Зазначена ухвала була залишена в силі постановою Рівненського апеляційного суду від 03 березня 2015 року та постановою Вищого Господарського суду України від 26 травня 2015 року.

Таким чином, мирова угода по справі №10/64/2011/5003 за заявою ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» до ПСП «Еліта» «Про визнання банкрутом» набрало остаточної законної сили та, у відповідності до ч.5 ст. 38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підлягає виконанню боржником. З нього ж випливає, що з моменту затвердження мирової угоди всі інші будь- які зобов'язання боржника перед кредитором виконуються виключно в межах та в строках визначених мировою угодою, затвердженою відповідною ухвалою суду.

Згідно із п.3.1.2 затвердженої мирової угоди, боржник - ПСП «Еліта» зобов'язується повернути кредитору - ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» 247176,25 грн. основного борг, віднесеного до четвертої черги.

Згідно із п.3.1.3 цієї ж мирової угоди, залишок кредиторських вимог четвертої черги ДГ1 «Державний резервний насіннєвий фонд України» у сумі 4 696 348,43грн. основного боргу було прощено (списано).

Згідно із п. 3.2.2 цієї ж мирової угоди, строк зобов'язань ПСП «Еліта» перед ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» по заборгованості віднесеної до четвертої черги па суму 247176,25 грн. остаточно визначений до 01.12.2017 року.

З них: сума в 98870,50 грн. повинна бути повернута ДП «Державний резервний насіннєвий фонд України» до 01.12.2015 р.; сума в 98 870,50 грн. - до 01.12.2016 р.; сума в 49 435,25 грн. - до 01.12.2017р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо поданої заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно мирової угоди, до вимог четвертої черги належать, зокрема, вимоги Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України".

У розділі 4 мирової угоди, затвердженої господарським судом, зазначено, що з моменту набрання чинності цією мировою угодою, всі грошові зобов'язання боржника перед кредиторами, за якими зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними.

Пунктом 3.2.2. мирової угоди визначено, що кредитори надають боржнику відстрочку щодо виконання зобов'язань, передбачених цією мировою угодою, до 01.12.2017 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 204 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошовим зобов'язанням у розумінні цього закону є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до статей 35, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Одночасно, згідно ч. 5 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Норми цієї статті розповсюджуються також на строки погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону встановлено, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Отже, порядок проведення розрахунків боржника з кредитором був врегульований шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом, відповідно до якої, кредитори надають боржнику відстрочку щодо виконання зобов'язань до 01.12.2017 р.

Згідно із пунктом 15 статі 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 Закону.

Стаття 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

До вимог кредиторів, які повинні заявлятися у справі про банкрутство, вказаний закон відносить і безспірні вимоги кредиторів, тобто ті, які підтвердженні виконавчими документами, тому наявність судового рішення про задоволення грошових вимог не звільняє кредитора від обов'язку заявити їх в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування граничного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціального нормативно-правового акта.

В даному випадку Закон встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, в зв'язку з припиненням грошових зобов'язань в силу закону відповідно до статті 598 ЦК України, у зв'язку з чим стаття 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно з ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті у разі, зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчими документами визнаються: виконавчі листи, що видаються судами і накази господарських судів, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 вказується на те, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, яка відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини 2 статті 17 цього Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Тобто, існування одночасно двох виконавчих документів, а саме наказу та мирової угоди є недопустимим.

Суд зазначає, що у разі невиконання ПСП "Еліта" своїх зобов'язань у визначений в мировій угоді строк, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" має право звернутися до суду з позовною заявою про зобов'язання боржника виконати умови мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 р. у справі №10/64/2011/5003.

Таким чином, оскільки, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" був ініціюючим кредитором та вимоги якого включено до реєстру вимог кредиторів, а ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 р. у справі №10/64/2011/5003, яка набрала законної сили, затверджено мирову угоду, зі змісту якої вбачається, що заборгованість боржника перед вищевказаним кредитором становить 4943524,68 грн. - борг та 60362,48 грн. - неустойка, які стягненні, зокрема, за наказом № 8/21/2011/5003 від 11.07.2011 р., та підлягає погашенню у строк до 01.12.2017 р. з обов'язковим дотриманням встановленої черговості вимог кредиторів, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення за спірним наказом, тому цей наказ слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заяву Приватного Сільськогосподарського підприємства "Еліта" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 11 липня 2011 року по справі 8/21/2011/5003 таким що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 115, 117 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Приватного Сільськогосподарського підприємства "Еліта" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 11 липня 2011 року по справі 8/21/2011/5003 таким що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Вінницької області від 11.07.2011 р. по справі № 8/21/2011/5003 про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" на користь державного підприємства Державний насіннєвий фонд України 156 499,95 грн. боргу, 46 949,98 грн. штрафу, 2 034,49 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Копію ухвали направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (код ЄДРПОУ 30518866, 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32)

3 - відповідачу (код ЄДРПОУ 31968683, с. Війтівка, вул. Котовського, 1, Бершадський район, Вінницька область)