Ухвала суду № 49225232, 05.11.2013, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/8057/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В., при секретарі - Криворучці Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 21 серпня 2013року по справі за позовом приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхуваннядо ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

встановила:

16 квітня 2013року представник позивача приватного акціонерного товариства ПРОСТО-страхування звернувся до суду з позовом, який остаточно уточнив, просив суд стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування шкоди в порядку регресу 108666грн.24коп.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 28 листопада 2010року з вини відповідача ОСОБА_2 відбулася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої транспортній засіб ОСОБА_3 отримав пошкодження та фактично був знищений.

Згідно звіту експертного дослідження від 15 грудня 2010року фактично відновлюванню не підлягає автомобіль марки Nissan Qashqai, державний номер ВМ 2277АМ, належний ОСОБА_3, його вартість на момент огляду становить 183666грн.24коп., за звітом від 28 січня 2011року утилізаційна вартість вказаного автомобіля складає 75000грн.

ПАТ ПРОСТО-страхування відповідно до умов договору страхування від 11 грудня 2009року № АТК 193694, укладеного між ПАТ ПРОСТО-страхування і ОСОБА_3, сплатив ОСОБА_3 18 лютого 2011року страхове відшкодування в сумі 115000грн.

На підставі наведеного, представник позивача просив суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 у відшкодування шкоди в порядку регресу за мінусом утилізаційній вартості - 108666грн.24коп. (183666грн.24коп.-75000грн.= 108666грн.24коп.).

Рішенням суду від 21 серпня 2013року позов ПАТ ПРОСТО-страхування задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПРОСТО-страхування 108666грн.24коп. і судові витрати в сумі 1086грн.66коп. (а.с.182-184).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове про відмову позивачу у задоволені позовних вимог, при цьому апелянт посилається на те, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом не враховано, що він не був власником автомобіля, а автомобіль належить підприємцю ОСОБА_4, якого суд безпідставно не залучив до участі у справі, він не погоджується з висновком експерта та вважає, що експерт є нелегітимним, він не був належним чином сповіщений про слухання справи, тому не міг надати відповідні заперечення проти позову (а.с.189).

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, сторони, адвоката в інтересах відповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено, що 28 листопада 2010року з вини відповідача ОСОБА_2 відбулася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої транспортній засіб ОСОБА_3 отримав пошкодження та фактично був знищений.

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 24 грудня 2010року ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні вищевказаного ДТП та на нього накладено штраф у розмірі 340грн. (а.с.9).

З тексту даної постанови вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав у скоєному правопорушенні і розкаявся. Зазначена постанова ОСОБА_2 не оскаржена та набрала законної сили.

Згідно вимог ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Частиною 4 статті 61 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про винність ОСОБА_2 у зазначеній дорожньо-транспортної пригоди, а доводи ОСОБА_2 про те, що у задоволені позову слід відмовити, оскільки він не був власником автомобіля, а автомобіль належить підприємцю ОСОБА_4, якого суд безпідставно не залучив до участі у справі, є безпідставними, оскільки вина відповідача ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена і не підлягає доведенню у даному цивільному процесі, а належних і відповідних доказів тому, що він знаходився у трудових відношеннях з ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_2 не надав суду першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, нанесена неправомірними діями майну фізичної особи повинна бути відшкодована у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодується особою, яка на відповідній правовій основі (право власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Підпунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно звіту експертного дослідження від 15 грудня 2010року фактично відновлюванню не підлягає автомобіль марки Nissan Qashqai, державний номер ВМ 2277АМ, належний ОСОБА_3, його вартість на момент огляду становить 183666грн.24коп., за звітом від 28 січня 2011року утилізаційна вартість вказаного автомобіля складає 75000грн. (а.с.10-60).

ПАТ ПРОСТО-страхування відповідно до умов договору страхування від 11 грудня 2009року № АТК 193694, укладеного між ПАТ ПРОСТО-страхування і ОСОБА_3, сплатив ОСОБА_3 18 лютого 2011року страхове відшкодування в сумі 115000грн.

З вимогами статей 993, 1191 ЦК України та ст.27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування, тобто до позивача ПАТ ПРОСТО-страхування, перейшло регресне право вимоги (право зворотної вимоги) до відповідальної за завдані збитки особи, тобто до відповідача ОСОБА_2

На підставі наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з відповідача ОСОБА_2, який у встановленому порядку визнаний винним в скоєні дорожньо-транспортної пригоди з автомобілем ОСОБА_3, підлягає стягненню у порядку регресу на користь ПАТ ПРОСТО-страхування матеріальна шкода в розмірі 108666грн.24коп., судовій збір в сумі 1086грн.66коп.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідач ОСОБА_2 не довів суду першої та апеляційної інстанції обґрунтованість своїх заперечень на позов щодо завищення розміру стягнутої з нього матеріальної шкоди та не надав суду докази на підтвердження цього.

Доводи ОСОБА_2, що шкода не піддягає стягненню саме з нього, оскільки власником автомобіля є підприємець ОСОБА_5, також судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті, оскільки також не надано суду відповідні докази на підтвердження вказаного факту. Не може бути прийнято до уваги посилання відповідача як на факт знаходження у трудових відношеннях з ОСОБА_5, копія паспорту відповідача ОСОБА_2 з даними про перетинання границі на автомобілі, на якому відповідач ОСОБА_2В скоїв ДТП.

Посилання ОСОБА_2 на те, що експерт, який виконав експертизу є нелегітимним також не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції та спростовується відповідними свідоцтвами на а.с.148-150.

Судова колегія, вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 21 серпня 2013року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Є.С. Сєвєрова

ОСОБА_6