Постанова № 4922220, 07.09.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

07 вересня 2009 р.                                                                                  Справа № 2-а-3652/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі:                                                                          головуючого –судді Сапальової Т.В.

                                                                                          при секретарі  Решетнік З.В.

за участю:

представника позивача –Мельник Т.І.,

представника відповідача –Рибачка О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво Поділля”про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 11446,34  грн. та пені в розмірі 554,18 грн.,

ВСТАНОВИВ :

до суду звернулося Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво Поділля”(далі - відповідач) із вищезазначеними позовними вимогами, мотивуючи їх наступним.

Позов мотивовано тим, що згідно з поданим ТОВ “Видавництво Поділля”звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік останнім самостійно зазначено середньооблікову кількість штатних працівників 41 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –1 особа. Самостійно визначена відповідачем кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 2 особи.

Таким чином, відповідачем не виконано вимог ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме не забезпечено встановленого нормативу 1-го робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів, а також самостійно розраховано суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 11446,34 грн.

   У строк, визначений ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, вказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем сплачена не була, що спричинило нарахування позивачем пені у розмірі 554,18 грн. з 16.04.2009 р. Адміністративно-господарські санкції та пеня у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що зумовило звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення.   

            В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та письмові докази у справі. Крім того пояснив, що Літинський районний центр зайнятості відповідним листом повідомив відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що відповідач у 2008 році не надавав центру зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів. 

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі, в підтвердження чого надав суду відповідну заяву.

            Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

            Відповідачем до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р., згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві становить 41 особу, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –1 особа, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19  Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 2 особи (а.с. 6,7).

            На запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/713-224/26 від 07.05.2009 р. (а.с. 9) Літинський районний центр зайнятості у Вінницькій області надав лист-відповідь за №04-17/794 від 07.07.2009 р. (а.с. 10), згідно з яким до центру зайнятості від ТОВ “Видавництво Поділля”протягом 2008 року не надходило інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. 

            З листа Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/100-11/47 від 20.03.2009 р. (а.с. 8) вбачається, що відповідачу було запропоновано самостійно в строк до 15 квітня 2009 року перерахувати самостійно розраховані в звіті адміністративно-господарські санкції у сумі 11446,34 грн. на відповідний банківський рахунок.

            Матеріали справи не містять доказів добровільної сплати відповідачем вказаної суми.

            Судом досліджено розрахунок адміністративно-господарських санкцій та пені (а.с. 11,12), згідно з яким розмір адміністративно-господарських санкцій становить 11446,34 грн., пеня –554,18 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд зобов’язати відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити в 2008 році 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але у товаристві в 2008 році було працевлаштовано лише 1 особу-інваліда.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, оцінюючи доводи сторін та надані ними докази, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

       Порушення термінів  сплати  адміністративно-господарських санкцій тягне за собою  нарахування  пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

З  аналізу  положень Закону  України   “Про  основи   соціальної  захищеності інвалідів в Україні” витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст. 18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями  та фізичними особами, що використовують найману  працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. “Про реалізацію статей  19 та  20  Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність  вільних  робочих  місць  (вакантних посад)  для  працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових  внесків на  загальнообов'язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою,  затвердженою  Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.

Суд встановив, що відповідачем не виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 р. “Про реалізацію статей  19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо подання інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Літинського районного центру зайнятості та не заперечується представником відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, відповідачем не була сплачена у добровільному порядку визначена в звіті за 2008 рік сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11446,34 грн., що спричинило нарахування позивачем пені на суму 554,18 грн.

Наказом Міністерства праці та соціального захисту політики України №223 від 15.05.2007 р. затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. №42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Згідно з наданими суду документами, зокрема, звіту підприємства-відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 році на підприємстві становила  41 особу, згідно зі ст. 19 Закону із застосуванням правил арифметичного округлення кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році визначена - 2 місця. Фактично, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача, складає 1 особу.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

            Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач звертаючись до суду з позовом діяв цілком правомірно, заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, сума, відображена в позовній заяві підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

           Оцінюючи визнання представником відповідача позову в повному обсязі, суд бере до уваги наступне.

       Частиною третьою ст. 136 КАС України передбачено, що судове рішення у зв’язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 КАС України.

            Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з ч. 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

            Відповідно до ч. 7 ст. 56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.  

      Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, перевіривши повноваження представника відповідача, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

         З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

            Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 128, 136, 158-163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

        прийняти заяву відповідача -  товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво Поділля”про визнання позову.

позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво Поділля”про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 11446,34  грн. та пені в розмірі 554,18 грн. задовольнити.

      Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Видавництво Поділля”(22300, Вінницька область, смт Літин, вул. Радянська, 87, р/р 26006412, ВОД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 302247, код ЄДРПОУ 31189562) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: державний бюджет Літинський район, р/р 31216230700301, код ЄДРПОУ 34701125, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: “платежі до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік”) адміністративно-господарські санкції в розмірі 11446,34  грн. та пеню в розмірі 554,18 грн.

  Відшкодування витрат віднести на рахунок держави.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:  10.09.09 

Суддя/підпис/                                                        Сапальова Тетяна Валентинівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: