Постанова № 49222891, 28.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 488/5807/13-п 27.03.2014 28.03.2014 28.03.2014

Номер провадження: 33/784/64/14

Провадження № 33/784/64/14 Категорія: ст. 185 КУпАП

Головуючий суду першої інстанції: ОСОБА_1

Головуючий апеляційного суду: Гребенюк В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 року Апеляційний суд Миколаївської області в

складі:

Головуючого судді Гребенюк В.І.

За участі: секретаря судового засідання Георгици Г.В.

Особи, яка притягнута до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2

розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2014 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, що перебуває у цивільному шлюбі, не працюючого, зареєстрованого на пр-ті Жовтневому, 305 кв. 7 в м. Миколаєві, фактично проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_4; -

- притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170,00 грн.

Згідно постанови судді, 27.10.2013 року приблизно о 18.10 год. ОСОБА_2, знаходячись за місцем свого проживання на ІНФОРМАЦІЯ_4, вчинив сварку зі своєю дружиною, ОСОБА_3, яка у звязку з цим викликала міліцію. Після прибуття співробітників міліції ОСОБА_2 вчинив злісну непокору працівникам міліції, не виконуючи їх законні вимоги, висловлювався на їх адресу брутальною лайкою, погрожував, на зауваження не реагував та намагався вчинити бійку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ним постанову судді. Посилається: на порушення судом його права на захист; що сварився з дружиною і цю сварку працівники міліції не чули; що спав, коли приїхали працівники міліції, які його розбудили і наділи наручники; що працівники міліції не розяснили його права та ст. 63 Конституції України.

Заслухавши апелянта ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, допитавши свідків, суд вважає її підлягаючою частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до тексту протоколу про адміністративне правопорушення серії МИ № НОМЕР_1 від 27.10.2013 року в цей день 27.10.2013 року приблизно о 18.10 год. біля будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вчинив злісну непокору працівникам міліції, висловлювався брутальною лайкою, погрожував фізичною розправою, на зауваження не реагував та намагався вчинити бійку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП (а. с. 2).

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді пояснювали саме такі обставини.

Так, свідок ОСОБА_4 апеляційному суду пояснив, що працює ДІМ Корабельного РВ ММУ УМВС. Ввечері 27.10.2013 року був у складі групи швидкого реагування. Черговий міліції повідомив про надходження виклику про погрозу вбивством на вул. Каховській (номер будинку зараз не памятає). Коли приїхали на місце, ОСОБА_3 розповіла, що її співмешканець ОСОБА_2 виганяє її з дітьми на вулицю, погрожує вбивством їй і брату, хапається за ніж. Запросила до будинку і провела до кімнати, де знаходився ОСОБА_2, який лежав на ліжку. Побачивши їх, ОСОБА_2 почав поводитися неадекватно, погрожував їм звільненням з органів МВС, посилаючись на свого батька. У нього були явні ознаки спяніння. А оскільки відчувався сильний запах алкоголю, то зробив висновок, що спяніння було саме алкогольним. Запропонували ОСОБА_2 проїхати до райвідділу для надання пояснень. Дружина ОСОБА_2 погодилася поїхати написати заяву та дати пояснення, а останній відмовився. Тому вийшли з будинку. За ними вийшов ОСОБА_2 та продовжив свої хуліганські дії:

виражався на їх адресу нецензурною лайкою, хапав його (свідка) за формений одяг, на зауваження не реагував, виставляв руки і вимагав надіти на нього наручники. Телефонував комусь і питав, що йому буде за те, що він вдарить працівника міліції. Відійшли до службового автомобіля, біля якого ОСОБА_2 продовжив свої такі ж хуліганські дії. Внаслідок такої поведінки ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст. ст. 12 - 14 Закону України «Про міліцію» до нього був застосований прийом рукопашного бою (заведення руки за спину) та були застосовані наручники. ОСОБА_2 почав тікати, тому були вимушені його наздоганяти. Наздогнали, посадили до службового автомобілю та привезли до райвідділу. З райвідділу його возили до лікарні на медичний огляд на стан спяніння. Але це було без його (свідка) участі, оскільки в цей час приймав заяву від ОСОБА_3 - дружини ОСОБА_2 та оформлював її пояснення.

