Ухвала суду № 49210596, 26.08.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Харечко О.П.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"26" серпня 2015 р. Справа № 569/3293/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "26" березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій протиправними і дискримінаційними та зобов'язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду від 26 березня 2015 року позов задоволено. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради які полягають у відмові видати ОСОБА_3 довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, протиправними. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради видати ОСОБА_3 довідку про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м.Донецьк.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є уродженкою м. Донецьк, де проживала до 2014 року.

Як вбачається із копії паспорта позивача серії НОМЕР_1, виданого Калінінським РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області 14.02.2008 року, 05.03.2008 року остання була знята з місця реєстрації проживання за адресою АДРЕСА_2. З 30.10.2014 року зареєстроване місце перебування ОСОБА_3 АДРЕСА_3.

При розгляді справи встановлено, що по приїзду в місто Рівне, ОСОБА_3 неодноразово 23 та 27 січня 2015 року зверталась із заявами до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради з проханням видачі довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи. Однак, згідно листів № Н-39 від 26 січня 2015 та Н-39/1 від 02 лютого 2015 року їй було відмовлено у видачі вищевказаної довідки, мотивуючи це відсутністю відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті.

Механізм видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, регулюється порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (далі - Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції».

Порядком передбачено спосіб звернення до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, перелік документів, що подаються в такому випадку, та затверджено форму довідки. В свою чергу, наказом Міністерства соціальної політики України від 08.10.2014 року №738 затверджено форму заяви про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п.3 Порядку, заява про взяття на облік повинна містити зокрема відомості про зареєстроване та фактичне місце перебування заявника.

Згідно з п.8 Порядку, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили переміщення особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції; 2) втрачено або викрадено документи, що посвідчують особу, яка переміщується, та підтверджують громадянство України, до їх відновлення. У разі відмови у видачі довідки на вимогу заявника письмово повідомляється про підстави для такої відмови.

В ході судового розгляду знайшли підтвердження обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_3 постійно проживала у м. Донецьк на момент виникнення негативних наслідків збройного конфлікту, що змусило її покинути місце проживання.

Судом з'ясовано, що з 01.12.2007 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 814, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2.

Як досліджено судом першої інстанції, вірність тверджень ОСОБА_3 підтверджуються поясненнями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який пояснив, що разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 проживали в м. Донецьк та займались благодійністю.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_3 з 02.03.2008 року є фізичною особою-підприємцем, місце проживання якої вказано АДРЕСА_4. Припинила підприємницьку діяльність 24.12.2014 року, про що свідчить запис у вищевказаному витягу.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, 11.02.2008 року виконавчим комітетом Донецької міської ради проведено державну реєстрацію Благодійного фонду «Райдуга», місцезнаходження якої м. Донецьк вул. 50-ої Гвардійської Дивізії буд. 20 кв. 74.

Як вбачається із податкових звітів про використання коштів неприбуткових установ та організацій за 2012, 2013 роки керівником Благодійного фонду «Райдуга» вказано ОСОБА_4

Крім того в матеріалах справи наявна виписка № 85/3561 із медичної картки ОСОБА_4, який проживає в АДРЕСА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КЛПЗ МЛ № 25 за адресою м. Донецьк-20 вул. Кірова, 332 з 09.12.2013 року по 16.12.2013 року.

Зі змісту повідомлення КЛПУ «Обласна клінічна туберкульозна лікарня» від 3.07.2014 року слідує подяка директору Благодійного фонду «Райдуга» ОСОБА_4 за матеріальну допомогу.

З довідки від 26.01.2015 року вбачається, що вищевказаний працював від фірми «Комфорт» та займався установкою огорожі дитячого садочку № 352 Кіровського районного відділу освіти м. Донецьк з 10.03.-27.06.2014 року.

Відтак, суд зробив правильний висновок, що позивач постійно проживала у м. Донецьк разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 на момент виникнення обставин, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Відповідно до Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Також звуження змісту та обсягу і скасування зазначених прав і свобод не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою їх обмеження.

Відповідно до п. 4. Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» за змістом статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_3 довела постійне проживання на території, де виникли обставини зазначені у статті 1 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», незважаючи на відсутність у неї реєстрації на день виїзду з м. Донецьк, вона потребує соціальної підтримки від держави для влаштування свого життя і життя своєї родини на новому місці нарівні з іншими переселенцями.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від "26" березня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_6

представник позивача ОСОБА_6, АДРЕСА_7

3- відповідачу: Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради вул.Соборна,12,м.Рівне,33028

4-третій особі: - ,