Ухвала суду № 49207057, 25.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2015 рокусправа № 804/3734/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі №804/3734/15 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа - державний виконавець Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ про скасування постанови про стягнення виконавчого збору ,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Чернової Людмили Володимирівни в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №46514981 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №4531850 від 17 листопада 2014 року;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №46514981 на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №4531850 від 17 листопада 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки Позивачем у добровільному порядку у встановлені законом строки постанова суду виконана не була, то винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірним та обґрунтованим.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження у зв'язку з не сплатою виконавчого збору була прийнята передчасно, таким чином позивач вважає, що добровільно сплатив борг, а тому стягнення виконавчого збору є безпідставним.

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому, у відповідності до положення ст. 41 КАС України, фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходилось виконавче провадження №45318750 за виконавчим листом №753/5327/14 від 29.10.2014 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» майнової шкоди у сумі 766 786,50 грн. на користь ОСОБА_2.

Державним виконавцем 07.11.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлено строк для добровільного виконання до 14.11.2014 року та попереджено, що у разі невиконання в наданий для добровільного виконання строк рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Копію вказаної постанови, у відповідності до супровідного листа направлено та отримано боржником 10.11.2014 року згідно із вимогами статті 31 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв'язку з не виконанням у встановлений державним виконавцем строк вказаного виконавчого документу у добровільному порядку, 17.11.2014 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ накладено стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76678,65 грн., у зв'язку з не виконанням в добровільному порядку вимог про сплату боргу.

В той же час, позивачем надано докази сплати майнової шкоди в розмірі 766 786,50 грн. за вказаним виконавчим документом 17 .11.2014 року. При цьому до державного виконавця вказані документи разом із заявою про закінчення виконавчого провадження надані 20.11.2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем у добровільному порядку у встановлені законом строки постанова суду виконана не була, то винесення постанови про стягнення виконавчого збору є правомірним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, з наведених норм вбачається, що у разі ненадання боржником доказів самостійного вчинення дій, визначених виконавчим документом після винесення органом ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження та встановлення певного строку такого вчинення дій, останній має винести постанову про стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що вимоги виконавчого документа станом на 14.11.2014 р. позивачем виконані не були.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2014 року борг перед стягувачем був погашений, а 14 лютого 2015 року виконавче провадження було закінчено. Натомість, докази сплати вказаного боргу позивачем надано 20 листопада 2015 року, тобто із порушенням строку.

Згідно норми ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», що оскільки позивачем зобов'язання зі сплати боргу не виконано у строк наданий для добровільного виконання рішення, то навіть самостійне його погашення не звільняє позивача від сплати виконавчого збору.

Керуючись ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що відповідачем розмір і порядок стягнення виконавчого збору у зв'язку з виконавчим провадженням є правомірним.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що в діях відповідача порушень не виявлено, рішення про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обгрунтованим.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова