Постанова № 49206740, 14.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2015 рокусправа № 804/9288/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі №804/9288/14 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області і Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просить скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.05.2014 року за №ІІІ -002/2014 та рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №04-12 від 10.01.2012 року.

Позовні вимоги в частині оскарження рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №04-12 від 10.01.2012 року ухвалою суду залишено без розгляду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у задоволенні позову до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинами справи, просить скасувати оскаржувану постанову .

В запереченнях на апеляційну скаргу представник Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, будучи повідомленими належним чином, подавши клопотання про проведення апеляційного розгляду справи без участі їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 січня 2012 року дисциплінарною палатою Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було винесено рішення №04-12/ДПР про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 у зв'язку зі спливом строків притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Вказане рішення було оскаржено ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 08.08.2013.

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 29 травня 2014 року

№ІІІ-002/2014 скаргу адвоката ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №04-12 від 10.01.2012 про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 10.01.2012 року №04-12 - залишено без змін.

Приймаючи вказане рішення Вища кваліфікаційно-дисциплінарної комісії виходила з того, що відповідно до матеріалів дисциплінарної справи 28.05.2013 ОСОБА_1 було подано заяву до Дніпропетровської КДКА з проханням надати копії рішень про притягнення її дисциплінарної відповідальності. Відміткою та власноручним підписом ОСОБА_1 на цій же заяві підтверджено отримання нею 28.05.2013 копії рішення №04-12 від 10.01.2012. Таким чином, отримавши рішення 28.05.2013 ОСОБА_1 подала на нього скаргу лише 08.08.2013, пропустивши строк оскарження, встановлений статтею 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновку Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії в рішенні від 29 травня 2014 року щодо пропуску позивачем строку на оскарженні рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №04-12 від 10.01.2012. Проте, суд дійшов висновку про помилкове визначення відповідачем дати початку перебігу строку на оскарження - 28.05.2013, оскільки за висновком суду, у позивача виникло право на оскарження рішення №04-12 з моменту його прийняття, тобто 10.01.2012 та, відповідно, до даних правовідносин має застосовуватись тримісячний строк на оскарження, визначений Законом України «Про адвокатуру», чинного на момент прийняття цього рішення. Однак, помилкове застосування відповідачем норм права не призвело до прийняття ним неправомірного рішення та не може бути підставою для його скасування.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, визначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Таким чином, визначальним для обчислення початку перебігу строку звернення є встановлення часу коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Висновки суду першої інстанції, про те, що протокол засідання дисциплінарної палати є належним доказом обізнаності позивача про прийняте відносно неї рішення від 10.01.2012 та саме з цього часу у позивача виникло право на звернення для оскарження вказаного рішення, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки рішення прийняте дисциплінарною платою Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури повинно бути вручено особі, відносно якої було прийнято і саме з цього часу виникає право на оскарження вказаного рішення.

При цьому, відповідачем Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області не надано належних та допустимих доказів вручення позивачу оскаржуваного рішення №04-12 від 10.01.2012.

Натомість, відповідно до матеріалів справи позивачем 28.05.2013 подано до КДКА Дніпропетровської області заяву про видачу копій рішень про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та записом на вказаній заяві позивачем засвідчено отримання 28.05.2013 копії рішення №04-12 від 10.01.2012.( а.с. 98)

З огляду на наявні докази Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією вірно встановлено, що позивач дізналась про порушення своїх прав 28.05.2013, отримавши копію рішення №04-12 від 10.01.2012, і саме з цього часу почався перебіг строку на оскарження вказаного рішення.

Отже, відповідно до наведених норм законодавства, застосуванню підлягають норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, який набрав чинності 15.08.2012.

Статтею 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 встановлено, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Позивачем подано скаргу на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №04-12 від 10.01.2012 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії лише 08.08.2013, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012.

З огляду на викладене рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 29 травня 2014 року є обґрунтованим та правомірним.

Доводи позивача щодо необхідності застосування норм Закону України «Про адвокатуру» та пункту 26 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, чинних на час прийняття рішення №04-12 від 10.01.2012 року, щодо строків оскарження рішення дисциплінарної палати адвокатури, за наведених обставин є неспроможними.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято без урахування наведених норм законодавства, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нової постанови.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205,207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі №804/9288/14- скасувати із прийняттям нової постанови.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров