Ухвала суду № 49227134, 27.08.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/4764/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1637/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 43

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 28 липня 2015 року за заявою ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_3, треті особи Зарічний районний відділ м.Суми управління ДМС України в Сумській області, КП «Сумижитло» Сумської міської ради про визнання ордеру на жиле приміщення недійсним, зняття з реєстрації та виселення, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12.09.2014 року в частині виселення його з квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивував можливістю порушення його прав, відсутності житла у власності та користуванні, розглядом справи № 591/4877/15-ц за його позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради про надання йому іншого житлового приміщення.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 28 липня 2015 року в задоволенні його заяви було відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_3 посилається на те, що судом при винесенні ухвали було порушено норми процесуального права і не враховані ті обставини, що він не має іншого житла, що ускладнює виконання рішення суду і виселення його з квартири допускається лише із наданням йому іншого житлового приміщення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта та його представника, заперечення представника позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 28 липня 2015 року було відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні його заяви про відстрочку виконання рішення Зарічного районного суду м.Суми від 12.09.2014 року у цивільній справі № 591/4764/14-ц.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 12 вересня 2014 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та визнано недійсним ордер на житлове приміщення № 1609 від 27.06.2013 року, виданий згідно рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 287 від 18.06.2013 року ОСОБА_3 на квартиру № 1 по провулку 2-му Продольному, 1 у м.Суми та виселено ОСОБА_3 із зазначеної квартири (т.1 а.с.102-103).

Рішення суду набрало законної сили та звернуте до виконання.

Відповідач ОСОБА_3 звертався із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки вважав, що визнаючи недійсним ордер на житлове приміщення, суд повинен був зобовязати виконавчий комітет Сумської міської ради надати йому інше житлове приміщення.

Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 31 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили, в задоволенні заяви ОСОБА_3 було відмовлено.

20 липня 2015 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду і свої вимоги мотивував тим, що в рішенні суду від 12 вересня 2014 року не були встановлені винність його дій при видачі ордеру на спірне житлове приміщення, а тому його безпідставно було виселено із житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення. Вважаючи, що його житлові права порушені, він звернувся із відповідним позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради про надання іншого житлового приміщення і дана цивільна справа перебуває на розгляді у Зарічному районному суді м.Суми. Зважаючи на те, що він не має іншого житла у власності або користуванні, він просив винести ухвалу про відстрочку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до нього та виконавчого комітету Сумської міської ради в частині виселення його із спірного житлового приміщення до набрання законної сили рішенням у справі за його позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради про надання іншого житлового приміщення.

Колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду про відмову заявнику у відстрочці виконання рішення суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, ст.1 ЦПК України, як головне завдання цивільного судочинства визначено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

Відповідно до п.1, п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільних справах» виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду.

Крім того, Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб .

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави, передбачені ст.373 ЦПК України, для відстрочки виконання рішення суду, яке набрало законної сили, оскільки розгляд іншої цивільної справи не є перешкодою для виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Також колегія суддів вважає, що в протилежному випадку був би порушений принцип виконуваності рішення суду та порушені права та законні інтереси позивачки у справі ОСОБА_4, яка є власницею спірної квартири і невиконання рішення суду щодо примусового виселення відповідача позбавляє її права користування та розпорядження належним їй майном.

Помилкове зазначення місцевим судом в ухвалі суду про можливість відстрочки виконання рішення суду шляхом ініціювання питання про застосування заходів забезпечення позову у іншій цивільній справі де предметом судового розгляду є виділення заявнику іншого житлового приміщення не тягне за собою її скасування, оскільки питання за вирішенням якого звернувся заявник місцевим судом по суті вирішене правильно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, відповідає вимогам процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування винесеної ухвали.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, ст.312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 26 липня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -