Ухвала суду № 49240774, 27.08.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 671/929/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1501/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,

суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,

при секретарі Дубовій М.В.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

його представниці ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними та визнання права власності на частину спадкового майна за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2015 року,

встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними та визнання права власності на частину спадкового майна.

ОСОБА_4 зазначила, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року її матері ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,07 га, розташовану на території Ожиговецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельна ділянка). Спадкоємцями ОСОБА_2 за законом є позивачка, її дочка, та відповідачі, її чоловік ОСОБА_5 і син ОСОБА_2 Останні звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини та одержали свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки кожний. При цьому вони приховали від нотаріуса факт існування позивачки як ще одного спадкоємця, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, з жовтня 2014 року до січня 2015 року вона хворіла та не могла з поважних причин подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Позивачка має право на 1/3 частину спадкового майна, натомість її безпідставно позбавлено права на спадщину, а видані нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом слід визнати недійсними в частині спадкування кожним з відповідачів 1/6 частини земельної ділянки.

За таких обставин ОСОБА_4 просила суд: визначити додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2; визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, які видані нотаріусом ОСОБА_5 й ОСОБА_2, зменшивши частки відповідачів у спадковому майні з 1/2 до 1/3 частини кожному; визнати її право власності на 1/3 частину земельної ділянки.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2015 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що ОСОБА_4 пропустила строк для прийняття спадщини без поважних причин і не довела своїх родинних відносин з померлою ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідач ОСОБА_5, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового засідання, до суду не з'явився.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що з 15 січня 1969 року ОСОБА_6 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народися син ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_2 мала дочку від першого шлюбу ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 померла. До дня смерті вона постійно проживала разом з чоловіком ОСОБА_5 у житловому будинку АДРЕСА_1.

До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_2, увійшла земельна ділянка.

ОСОБА_5 прийняв цю спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. 18 листопада 2014 року ОСОБА_2 подав Волочиській державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

Державний нотаріус Кочаток Т.В. видала ОСОБА_5 й ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом: ОСОБА_5 - 13 січня 2015 року (реєстраційний № 1-21), ОСОБА_2 - 16 квітня 2015 року (реєстраційний № 1-951), - згідно яких останні набули право власності на 1/2 частину земельної ділянки кожний.

Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

В силу ч.ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За правилами ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).

Аналіз ч. 3 ст. 1268 ЦК України дає підстави для висновку, що віднесення фізичної особи до спадкоємців, які прийняли спадщину, обумовлене фактом її постійного (не тимчасового) проживання разом зі спадкодавцем на день смерті останнього.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом п.п. 3.22 п. 3 гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595), у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Матеріали справи вказують на те, що на день своєї смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та постійно проживала у житловому будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 була зареєстрована та постійно проживала АДРЕСА_2, у цьому ж селі.

З довідок Вочковецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області від 27 квітня 2015 року № 65 (а.с. 20) і від 24 липня 2015 року № 108 (а.с. 86) убачається, що на день смерті ОСОБА_2 з нею проживала її дочка ОСОБА_4, але це проживання було тимчасовим, на період хвороби ОСОБА_2

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_4 як спадкоємець за законом не прийняла в установлений законом строк спадщини після смерті матері ОСОБА_2, внаслідок чого позивачка не набула права на спадкове майно.

Доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Медична документація (а.с. 16-19) вказує на те, що 24 жовтня 2014 року, 10 листопада 2014 року та 17 грудня 2014 року ОСОБА_4 зверталася до лікаря-кардіолога з приводу нетривалих проявів хронічного захворювання. Ці письмові докази достовірно не підтверджують наявність обставин, які б у 2014 році об'єктивно перешкоджали ОСОБА_4 звернутися до нотаріуса з відповідною заявою для реалізації свого права на спадкування. Наведені нею причини пропущення строку для прийняття спадщини не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення цих дій.

Суд правомірно керувався тим, що ОСОБА_4 пропустила строк для прийняття спадщини без поважних причин і її позов у цій частині є необґрунтованим.

ОСОБА_4 не спростувала даний висновок суду.

Свідоцтво про народження позивачки (а.с. 7), актовий запис про шлюб ОСОБА_4 (а.с. 11), рішення Волочиського районного суду Хмельницької області (а.с. 8-9), свідоцтво про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 10) підтверджують той факт, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_2

Твердження суду першої інстанції про недоведеність цієї обставини є помилковими, разом із тим, вони не вплинули на правильність вирішення справи.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О. І. Ярмолюк

______________

Головуючий в першій інстанції Намистюк В.П. Категорія 39

Доповідач Ярмолюк О.І.