Ухвала суду № 49207245, 19.08.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року справа №805/1981/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Васильєвої І.А.,

суддів Ханової Р.Ф., Жаботинської С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі № 805/1981/15-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 року за № 0000184100/1849/10/28-03-41,-

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2015 року Приватне акціонерне товариство "Комсомольське рудоуправління" (надалі - позивач, ПрАТ «Комсомольське рудоуправління») звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - - центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000184100/1849/10/28-03-41 від 08.04.2015 року (арк.. справи 4-9).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року замінено неналежного відповідача у справі - Міжрегіональне Головного управління Міндоходів - центральний офіс з обслуговування великих платників на належного - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (арк.. справи 44).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 002 липня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.04.2015року за №0000184100/1849/10/28-03-41 (арк. справи 76-83).

Відповідач з постановою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач вважає, що вказане судове рішення ухвалене без надання вірної правової оцінки обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги п.п.14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України; п. 185.1 ст. 185, п. 1 ст. 187, п. 198.6 ст.. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.5, п.201.6 ст. 201 ПК України; п.203.1 ст.. 203 ПК України та не враховано, що у разі невідображення даних податкової накладної в податкових зобов'язаннях продавця, така податкова накладна не є податковим документом та не дає покупцю права на податковий кредит. Статус податкового документу - податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов'язаннях контрагента. Апелянт наполягає на тому, що Податковий кодекс України встановлює прямий взаємозв'язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковими зобов'язаннями його контрагента у разі недекларування податкових зобов'язань - відсутнє право на податковий кредит. Отже, на думку апеллянта обов'язковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобов'язань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість. Недотримання наведених вище положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду (арк.. справи 86-91).

Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому, відповідно до частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила на ступне.

Приватне акціонерне товариство "Комсомольське рудоуправління", зареєстроване у якості юридичної особи, включено до єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 00191827), що підтверджується випискою з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (арк.. справи 69), перебуває на обліку податкового органу, відповідача у справі, з 20.02.1995 року за № 164, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 1428031400026 (арк.. справи 70), є платником податку на додану вартість з 15 липня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом № 100340166 НБ № 196366 про реєстрацію платника податку на додану вартість, видане 10 червня 2011 року (арк. справи 71).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичної та будівельної промисловостей Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів Черновою Р.С., відповідно до п. 200.10 ст.. 200 Податкового кодексу України в порядку ст. 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку правомірності нарахування за січень 2015 року податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Перевіркою формування податкового кредиту за січень 2015 року встановлено, що відповідно до Додатку №5 та Реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, отриманим від ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» на суму ПДВ 115 907, 40 грн. Згідно АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» за січень 2015 року становить 0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року від ПАТ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» до СДПІ з обслуговування ВП у місті Донецьку МГУ Міндоходів не подано та не задекларовано свої податкові зобов'язання. Також, перевіркою формування податкового кредиту за січень 2015 року встановлено, що відповідно до Додатку №5 та Реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ податкових накладних, отриманим від КП «Компанія «Вода Донбасу» на суму ПДВ 9 570,18 грн. Згідно АС «Податковий блок», сума податкових зобов'язань від КП «Компанія «Вода Донбасу» за січень 2015 року становить 0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за січень 2105 року від КП «Компанія «Вода Донбасу» до СДПІ з обслуговування ВП у місті Донецьку МГУ Міндоходів не подано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

За результатами проведення камеральної перевірки відповідачем складено Акт № 85/28-03-41-00191827 від 20.03.2015 року, яким встановлено порушення п.198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 125 478 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на 125 478 грн. (арк.. справи 10-16).

Відповідно до п.86.2 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

На підставі Акту перевірки, податковим органом винесено спірне податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 08.04.2015року за № 0000184100/1849/10/28-03-41, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем - 125 478 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 31 369,50 грн. ( арк. справи 17).

