Постанова № 49206843, 07.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2015 рокусправа № 2а/0470/4234/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ліквідатора ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року в справі № 2а/0470/4234/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ліквідатора ОСОБА_2 до Управління ДФС у Дніпропетровській області Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення бюджетної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2005 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив прийняти рішення про стягнення коштів з бюджету (основна сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та проценти річних) за наступні податкові періоди: за вересень 2001 року - 51 050,55 грн. (39 736,00 грн. бюджетна заборгованість, 11 314,55 грн. проценти), за жовтень 2001 року - 208 148,62 грн. (163 395,00 грн. бюджетна заборгованість, 44 753,62 грн. проценти), за листопад 2001 року - 228 061,05 грн. (180 740,00 грн. бюджетна заборгованість, 47 321,05 грн. проценти), за грудень 2001 року - 83 840,81 грн. (66 975,00 грн. бюджетна заборгованість, 16 865,81 грн. проценти), за березень 2002 року - 8 469,60 грн. (6 923,00 грн. бюджетна заборгованість, 1 546,60 грн. проценти), разом 579 570,63 грн. (457 769,00 грн. бюджетна заборгованість, 121 801, 63 грн. проценти); стягнути з управління державного казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на користь позивача 579 570,63 грн., про що видати наказ; стягнути з державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби витрати на сплату держмита та на сплату витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2005 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду.

22.03.2005 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що враховуючи той факт, що згідно з актом перевірки від 01.05.2002 року сума бюджетної заборгованості з ПДВ була зменшена на 6 848,73 грн. сума позову уточнюється та позовні вимоги слід викласти таким чином: прийняти рішення про стягнення коштів з бюджету (основна сума бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та проценти річних) за наступні податкові періоди: за вересень 2001 року - 51 050,55 грн. (32 859,00 грн. бюджетна заборгованість, 11 314,55 грн. проценти), за жовтень 2001 року - 208 148,62 грн. (163 395,00 грн. бюджетна заборгованість, 44 753,62 грн. проценти), за листопад 2001 року - 228 061,05 грн. (180 740,00 грн. бюджетна заборгованість, 47 321,05 грн. проценти), за грудень 2001 року - 83 840,81 грн. (66 975,00 грн. бюджетна заборгованість, 16 865,81 грн. проценти), за березень 2002 року - 8 469,60 грн. (6 923,00 грн. бюджетна заборгованість, 1 546,60 грн. проценти), разом 570 822,67 грн. (450 892,27 грн. бюджетна заборгованість, 119 930,40 грн. проценти), про що видати наказ; стягнути з державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби витрати на сплату держмита та на сплату витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2005 року позов задоволено частково; стягнуто з Держбюджету (б/р 31114029800005 в УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іден.код. НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в Дніпропетровській філії АК "Промекономбанк", МФО 306481) 450 892,27 грн. бюджетної заборгованості, 38 564,32 грн. нарахованих процентів; стягнуто з державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Високовольтна, 24, р/р 31114029800005 в УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іден.код. НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в Дніпропетровській філії АК "Промекономбанк", МФО 306481) витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2005 року у справі №38/21 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2008 року касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задоволено частково; скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2007 року у справі №38/21; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 10.04.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4234/12 та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 31.05.2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, управління державного казначейства України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про стягнення бюджетної заборгованості залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ліквідатора ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі №2а/0470/4234/12 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 11.03.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/4234/12 та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує не безпідставність висновків суду першої інстанції, як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, що грошові кошти вже відшкодовані відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача, хоча і були повернуті через закриття цього рахунку. Так, визнання ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська права позивача на бюджетне відшкодування підтверджується даними картки особових рахунків ФОП ОСОБА_1,а також самими актами перевірки, наявних в матеріалах справи. Відповідно до карток особових рахунків, платіжним дорученням №60 від 25.04.2008, на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2005 та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.11.2007, здійснено перерахування грошових коштів на суму 38564,32грн., а платіжним дорученням №13106 від 25.04.2008 здійснено перерахування грошових коштів в сумі 450892,27грн. Проте, завершення переказу коштів не відбулось, а судові рішення на підставі яких і здійснювався переказ були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2008. Тобто, на теперішній час відсутні підстави у відповідачів для перерахування грошових коштів на виконання рішень суду.

В запереченнях на апеляційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Управління ДФС у Дніпропетровській області посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Зокрема, вказує на те, що судом першої інстанції проведено розмежування здійснених позивачем оподатковуваних операцій на митній території та експертних операцій та зазначено про їх наявність в деклараціях, поданих ФОП ОСОБА_1 і в акті перевірки від 29.06.2004, тому ФОП ОСОБА_1 заявлено бюджетне відшкодування по результатами експортних операцій. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що бюджетне відшкодування було здійснено як по основній сумі ПДВ, так і по процентах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_1 у встановлені законодавством терміни подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень 2002 року з заявленими сумами від'ємного значення з ПДВ, що підлягають відшкодуванню з бюджету, у розмірі 457 769 грн. (39 736 грн. - за вересень 2001 року, 163 395 грн. - за жовтень 2001 року, 180 740 грн. - за листопад 2001 року, 66 975 грн. - за грудень 2001 року, 6 923 грн. - за березень 2002 року відповідно).

З питання правильності заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ відповідачем №1 проведена перевірка, за результатами якої складений акт від 29.06.2004 року, в якому встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.97 року «Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у вересні 2001 року суму 32859,00 грн., жовтні 2001 року суму 163395,00 грн., листопаді 2001 року суму 180740,00 грн., у грудні 2001 року суму 66975,00 грн., березні 2002 року суму 6923,00 грн., який не підтверджений податковими зобов'язаннями продавця та копіями податкових накладних постачальника.

На підставі акту перевірки 03092 від 29.06.2004 року податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 01.07.2004 року №0001531702/0, в якому встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації №27653 від 20.10.2001 року на суму 32859,00 грн., по декларації №33721 від 20.11.2001 року на суму 163395,00 грн., по декларації №34679 від 20.12.2001 року на суму 180740,00 грн., по декларації №1057 від 20.01.2002 року на суму 66975,00 грн., по декларації №10157 від 20.04.2002 року на суму 6923,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2004 року податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №0001531702/0 від 01.07.2004 року визнано недійсним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2004 року у справі №27/170 залишено без змін, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.02.2005 року касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2004 року у справі №27/170 повернуто скаржнику.

Відповідно до акту державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 31.05.2002р. «Про результати перевірки приватного підприємця ОСОБА_1 з питання правильності суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по деклараціям за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року» сума бюджетної заборгованості з ПДВ зменшена на 6848,73грн., то сума бюджетного відшкодування складає 450892,27грн., а проценти - 119930,40грн.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки від 29.06.2004 від'ємне значення податку на додану вартість у деклараціях за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001р. ПП ОСОБА_1 виникло внаслідок продажу товару (шкури ВРХ) на експорт згідно оформленого контракту №5/2001-Д від 05.09.2001, покупець ADVISORY SYSTEM LLC, Джорджия, США.

Згідно з декларацією за вересень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 243581грн. Згідно з декларацією за жовтень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 10492,91 грн. Згідно з декларацією за листопад 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 1031909 грн. Згідно з декларацією за грудень 2001 року у рядку п.2.1 експортні операції у колонці А зазначено 532188 грн.

Таким чином, розмежування здійснених позивачем оподатковуваних операцій на митній території та експортних операцій наявне і в деклараціях, поданих ФОП ОСОБА_1, так і в акті перевірки від 29.06.2004р., тому ФОП ОСОБА_1 заявив бюджетне відшкодування по результатам експортних операцій.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом встановлено п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.07.1997 за № 263/2067, було затверджено Порядок відшкодування податку на додану вартість (далі Порядок № 209).

Пунктом 2.4 Порядку №209 відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом: перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує; зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість; зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обовязкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 Порядку № 209 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована податковими органами в рахунок наступних платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається у податковій декларації.

Так, позивач подав до державної податкової інспекції у Жовтневому районі податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2001 року, березень 2002 року, при цьому в кожній із вказаних податкових декларацій позивач у рядку 24.1.1 «зарахування в рахунок платежів (повне чи часткове) з податку на додану вартість» зазначив 100%.

Відповідно до листа державної податкової адміністрації України від 18.11.2003 №17903/15-2417-26, відповідно до частини другої пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за бажанням платника податку (яке відображається в податковій декларації з ПДВ) сума задекларованого ним бюджетного відшкодування може бути повністю чи частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Тобто сума, задекларована платником у податковій декларації до відшкодування в рахунок наступних платежів, вважається відшкодованою і, відповідно, відображається як у картці особового рахунку платника, так і в податковій звітності.

Таким чином, позивач самостійно визначив спосіб бюджетного відшкодування, а саме: зарахування сум податку в рахунок платежів, заявивши таке бажання в податкових деклараціях.

З копій карток особових рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 2001-2013 року по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів вбачається, що останнім надавались податкові декларації з податку на додану вартість з позитивним значенням, донараховані суми податку на додану вартість зменшували завищену суму бюджетного відшкодування.

Згідно з п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції на час подання декларацій, платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Згідно з п.5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затв. Наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 у редакції чинній на час подання декларацій, платники податку, які здійснюються продаж товарів (робіт, послуг) за нульовою ставкою на митній території України (рядок 2.2 податкової декларації) і визначили за результатами звітного періоду суму податку на додану вартість, належну до відшкодування (рядок 21 податкової декларації), подають до податкової декларації Розрахунок частки бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Це правило не розповсюджується на осіб, які згідно з абзацом другим пункту 1.2 цього Порядку подають (повинні подавати) податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), та на платників податку, які не здійснюють розрахунків по податку на додану вартість з бюджетом на підставі норм чинного законодавства.

Тобто, як вбачається з вищевикладених норм законодавства, розрахунок експортного відшкодування подається при подачі самої декларації з податку на додану вартість.

Податковий орган, на вимогу суду, надав до матеріалів справи копії податкових декларацій за спірний період, однак без розрахунків експортного відшкодування, та зазначив, що такі розрахунки взагалі не надавались.

При цьому, згідно з п.8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 02.07.97р. N 209/72 та зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.97р. за N263/2067 (з урахуванням внесених до цього Порядку змін та доповнень), якщо у платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Держбюджету України.

Судом встановлено, що податковим органом не заперечується, що в акті перевірки від 31.05.2002 зафіксовано: «напрямок відшкодування: повне зарахування на розрахунковий V рахунок в установі банку, згідно заяви ПП ОСОБА_1 від 21.05.2002р.».

Також, 14.01.2003р. ФОП ОСОБА_1 звертався до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська з заявою про повернення на рахунок у банківській установі грошові кошти в сумі 411 тис.грн.

Згідно з карткою особових рахунків за 2002 рік ФОП ОСОБА_1 подавав до ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська заяви про зміну порядку відшкодування від 20.06.02р.

Однак, відповідач 2 не прийняв ці зави, оскільки документів в підтвердження еспортних операцій за 0 % ставкою позивач до заяв не надавав, тому такі заяви, на його думку, є непідтвердженими.

Відповідач наполягає на тому, що позивач має право зарахувати спірну суму бюджетного відшкодування в рамках майбутніх платежів.

Відповідно до даних картки особових рахунків ФОП ОСОБА_1 за 2008 рік, позивачу здійснено перерахування грошових коштів платіжним дорученням №60 від 25.04.2008р. на суму 38 564,32 грн., платіжним дорученням №13106 від 25.04.2008р. - в сумі 450 892,27 грн.

За платіжним дорученням №60 від 25.04.2008р. здійснювалося перерахування грошових коштів, що дорівнює сумі процентів, а за платіжним дорученням №13106 від 25.04.2008р. здійснювалося перерахування грошових коштів, що дорівнює сумі бюджетного відшкодування, що є предметом цього позову.

У картці особових рахунків ФОП ОСОБА_1 суму в розмірі 450 722,27 грн. зазначено в колонці «Переплата».

Відповідно до інформації викладеної в листі ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 11.11.08р. №30477/7/13-210 «Про надання інформації», 25.04.2008р. згідно наказу суду від 29.11.2007р. по справі 38/21 «Щодо відшкодування ПДВ» приватному підприємцю ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) відшкодовано ПДВ в сумі 489456,59 грн. (в т.ч. 450892,27 грн. основний платіж та 38564,32 грн. проценти).

Відшкодовані кошти в сумі 489456,59 грн. по даному платнику були повернуті ГУДКУ у Дніпропетровський області у зв'язку із закриттям рахунку згідно листа Управління бюджетних надходжень 30.04.2008 № 2.3-12/440. В результаті повернення коштів в картці особового рахунку по податку на додану вартість ПП Годько виникла переплата з ознакою N0 «Інша переплата по ПДВ» в сумі 450892,27 грн. За результатами проведеного аналізу картки особового рахунку даного платника встановлено, що переплата у сумі 450892,27грн. рахувалася за рахунок наступних декларацій: вересень 2001р. № 27653 від 20.10.2001р. в сумі 32859,00грн. з напрямком відшкодування в рахунок майбутніх платежів (ознака N6); жовтень 2001р. № 33721 від 20.11ю.2001р. в сумі 163395,00грн. з напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок ( ознака ВЗ); листопад 2001р.№34679 від 20.12.2001р. в сумі 180740,00 грн. з напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок ( ознака ВЗ); грудень 2001р. №1057 від 21.01.2002р. в сумі 66975,00 грн. з напрямком відшкодування на розрахунковий рахунок ( ознака ВЗ); березень 2002р. № 10157 від 22.04.2002р. в сумі 6923,00 з напрямком відшкодування в рахунок майбутніх платежів (ознака N6).

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що бюджетне відшкодування було здійснено як по основній суми ПДВ, так і по процентах.

Відповідно до матеріалів справи, кошти в сумі 489456, 59 грн. були повернуті ГУДКУ у Дніпропетровській області у зв'язку з закриттям рахунку згідно листа управління бюджетних надходжень 30.04.2008.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Отже, у даному випадку переказ не вважається завершеним, оскільки на рахунок ФОП ОСОБА_1 кошти не надійшли, в готівковій формі йому не видавалися.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.11.2008 скасовані рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2005 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2007 у справі №38/21. Таким чином, відсутні підстави у відповідачів перераховувати грошові кошти на виконання судових рішень суду у справі №38/21.

Зробивши висновок, що бюджетне відшкодування вважається здійсненим, не зважаючи на повернення цих коштів і не отримання їх позивачем, суд першої інстанції не звернув увагу на скасування судових рішень, на підставі яких було здійснене перерахування грошових коштів, на фактичне їх неотримання позивачем, а також на відмову відповідачів вживати заходів до перерахування кошті позивачеві.

Відповідно до матеріалів справи податковим органом не надано висновок для перерахування бюджетного відшкодування у зв'язку з незгодою про наявність такого права у позивача, а рішення суду на підставі якого здійснювалось перерахування податку на додану вартість - скасовано.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою, для скасування оскаржуваної постанови суду із прийняттям нової постанови.

Керуючись п.3ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст.205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ліквідатора ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року в справі № 2а/0470/4234/12 - скасувати.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ліквідатора ОСОБА_2 до Управління ДФС у Дніпропетровській області Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення бюджетної заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в особі ліквідатора ОСОБА_2 суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 579 570,63 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров