Ухвала суду № 49207692, 19.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 876/8329/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року в адміністративній справі № 803/826/14 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила надати їй дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 10 081 529,42 грн за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» (надалі - ТОВ «Феміда-Інтер»), що перебуває в податковій заставі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач має податковий борг на цю суму, добровільно який не погашає. Заходи, які проводилися податковим органом щодо стягнення цього боргу, не призвели до його погашення, а також неможливо стягнути цей борг з готівкових коштів товариства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ТОВ «Феміда-Інтер», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення по справі та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що вирішення такого спору повинно відбуватися шляхом звернення податкового органу з поданням в порядку статті 183-3 КАС України і лише у випадку відмови адміністративного суду в прийнятті подання заявник вправі звернутися з тими ж вимогами до суду в загальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як видно із матеріалів справи, станом на час розгляду справи ТОВ «Феміда-Інтер» має узгоджену податкову заборгованість перед бюджетом у сумі 10 081 529,42 грн, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу та довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету.

З метою погашення податкового боргу Луцькою ОДПІ на адресу ТОВ «Феміда-Інтер» надсилалася податкова вимога від 08.04.2011 року за № 878, яка була отримана платником податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року в адміністративній справі № 803/107/14 було задоволено позов Луцької ОДПІ і стягнуто з рахунків ТОВ «Феміда-Інтер» податковий борг у сумі 10 081 529,42 грн.

На виконання цієї постанови суду Луцька ОДПІ надсилала в банківські установи, в яких були відкриті рахунки товариства, інкасові доручення (розпорядження), однак вони були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника.

Крім того, Луцькою ОДПІ 08.04.2011 року прийнято рішення за № 228 про опис майна в податкову заставу та складено акт опису майна від 02.11.2011 року за № 30, на яке поширюється право податкової застави.

Це обтяження було включене до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що видно із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 02.11.2011 року за № 33609443.

Проте, вказані заходи не призвели до погашення відповідачем податкової заборгованості перед бюджетом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується податковий борг, який підприємством самостійно не погашений, а на рахунках платника відсутні кошти, достатні для погашення заборгованості.

Згідно із пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до підпункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З аналізу зазначених правових норм видно, що достатньою умовою для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин щодо наявності у відповідача податкового боргу та відсутності коштів для його погашення, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Що стосується покликань апелянта на те, що розгляд цієї справи повинен був відбуватися за правилами, передбаченими статтею 183-3 КАС України, шляхом звернення податкового органу до суду із поданням і лише у випадку відмови суду у прийнятті цього подання заявник вправі звернутися з тими ж вимогами до суду в загальному порядку, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Звернення податкового органу до суду із поданням в порядку, передбаченому статтею 183-3 КАС України, чи в загальному порядку із позовною заявою є правом податкового органу і не тягне за собою незаконності прийнятого судового рішення.

Процедура скороченого провадження містить певні обмеження (особливості) щодо порядку повідомлення сторін, строків розгляду справи, відсутності судових засідань тощо, тому розгляд справи за загальною (повною) процедурою не порушує (і не може порушувати) ніяких прав апелянта.

У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року в адміністративній справі № 803/826/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 21 серпня 2015 року.