Ухвала суду № 49207091, 18.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2015 рокусправа № 804/6018/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сучасна оселя» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі № 804/6018/14 за адміністративним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сучасна оселя» до Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції, Реєстраційної служби України, треті особи: ОСОБА_1, вона ж, що діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3, Відділ опіки та піклування Державної адміністрації Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної реєстраційної служби України за №7191019 від 25 жовтня 2013 року про відмову у скасуванні реєстрації права власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідачів скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за №1371839 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_1 на 25/100 частини, запис за №1371873 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_2 на 25/100 частину, запис за №1371903 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_3 на 50/100 частини квартири АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, враховуючи наявність рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.06.2012 року у справі №22ц-/490/3143/12.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02.12.2011 року було встановлено факт прийняття ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4. Судом було визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; в порядку спадкування визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1; за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано право власності по 1/6 частин за кожним цієї ж квартири.

Зазначені вище особи на підставі рішення суду зареєстрували право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Так, за №721457 було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на 1/6 частини квартири; за №720549 зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на 1/6 частини квартири; за №719288 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на 2/3 частини квартири.

Після реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на квартиру, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 20.06.2013 року звернулись до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевської І.Р. за нотаріальним посвідченням договору про визначення розміру часток, що укладений між ними, де розмір часток між співвласниками змінено, виходячи з фактичного користування: ОСОБА_1 - 25/100 частин, ОСОБА_2 - 25/100 частин, ОСОБА_3 - 50/100 частин, і цей договір було посвідчено нотаріусом.

20.06.2013 року в Державному реєстрі речових прав право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відповідні частки квартири зареєстровані за №№1371839,1371873, 1371903.

Позивач, посилаючись на наявне рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2012 року, яким було скасоване рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, як за дружиною у спільному майні подружжя, визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності за кожним на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, звернувся до реєстраційної служби з заявою про скасування реєстрації права власності вказаних осіб на зазначену квартиру.

Рішенням № 7191019 від 25.10.2013року позивачу було відмовлено у внесенні запису про скасування державної реєстрації речових прав на майно третіх осіб (а.с.30)

Позивач, вважаючи рішення державного реєстратора протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування та зобов'язання вчинити дії щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи: за №1371839 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_1 на 25/100 частини; за №1371873 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_2 на 25/100 частину; за №1371903 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_3 на 50/100 частини квартири АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Надаючи оцінку правомірності оскарженого позивачем рішення державного реєстратора від 25.10.2013року слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року №3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим порядком.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку №3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених в пункті 2.3 цього розділу.

Згідно з пунктами 2.10 та 2.11 Порядку №3502/5, за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Тобто, для скасування державної реєстрації прав, необхідним є: 1) звернення до органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, 2) з відповідною заявою та 3) рішенням суду, яким скасовано рішення про державну реєстрацію таких речових прав.

Позивач, звернувся до державного реєстратора Державної реєстраційної служби України з відповідною заявою про скасування державної реєстрації прав третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на наявність та додаючи рішення апеляційного суду, яким скасовано рішення суду першої інстанції, що слугувало підставою для внесення записів про право власності до Державного реєстру речових прав.

Оскільки заявником не було подано до заяви рішення суду, яким було б скасовано рішення про державну реєстрацію таких речових прав, відповідачем прийнято рішення про відмову у вчиненні дій щодо скасування державної реєстрації прав. Зазначене рішення є обґрунтованим, з посиланням на відповідні норми, що регламентують порядок його прийняття, та з зазначення підстав для його прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскарженого позивачем рішення державного реєстратора № 7191019 від 25.10.2013року, оскільки воно прийнято у відповідності до норм діючого законодавства.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за №1371839 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_1 на 25/100 частини, запис за №1371873 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_2 на 25/100 частину, запис за №1371903 від 20.06.2013 року про право власності ОСОБА_3 на 50/100 частини квартири АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 20.06.2013 року звернулись до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушевської І.Р. за нотаріальним посвідченням договору про визначення розміру часток, що укладений між ними, де розмір часток між співвласниками змінено, виходячи з фактичного користування: ОСОБА_1 - 25/100 частин, ОСОБА_2 - 25/100 частин, ОСОБА_3 - 50/100 частин, і цей договір було посвідчено нотаріусом.

20.06.2013 року в Державному реєстрі речових прав право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відповідні частки квартири зареєстровано за №№1371839,1371873, 1371903.

Позивач оскаржив в судовому порядку укладений третіми особами договір про визначення між співвласниками квартири розміру їх часток, що слугував підставою для реєстрації права власності та внесення відповідних записів до реєстру речових прав. Одночасно позивачем висувалися і вимоги про скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на 2/3 частини, ОСОБА_2 на 1/6 частину, ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, здійсненої 20.06.2013 року за номерами: №3312078, №3314412, № 3313161 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14.02.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.04.2014 року, в задоволенні таких позовних вимог було відмовлено (а.с. 91, 92-93).

Оскільки договір, укладений третіми особами, який слугував підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 на 2/3 частини, ОСОБА_2 на 1/6 частину, ОСОБА_3 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, є чинним, його не скасовано у судовому порядку, відсутні і підстави для скасування реєстраційних записів, вчинених на підставі такого договору 20.06.2013 року за номерами: №3312078, №3314412, № 3313161.

Щодо заперечень позивача, висловлених у апеляційній скарзі відносно ухвали суду від 21.08.2014р., яка не підлягає оскарженню окремо.

Так , ухвалою від 21.08.2014року суд повернув уточнену позовну заяву позивачу з тих підстав, що позивачем після початку розгляду справи по суті змінено предмет позову (а.с.179-180).

Позивач у скарзі зазначає, що висновки суду про зміну предмету позову не відповідають дійсності, позивачем лише були доповнені додаткові вимоги щодо скасування всіх рішень про реєстрацію права власності за третіми особами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру.

В ч.1 ст. 51 КАС України передбачено право позивача в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитись від адміністративного позову. Цією ж нормою визначено, що до початку судового розгляду справи позивач може змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В даному випадку, позивачем вже під час розгляду справи по суті був поданий уточнений адміністративний позов, яким змінено предмет позову, сторін у справі (а.с. 153-162), і суд першої інстанції обґрунтовано застосував вимоги ч.1 ст.137 КАС України, повернувши таку заяву позивачу.

Доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно та повно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сучасна оселя» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року у справі № 804/6018/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак