Ухвала суду № 49206917, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2015 рокусправа № 804/3282/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000035001 від 18.02.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000035001 від 18.02.2015 року.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом 29.12.2014 р. та з 12.01.2015 по 21.01.2015 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 20273272) з питань взаємовідносин з ТОВ "Прайд

Союз" (код ЄДРПОУ 38900239) за липень 2014 р. та ПП "Олімп" (код ЄДРПОУ 31414089) за серпень, вересень 2014 р., за результатами якої складено Акт № 52/28-01-50-01/20273272 від 03.02.2015 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" занижено податок на додану вартість, визначений до сплати в бюджет на загальну суму 314739,99 грн., в т.ч. по періодам: за липень 2014 р. у сумі 116783,32 грн., за серпень 2014 р. у сумі 125230,00 грн., за вересень 2014 р. у сумі 72726,67 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач надав заперечення (лист №ст-15 від 09.02.2015 р.), за результатами розгляду якого висновки Акту перевірки залишені без змін (лист про надання відповіді щодо результатів розгляду заперечень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 14.02.2015 р. №3896/10/28-01-50-01-11).

18.02.2015 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000035001, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 472109,99 грн., в тому числі за основним платежем - 314739,99 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 157370,00 грн.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються: доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг); діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Встановлено, що на момент вчинення господарських відносин з ТОВ "Прайд Союз" та ПП "Олімп", останні не перебували в процесі припинення або у провадженні про банкрутство, санації, відомості були підтвердженими згідно інформації на сайті ДП "Інформаційно-ресурсний центр". Згідно інформації на сайті Міністерства доходів і зборів України (розділ "реєстр платників ПДВ") підтверджувалась інформація про реєстрацію підприємствами платниками ПДВ.

До видів діяльності підприємств відносяться 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ТОВ "Прайд союз" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, що пов'язана із створенням об'єктів архітектури серії АЕ № 289394, видана Державною Архітектурно-Будівельною інспекцією України від 14.02.2014 р., строк дії з 14.02.2014 р. по 14.02.2017 р.

ПП "Олімп" має ліцензію на здійснення господарської діяльності, що пов'язана із створенням об'єктів архітектури, серії АЕ № 291242, видана Державною Архітектурно-Будівельною інспекцією України від 18.07.2014 р., строк дії з 18.07.2014 р. по 18.07.2017 р.

Слід зазначити, що необхідною умовою отримання будівельної ліцензій є її відповідність ліцензійним умовам провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 р. № 47, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2009 р. за № 226/16242, які передбачають для осіб які мають ліцензії на здійснення будівельної діяльності обов'язкову наявність трудових ресурсів, виробничих приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання будівельної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.

Отже, протягом 2014 р. ТОВ "Прайд Союз", ПП "Олімп" були правоздатними та дієздатними юридичними особами, зареєстрованими платниками ПДВ та мали для виконання операцій за договорами дозвільні документи.

Статтею 323 Господарського кодексу України передбачено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" (надалі -Положення (стандарт) 18), затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2001 р. № 205, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 р. за № 433/5624, визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності.

Пунктом 2 даного Положення поняття "будівництво" визначено як спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Така сфера діяльності як "будівництво" має свою специфіку, а господарські операції, здійснені у цій діяльності мають документально оформлюватися з урахуванням цієї специфіки.

Основним юридичним документом, що визначає права і обов'язки сторін (замовник-генпідрядник, генпідрядник-субпідрядник), який регулює взаємовідносини між ними та забезпечує узгоджено діяльність учасників будівництва є договір підряду.

Реальність проведення будівельних робіт може бути підтверджена проектно-кошторисною документацією, затвердженою в установленому порядку, необхідними ліцензіями та дозволами, будівельною документацією, яка утворюється в процесі будівництва (загальний журнал робіт, документи авторського нагляду, акти прихованих робіт, документи по контролю якості виконаних робіт у процесі будівництва та інше).

Згідно Закону України "Про будівельні норми" будівельні норми - затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Відповідно до цього закону державні будівельні норми (надалі - ДБН), стандарти і правила розробляються й затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Міністерством регіонального розвитку та будівництва України затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Листом Міністерством регіонального розвитку та будівництва України "Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві" від 09.03.2010 р. № 12/19-2-9-21-2368, "Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві" від 16.03.2010 р. № 12/19-3-9-14-295 роз'яснено, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. №668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (надалі - Загальні умови).

Згідно п. 29 Загальних умов замовник зобов'язаний, серед іншого, надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну та іншу договірну документацію і ресурси відповідно до договору підряду.

Будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником в порядку, визначеному договором підряду, і оформлюється відповідним актом. Організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (проект організації будівництва та проект виконання робіт), склад і зміст якої визначається нормативними документами та договором підряду (п.69 Загальних умов).

Як встановлено судом першої інстанції та відображено в Акті перевірки, між позивачем та спірними контрагентами були укладені договори підряду, за яким замовник доручає підряднику виконати різні будівельно-монтажні роботи на будівельних об'єктах, ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" виступало генеральним підрядником.

До перевірки було надано договори, додаткові угоди, договірні ціни, кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2В, довідки про вартість будівельних робіт КБ-3, податкові накладні.

Підприємства - ТОВ "Прайд Союз" та ПП "Олімп" залучались ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" до виконання трудомістких бетонних робіт, необхідних для подальшого будівництва об'єктів будівництва.

Дійсність проведення бетонних робіт підтверджується журналами виконання робіт, актами на приховані роботи.

Фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" та ТОВ "Прайд Союз", ПП "Олімп" по виконанню робіт, а також наявність мети використання придбаних товарів в господарській діяльності свідчить передача виконаних ТОВ "Прайд Союз", ПП "Олімп" робіт замовникам будівництва: ТОВ "Лотос" (договір підряду від 04.06.2014 р. №12-РС/2014), ТОВ "Будінвест-капітал" (договір підряду від 28.05.2012 р. №24- РС/2012), ТОВ "Діалог-Плюс" (договір підряду від 20.05.2008 р. №35-РС/2008), ТОВ "Арсенал-Резерв" (договори підряду від 04.05.2007 р. №37-РС/2007, від 03.06.2014 р. №4/РС-142007).

Викладене також було підтверджено наданими в суді першої інстанції поясненнями свідків - виконавчих прорабів ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

У відповідності до Загальних умов проектна документація - це текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об'єкта будівництва.

Забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. Договором підряду такі зобов'язання повністю або частково можуть покладатися на підрядника (п.47 Загальних умов).

Разом з тим, ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" не являлось замовником будівництва будівельних об'єктів (роботи на яких проводили субпідрядні організації ТОВ "Прайд Союз" та ПП "Олімп"), а діяло на підставі договорів генерального підряду, і відповідно виступало в якості генерального підрядника. Обов'язку щодо забезпечення робіт проектною документацією договорами не встановлено.

За поясненнями позивача, проектна документація не була надана до перевірки, оскільки з моменту завершення будівельних робіт та прийняття їх замовником, вона була повернута замовнику будівництва або особі яка здійснює авторський нагляд.

Також, слід зазначити, що умовами договорів підряду не передбачено наявність та складання будь яких актів прийому-передачі будівельного майданчика (фронту робіт), а передбачено фактичну передачу фронту робіт від генпідрядника (замовника) субпідряднику (підряднику), а тому зазначені акти не складалися. Крім того, наявність таких актів не є обов'язковим в розумінні п. 69 Загальних умов з урахуванням того, що ТОВ "Прайд Союз", ПП "Олімп" виступали субпідрядними організаціями.

Згідно заперечень відповідача, останній посилається на пояснення виконробів, наданих ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ". Так, податковим органом встановлено, що вказані пояснення не місять інформації щодо робітників ТОВ "Прайд Союз" та ПП "Олімп", які фактично виконували будівельні роботи; згідно загального журналу робіт на об'єкті будівництва "реконструкція залізобетонних споруд за адресою: вул. Вітчизняна 24Б", будівельні роботи проводилися після прийняття робіт.

Дані обставини не висвітлені в Акті перевірки. Жодні норми законодавства, що регулюють порядок ведення загального журналу робіт на об'єкті будівництва не наведено.

Слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, недоліки і їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, такі твердження відповідача не можуть слугувати беззаперечними доказами нереальності вчинення господарських операцій.

Судом першої інстанції також вірно не прийняті висновки податкового органу про трудомісткість виконаних будівельних робіт (люд.год.), оскільки встановлено, що такі розрахунки проводилися відповідачем на підставі звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 р. Разом з тим, Акт перевірки містить інформацію про неподання контрагентами податкових розрахунків сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку. Крім того, такі висновки податкового органу жодним чином не спростовують можливість залучення підприємствами необхідну кількість робітників за договорами найму та ін.

Щодо посилання відповідача на пояснення посадових осіб підприємств-контрагентів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід зазначити, що відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Не може бути в розумінні ст. 83 Податкового кодексу України підставами для висновків під час проведення перевірок висновки та міркування слідчого, або будь-які пояснення фізичної особи.

Жодних належних та достатніх доказів у спростування викладених обставин відповідачем не надано.

Крім того, зміст Акту перевірки не містить посилань на недоліки або зауваження щодо оформлення договорів, видаткових/податкових накладних, актів виконаних робіт ін., фактів оплати та отримання товарів/послуг позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання товарів/послуг позивачем підтверджується наведеними вище первинними документами, які були досліджені під час судового розгляду як у суді першої так і в суді апеляційної інстанції та відображені в Акті перевірки.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та ТОВ "Прайд Союз", ПП "Олімп", свідчить що вони оформлювались в рамках виконання умов договорів будівельного підряду, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частин 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені у Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними в судовому порядку.

Слід зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання, оплати та подальшого використання послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

Отже, нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Стосовно посилання відповідача в Акті перевірки на дані інформаційних ресурсів податкових органів, слід зазначити наступне.

Основним засобом встановлення порушень платника податків та причетності ланцюгу постачання до платника податку як кінцевого вигодо набувача були зроблені на підставі співставлення інформаційних баз в розрізі контрагентів.

Інформаційні бази даних податкової не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Також, суд першої інстанції вірно критично оцінив використання відповідачем Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Прайд Союз" та Довідки про результати проведення зустрічної звірки ПП "Олімп" як підстави для висновків перевірки позивача, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід звернути увагу, що згідно результатів зустрічних звірок контрагентів без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій, взагалі неможливо зробити висновок про відсутність факту поставки товару або надання/отримання послуг.

Також, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Щодо нарахування підприємству штрафних (фінансових) санкцій слід зазначити наступне.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення-рішення сума податкового зобов'язання складається з основного платежу у розмірі 314739,99 грн. та штрафних (фінансових) санкції у розмірі 157370,00 грн.

Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області суду від 25.06.2014 р. у справі №904/4190/14 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ", визнані судом грошові вимоги ініціюючого кредитора, а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство № 904/4190/14 ТОВ "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" (номер публікації 5346), вказано, що вимоги кредиторів до боржника приймаються протягом 30-денного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення (до 25.07.2014 р.)

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2014 р. введено процедуру санації підприємства на 6 місяців до 05.06.2015 р. та призначено керуючим санацією.

Таким чином, податковим органом неправомірно нараховані штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУБІКОН-ТРЕЙДІНГ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай