Ухвала суду № 49211148, 25.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

УХВАЛА

іменем України

"25" жовтня 2011 р. Справа № 2а/1770/69/2011

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді Пасічник С.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Бєляєвої Т.В. ,

за участю представників позивача:

ОСОБА_2, довіреність №343 від 04.07.2011р.,

ОСОБА_3, довіреність №511 від 26.09.2011р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" лютого 2011 р. у справі № 2а/1770/69/2011 за позовом Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкового повідомлення-рішення, ,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2011р. ОСОБА_5 підприємство "Дубнокомуненергія" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0005062540/0 від 31.12.2010 р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну суму 221387,03 грн., з яких 147591,35 грн. основного платежу та 73795,68 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Обгрунтовуючи позов, позивач, зокрема, вказує на те, що отримані бюджетні субвенції (дотації) на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію призначені для покриття збитків підприємства в звязку з державним регулюванням тарифу і ціни, є невідплатними і не повязані з компенсацією населенню вартості послуг по теплопостачанню; що ж стосується списання дебіторської заборгованості в сумі 685,22 грн. споживачу ОСОБА_6, то оплата послуг у будь-якому вигляді від останнього не надходила, а, отже, підприємство не вчинило порушень Закону України Про податок на додану вартість.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2011р. позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції від 31 грудня 2010 за №0005062340/0, яким Комунальному підприємству "Дубнокомуненергія" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 221387,03 грн., в тому числі за основним платежем на суму 147591,35 грн. та за штрафними санкціями на суму 73795,68 грн.

Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_4 об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

ОСОБА_5 підприємство "Дубнокомуненергія" в письмових запереченнях та його представники в судовому засіданні, вважаючи постанову обгрунтованою та законною, просять останню залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З врахуванням приписів вищевказаної статті, а також виходячи з тієї обставини, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового акту, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією за відсутності відповідача.

Вислухавши представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 23.11.10 р. по 13.12.10 р. ОСОБА_4 обєднаною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку КП Дубнокомуненергія з питань дотримання вимог податкового законодавства, іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт за №240/23/13971076 від 27.12.2010 р.

Згідно висновків, наведених в акті, КП Дубнокомуненергія порушило, зокрема, вимоги пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1-7.4.3 п.7.4 ст.7, п.11.11 ст.11 Закону України Про податок на додану вартість, внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість в розмірі 147591,35 грн., в т.ч.: за квітень 2009 р. в сумі 24449,25 грн., за травень 2009 р. в сумі 15323,07 грн., за червень 2009 року 3016,22 грн., за липень 2009 р. 1242,78 грн., за серпень 2009 р. 870,24 грн., за вересень 2009 р. 1040,55 грн., за жовтень 2009 р. 3102,12 грн., за листопад 2009 р. 24203,55 грн., за грудень 2009 р. 42855,75 грн., за січень 2010 р. 31487,82 грн.

31.12.2010 р. на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005062340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 221387,03 грн., з яких 147591,35 грн. (146906,13 грн. +685,22 грн.) основний платіж, а 73795,68 грн. штрафні санкції.

Згідно з п.1.4 ст. 1 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі, промислової власності.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

База оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (послуг) визначається відповідно до п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

З метою оподаткування ПДВ термін «звичайна ціна» слід розуміти та застосовувати за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (п. 1.18 ст. 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з визначенням, наданим в пп. 1.20.5 цього пункту, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання.

Тобто, вартість поставки населенню виробленої теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення підлягає оподаткуванню ПДВ незалежно від того, за рахунок яких джерел вона компенсується. Базою оподаткування таких поставок є затверджений органами місцевої влади або органами місцевого самоврядування тариф.

Відповідно до Статуту КП Дубнокомуненергія основними видами діяльності підприємства є виробництво, транспортування та розподіл теплової енергії на опалення і гаряче водопостачання та паропостачання обєктів житлово-комунального, соціально-технічного та іншого призначення від власних джерел теплоенергії, виробництво теплової енергії на теплоцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, тарифи на послуги теплопостачання та підігрів води, що надаються позивачем споживачам, встановлено рішеннями ОСОБА_4 міської ради № 128 від 19.02.2009 р. та № 693 від 26.10.09 р.

Згідно з ч.5 ст.9 Закону України Про ціни і ціноутворення органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Статтею ст.53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 193 від 05.03.2009р. визначено механізм перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

КП "Дубнокомуненергія" було укладено з Головним управлінням Державного казначейства в Рівненській області, Головним фінансовим управлінням Рівненської облдержадміністрації, Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації, Фінансовим управлінням ОСОБА_4 міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства ОСОБА_4 міської ради, Волинською філією дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, Національною акціонерною компанією Нафтогаз України» наступні договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 193: № 56/193 від 29.06.2009р., № 391/193 від 18.08.2009р., №470/193 від 04.09.2009р., №868/193 від 24.11.2009 р.

Згідно з умовами пунктів 1.1. перелічених договорів їх предметами є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 53 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України Питання реалізації статті 53 Закону України Про державний бюджет на 2009 рік» від 05.03.2009 р. № 193.

Відповідно до умов п.п.2.2-2.11 зазначених договорів передбачені наступні обовязки:

- обовязок Державного казначейства України на підставі рішення Мінфіну перерахувати кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку, Головному управлінню Державного казначейства в Рівненській області (п.2.2 договорів);

- обовязок Головного управління Державного казначейства в Рівненській області перерахувати ці ж самі грошові суми Головному фінансовому управлінню облдержадміністрації для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення (п.2.3 договорів),

- обовязок Головного фінансового управління облдержадміністрації перерахувати ці кошти Головному управлінню промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення (п.2.4 договорів),

- обовязок Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації перерахувати ці кошти Фінансовому управлінню ОСОБА_4 міської ради для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення (п.2.5 договорів),

- обовязок Фінансового управління ОСОБА_4 міської ради перерахувати ці ж самі грошові суми Управлінню житлово-комунального господарства ОСОБА_4 міської ради для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення (п.2.6 договорів),

- обовязок Управління житлово-комунального господарства ОСОБА_4 міської ради перерахувати ці ж самі грошові суми позивачу для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення (п.2.7 договорів),

- обовязок позивача перерахувати ці ж самі грошові суми (в т.ч. ПДВ) Волинській філії Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України» для погашення заборгованості за спожитий природній газ за 2009 р., яка виникла згідно з договором від 01.10.2008 р. № 06/08-26/25-ТЕ-1 (п.2.8 договорів);

- обовязок Волинської філії Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України» перерахувати ці ж самі грошові суми Дочірній компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України» для погашення заборгованості за спожитий природній газ ТЕ згідно з довіреністю від 31.12.2008 р. № 223/10 за 2008 рік (п. 2.9 договорів),

- обовязок Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України» перерахувати ці ж самі грошові суми Національній акціонерній компанії Нафтогаз України» для погашення боргу за природній газ згідно з договором від 18.03.2008 р. № 06/08-48 за 2008 р. (п. 2.10 договорів)

- обовязок Національної акціонерній компанії Нафтогаз України» перерахувати ці ж самі грошові кошти до спеціального фонду державного бюджету у вигляді податків. (п.2.11 договорів).

Таким чином, зі змісту перелічених вище договорів вбачається, що позивач одержав субвенції з державного бюджету, які перераховувалися місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Отримані КП Дубнокомуненергія субвенції /дотації/, призначені для покриття збитків підприємства у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості наданих позивачем послуг по постачанню теплової енергії.

Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила держава, а тому бюджетні субвенції /дотації/ не є продажем товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит у платників, які отримали зазначені субвенції як різницю в тарифах на теплову енергію формується за загальновстановленими правилами, передбаченими Законом України Про податок на додану вартість № 168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов вказаних вище договорів протягом липня-грудня 2009 року, отримавши субвенції з державного бюджету в сумі 1321167,22 грн., перерахував одержані суми грошових коштів для погашення заборгованості за спожитий природній газ на банківський рахунок Волинської філії Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України в сумі 1321167,22 грн., в тому числі за липень 2009 в сумі 210393,23 грн., вересень 2009 року 521764,48 грн., жовтень 2009 року 489706,77 грн., грудень 2009 року 99302,74 грн. (виписки з банківського рахунку позивача).

Згідно з п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування згідно з ст. ст. 3, 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів, нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Перелік операцій, які обмежують право підприємства на податковий кредит, визначений статтями 3 та 5 Закону №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Даний перелік не містить операцій з продажу теплової енергії споживачам та операцій з отримання підприємствами субвенцій /дотацій/ у звязку з державним регулюванням цін.

Отже, операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування, у періоді, що перевірявся, позивач не здійснював, придбаний позивачем природній газ був повністю використаний у господарській діяльності КП «Дубнокомуненергія» для виробництва теплової енергії.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 Закону №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Крім того, чинним законодавством не встановлено будь-яких винятків з передбаченого п.7.4 і п.7.7 ст. 7 Закону №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю субвенцій з бюджету на покриття збитків.

Отже, нарахування, яке проведено податковим органом на підставі факту надання послуг іншим покупцям (споживачам), не мають жодного відношення до факту придбання позивачем відповідних товарів (робіт, послуг).