Пояснення свідка ОСОБА_4 узгоджуються з поясненнями свідків ОСОБА_6 (інспектора взводу БПС ММУ УМВС України в Миколаївській області) та ОСОБА_5 (старшого інспектора взводу БПС ММУ УМВС України в Миколаївській області), які дали апеляційному суду аналогічні пояснення з приводу причин їх виїзду до місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пояснень останньої після їх приїзду та її запрошення пройти в будинок та до кімнати, де на ліжку лежав ОСОБА_2 з явними ознаками алкогольного спяніння, та подальших подій.

Крім цього свідок ОСОБА_5 пояснив, що майже одразу вийшов з будинку до свого службового автомобіля, який залишався без нагляду. Більш ніж через 30 хв. з будинку вийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 За ними вийшов і ОСОБА_2, який поводився агресивно та неадекватно: сварився і нецензурно лаявся на їх адресу; погрожував звільненням і казав, що має великі звязки; вимагав надіти на нього наручники і кричав, що був у гарячих точках і не відповідає за свої дії; хапав ОСОБА_4 за формений одяг; намагався затіяти бійку. Внаслідок цього наділи на ОСОБА_2 наручники і доставили його до Корабельного райвідділу міліції.

А свідок ОСОБА_6 також пояснив, що у будинку розяснили ОСОБА_2 ст. 63 Конституції України і він відмовився давати пояснення, а також відмовився проїхати до райвідділу. Вийшли з будинку.

Дружина ОСОБА_2 погодилася поїхати до відділку, щоб написати відповідну заяву. Це рішення дружини ОСОБА_2 дуже розлютило. Він (ОСОБА_2Д.) розлючений вийшов на вулицю за ними і поводився дуже агресивно та неадекватно: почав кричати, погрожувати звільненням, лякав їх вищестоящим керівництвом та своїм батьком, показував якесь посвідчення, хапав ОСОБА_4 за формений одяг; намагався затіяти бійку. Тому у відповідності до вимог ст. ст. 12 - 14 Закону України «Про міліцію» до нього був застосований прийом рукопашного бою (заведення руки за спину) та були застосовані наручники. Вже в наручниках ОСОБА_2 почав тікати, тому для його ж безпеки були вимушені його наздоганяти. Наздогнали, посадили до службового автомобілю та привезли до райвідділу. Потім його возили до лікарні на медичний огляд на стан спяніння.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також пояснили, що нікого з сусідів ОСОБА_2 поряд не було.

Свідок ОСОБА_6 також пояснив, що там був брат ОСОБА_3, який хотів набити ОСОБА_2, але потім зрозумів, що це буде неправильно.

Окрім того, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пояснили, що наступного дня група швидкого реагування знов виїздила до місця проживання ОСОБА_2 за викликом його дружини. ОСОБА_2 у стані спяніння виїхав на зустрічну смугу і були викликані інспектори ДАІ.

Пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 узгоджуються з іншими матеріалами справи і відсутні підстави вважати їх неправдивими.

А тим більш за умови, що і сам ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтвердив, що у цих свідків були відсутні підстави його обмовляти.

Свідок ОСОБА_7 апеляційному суду пояснив, що в той вечір через город разом з сусідкою прийшов до двору ОСОБА_2, щоб набрати води у колонці за літньою кухнею. Чув сварку ОСОБА_2 з його дружиною ОСОБА_3, яка кричала, що викличе міліцію. Сварка тривала хвилин 20. Потім приїхали працівники міліції і вивели ОСОБА_2 з хати в наручниках.

Свідок ОСОБА_8 апеляційному суду пояснила, що в той вечір разом із сусідом ОСОБА_7 прийшла на територію домоволодіння ОСОБА_2, щоб набрати води. Були там до 10 хв. Коли прийшли, там вже була міліція. Бачила розмову ОСОБА_2 із співробітником міліції з ОСОБА_4 Ніяких криків чи чогось незвичайного не чула.

Свідок ОСОБА_3, скориставшись положеннями ст. 63 Конституцій України, відмовилася від дачі показань відносно себе та свого чоловіка ОСОБА_2

Пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не узгоджуються між собою та навіть суперечать одне одному, і тому суд розцінює їх критично, як такі, що обумовлені дружніми стосунками з ОСОБА_2 та бажанням не нашкодити останньому.

Пояснення ж свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зводяться до того, що вони пояснювали певні речі ОСОБА_2, робили йому зауваження, на які той не реагував і продовжував свої дії.

За таких обставин, викладене у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення від 27.10.2013 року та пояснення вищезазначених свідків свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 ознак хуліганства, але не складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Так, ст. 185 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконані ним службових обовязків.

Однак, викладене у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення та пояснення вищевказаних свідків не містять жодного посилання на надання працівниками міліції під час цих подій ОСОБА_2 будь яких законних розпоряджень або вимог.

Крім того, вказаний протокол не містить і вказівки на виконання працівниками міліції в той момент своїх службових обовязків в звязку з певними обставинами (в даному випадку в звязку із викликом групи швидкого реагування за заявою ОСОБА_3 про погрозу вбивством).

За відсутністю в протоколі вищезазначених обставин, у діях ОСОБА_2 відсутній склад правопорушення, передбаченого саме ст. 185 КУпАП.

Суд першої інстанції залишив зазначене поза увагою і не проаналізував відповідність викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення диспозиції статті, за якою кваліфіковані дії правопорушника, та ознак цього правопорушення, а саме - ст. 185 КУпАП.

Натомість, суддя суду першої інстанції при викладенні обставин адміністративного правопорушення, які визнав доведеними, вийшов за межі предявленого ОСОБА_2, розширивши їх в порівнянні із зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення серії МИ № НОМЕР_1 від 27.10.2013 року. Зазначене є неприпустимим.

А тому, постанова судді суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню, а провадження в цій справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, але з інших, ніж він просив у скарзі, підстав.

Всі інші доводи апелянта ОСОБА_2 про неправомірність дій працівників міліції безпідставні і спростовані поясненнями вищезазначених свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які, окрім іншого, ще в той же вечір виклали всі обставини подій у своїх рапортах на імя начальника Корабельного РВ ММУ УМВС в Миколаївській області від 27.10.2013 року (а. с. 10 - 12).

Що стосується заперечень ОСОБА_2 щодо перебування у той вечір у стані алкогольного спяніння, то вони не стосуються предмету розгляду даної справи, оскільки такі дії йому не ставилися у провину, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії МИ № НОМЕР_1 від 27.10.2013 року та оскаржуваної постанови судді.

Посилання ОСОБА_2 на те, що працівники міліції не були присутніми при його сварці з дружиною є безпідставним, оскільки відсутність працівника міліції поряд при вчиненні особою адміністративного правопорушення та злочинів не скасовує обовязку цих посадових осіб щодо відповідного реагування на повідомлення про вчинення адміністративних правопорушень та злочинів та виїзду на місце події за викликом громадян.

Твердження апелянта ОСОБА_2 про порушення його права на захист також є безпідставними і спростовані матеріалами даної справи, поясненнями вищезазначеного свідка ОСОБА_4, а також самого ОСОБА_2

Так, свідок ОСОБА_4 апеляційному суду пояснив, що у райвідділ до ОСОБА_2 був викликаний захисник з центру безоплатної правової допомоги, від послуг якого ОСОБА_2 відмовився.

Ці пояснення свідка ОСОБА_4 узгоджуються з даними доручення для здійснення представництва інтересів особи, до якої застосовано адміністративне затримання та/або адміністративний арешт, та складання документів процесуального характеру від 27.10.2013 року № 014-0003195, яке було видано захиснику в цей день о 19.01 год.

Згідно цього доручення за повідомленням оперативного чергового Корабельного РВ ММУ УМВС в Миколаївській області ОСОБА_9 від 27.10.2013 року № 014-0000163 Миколаївським обласним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокат ОСОБА_10 був призначений для надання безоплатної вторинної правової допомоги/здійснення представництва інтересів ОСОБА_11, затриманого на підставі ст. 260 КУпАП за підозрою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП (а. с. 5).

В апеляційному суді ОСОБА_2 підтвердив факт відмови від послуг захисника ОСОБА_10, в тому числі і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції, пояснивши, що не бажає участі призначеного захисника.

Висновки судді суду першої інстанції щодо недопущення до участі у справі як фахівця у галузі права (в порядку ст. 271 КУпАП) його батька ОСОБА_12 є вірними та обґрунтованими, які відповідають положенням Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року N 13-рп/2000 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_13 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) (п. 5 вказаного Рішення Конституційного Суду).

Таким чином, своїм правом на захист ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, взявши захист своїх інтересів на себе.

З огляду на наведене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, але з інших, ніж він наводив у скарзі, підстав.

Керуючись п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу даного адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області: ОСОБА_14