Пунктом 14.1.157. ст.14 ПКУ визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків платити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач, вважаючи його протиправним та таким що підлягає скасуванню звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушеня з боку позивача норм п.198.1, п.198.6 ст.198, пункту 201.10 ст.201 податкового кодексу України не встановлено, а податковий кредит та від'ємне значення з ПДВ за січень 2015 року сформовано правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується та зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Така податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Витягом з єдиного реєстру податкових накладних від 23.04.2015 року зробленого на запит позивачем, який міститься в матеріалах справи (а.с. 29-30), підтверджено внесення відомостей продавцем до Єдиного реєстру накладних 5-16 від 27.01.205 року сума ПДВ 115 907, 26-16 від 31.01.2015 року сума ПДВ -115 907,40; 26-16 від 31.01.2015 року сума ПДВ 115907,40 грн., що є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна від 26.01.2015 року № 100/21 на суму ПДВ 9570,18 грн. не підлягає реєстрації до 01 лютого 20115 року, відповідно до п.11 Підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» (надалі - споживач) та КП «Компанія Вода Донбасу» (надалі - виробник) 31.12.2012 року укладено договір № 76 про надання послуг з централізованого питного водопостачання, п.п. 1.1 якого передбачено, що виробник подає по своїм водопровідним мережам питну воду до водопровідного вводу виробника в межах узгоджених розрахункових обсягів з урахуванням технічних можливостей виробника, а споживач оплачує послуги з централізованого питного водопостачання виробнику. (арк. справи 59-61).

Факт проведення операцій, пов'язаних із господарською діяльністю підтверджується наданими позивачем наступними первинними документами: податковою накладною, отриманої від КП « Компанія «Вода Донбасу» № 100/21 від 26.01.2015 року, платіжними дорученнями банку № 2000000865 від 29.01.2015 року, № 2000000866 від 29.01.2015 року, № 2000000867 від 29.01.2015 року, № 2000000868 від 29.01.2015 року, № 2000000869 від 29.01.2015 року, актом приймання передачі виконаних робіт № 76 від 28.01.2015 року, рахунком № 570115 від 27.01.2015 року (арк. справи 18-23).

Крім того, відповідно до договору № 18-26 (2013)Пр/Кб від 20.12.2012 року, укладеного між ПрАТ «Комсомольське рудоуправління» (надалі - споживач) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (надалі - постачальник), п. 1.1. якого передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (арк. справи 63-66).

Факт проведення операцій, пов'язаних із господарською діяльністю підтверджується наданими позивачем наступними первинними документами: податковими накладними, отриманими від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» № 5/16 від 27.01.2015 року та № 27/16 від 31.01.2015 року, платіжним дорученням банку № 2000000865 від 29.01.2015 року, № 2000000866 від 29.01.2015 року, № 2000000755 від 27.01.2015 року, розрахунком корегування податкової накладної № 26/16 від 31.01.2015 року, актом приймання передачі природного газу і виконання послуг з транспортування № 1 від 31.01.2015 року, (арк. справи 24-28).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

Перелічені вище документи є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем дотримані всі вимоги формування податкового кредиту. Жодна з норм Податкового кодексу України не ставить право на формування покупцем податкового кредиту в залежність від подання продавцем податкової звітності (податкової декларації), а ставить в залежність тільки від факту реєстрації платником податку - продавцем товарів, послуг, накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання апелянта на ту обставину, що КП «Компанія «Вода Донбасу» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», як контрагентами позивача не подано податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року на загальну суму 125 478 грн., що позбавляє позивача на включення вищезазначеної суми до складу податкового кредиту колегія суддів не приймає до уваги, оскільки діючим законодавством визначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновок Верховного суду України, викладений в постанові від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10, оскільки в цій справі йдеться про неналежним чином оформлену (підписану невідомою особою) податкову накладну та не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Висновки Верховного суду України, відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства застосовуються у подібних правовідносинах і у разі застосування одних і тих самих норм матеріального права.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі № 805/1981/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду судувід 02 липня 2015 року у справі № 805/1981/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді Р.Ф. Ханова

С.В. Жаботинська