Листом від 23.03.2009р. за № 2568/6/16-1515-06 Державна податкова адміністрація України розяснила, що формування податкового кредиту при проведенні розрахунків з постачальниками за рахунок субвенцій з державного бюджету, призначених для погашення заборгованості минулих років в різниці в тарифах на теплову енергію, платником повинно здійснюватися з урахуванням долі використаних оплачених товарів /послуг/ в оподатковуваних операціях, а не в залежності від джерела надходження коштів за поставлені товари /послуги/.

Законодавчо встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з п.п.7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону №168, платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і, одночасно, розрахунковим документом (п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), то податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат з податку на додану вартість.

Під час проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено порушень у податкових накладних, на підставі яких підприємство формувало податковий кредит.

Таким чином, за наявності належним чином оформлених податкових накладних КП Дубнокомуненергія мало всі підстави для віднесення в повному обсязі до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям по відпуску теплової енергії та по отриманню товарів (робіт, послуг), які забезпечують його виробничу діяльність.

Отже, безпідставним є посилання відповідача на п.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України Про податок на додану вартість, оскільки отримані позивачем субвенції не є виплатами (дотацій, субвенцій, інших грошових виплат) позивачем фізичним особам.

Крім того, матеріалами справи не підтверджуються розміри оподатковуваних та неоподатковуваних податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг), визначені перевіряючими в акті про результати планової виїзної перевірки КП Дубнокомуненергія з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року. Чинне законодавство України не містить норми, яка б зобовязала платника податків у разі отримання з бюджету субвенцій, відносити їх у періоді одержання до неоподатковуваних товарних операцій та визначати частку податкового кредиту по середньому відсотку за період з квітня по грудень 2009 року (як це було розраховано у акті перевірки).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки ні документально, ні нормативно не підтверджується завищення КП Дубнокомуненергія податкового кредиту на суму 146906,13 грн. у звязку з надходженням дотацій та субвенцій з Державного бюджету України, які призначені для погашення заборгованості минулих років по покриттю збитків, що склались у звязку з державним регулюванням ціни на теплопостачання, то відсутні підстави й для висновку про порушення позивачем норм п.п. 7.4.1.-7.4.3 п.7.4. ст. 7. Закону №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Щодо правомірності нарахування відповідачем КП Дубнокомуненергія податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 685,22 грн., то колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції.

В акті перевірки відповідач зазначає, що відповідно до рішення міської ради № 387 від 17.06.2009 р. та наказу КП Дубнокомуненергія № 88 від 22.06.2009 р. позивачем списано дебіторську заборгованість за надані послуги теплопостачання з фізичної особи ОСОБА_7 в сумі 4111,32 грн., в т.ч. ПДВ 685,22 грн. Оскільки дана сума ПДВ не включена до податкового зобовязання даного звітного періоду , то позивачем порушено пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п. 11.11 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), чим КП Дубнокомуненергія занижено податкові зобовязання по податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 685,22 грн.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону 168/97 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 11.11 ст.11 Закону 168/97 встановлено, що тимчасово, до набрання чинності податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом.

Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону 168/97 касовий метод - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Позивач у випадках постачання теплової енергії фізичним особам застосовує саме касовий метод визначення податкових зобов'язань.

Списання дебіторської заборгованості не є ні одержанням грошових коштів на банківський рахунок позивача, ні одержанням інших видів компенсацій вартості поставлених товарів.

У зв'язку з наведеним, позивач не включав в податкові зобов'язання ПДВ з реалізації послуг теплопостачання фізичній особі ОСОБА_7, заборгованість якого списана, оскільки визнана безнадійною.

Враховуючи, що по поставленій позивачем фізичній особі ОСОБА_7 послузі теплопостачання борг був списаний як безнадійний, при цьому позивачем застосовувався касовий спосіб визначення бази оподаткування операцій з продажу товарів (послуг), відсутність оплати за поставлені послуги теплопостачання в сумі 4111,32 грн., в тому числі ПДВ 685,22 грн., свідчить про відсутність у позивача податкового зобовязання в сумі 685,22 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обовязок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, пп.7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 та п.11.11 ст. 11 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а, отже, податкове повідомлення-рішення № 0005062340/0 від 31.12.2010 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 221387,03 грн., в т.ч. 147591,35 (146906,13 + 685,22) грн. основного платежу та 73795,68 грн. штрафних санкцій, є неправомірним й підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, постанову Рівненського окружного адміністративного суду, як обгрунтовану та законну, слід залишити без змін.

Доводи ж апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" лютого 2011р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

судді: Л.О. Зарудяна

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_5 підприємство "Дубнокомуненергія" вул.К.Острозького,23,м.Дубно,Дубнівський район, Рівненська область,35600

3- відповідачу ОСОБА_4 об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Грушевського , 134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600