Постанова № 49206416, 25.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 серпня 2015 року № 826/11487/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2015 №3926552210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу викладені в акті від 05.05.2015 №322/26-55-22-09/36805359 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Камянка Глобал Вайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт» та ТОВ «Стайлтон» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014» є безпідставними та спростовуються наявними матеріалами. Позивач клопотав про вирішення справи без його участі.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Камянка Глобал Вайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт» та ТОВ «Стайлтон» за період з 01.11.2014 по 30.11.2014, за результатом якої складено акт від 05.05.2015 №322/26-55-22-09/36805359 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №3926552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податком на додану вартість на загальну суму 1 051 554 грн. (за основним платежем 701 036 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 350 518 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме: роботи які виконувались для позивача ТОВ «Будівельна Компанія «Акто Моноліт» фактично виконані ТОВ «Лейтер» який має стан «внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Крім того податковим органом щодо ТОВ «Лейтер» отримано податкову інформацію, відповідно до якої останній за попереднім місцем реєстрації має категорію ризиковості «податкова яма», схема податкового кредиту з ПДМ сформована за рахунок наступних контрагентів ТОВ «Будівельна Компанія «Акто Моноліт», ТОВ «Стайлтон», ТОВ «КВП «Спецбуд», ТОВ «Стайлтон», ТОВ «КВП «Девелопмент», ТОВ «КВП «Пройм». Крім того податковий орган вказує, що ТОВ «Лейтер» має стан «направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження» та рішенням від 06.03.2015 №67 анульовано реєстрацію платника ПДВ. Крім того, в акті перевірки податковий орган вказує, що встановлено неможливість ТОВ «Лейтер» залучення підрядних організацій, оскільки за листопад 2011 року останнім не декларувались взаємовідносини з контрагентами постачальниками.

Також, податковий орган в акті перевірки вказує, що ТОВ «Стайлтон» має стан платника «внесено запис про відсутність за місцем знаходження» реєстрацію в якості платника ПДВ скасовано за ініціативою податкового органу 27.03.2015.

Крім того представник податкового органу в запереченнях посилається на кримінальне провадження №3201510000000073 відкрите за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України в ході якого допитано громадянина ОСОБА_2 який є директором та бухгалтером ТОВ «Будівельна компанія «Акто моноліт» та заперечував свою участь у здійсненні господарської діяльності зазначеним товариством.

Щодо посилання податкового органу на господарські відносини, які існували у ТОВ «Будівельна Компанія «Акто Моноліт» з ТОВ «Лейтер» та між останнім та ТОВ «Стайлтон», ТОВ «КВП «Спецбуд», ТОВ «Стайлтон», ТОВ «КВП «Девелопмент», ТОВ «КВП «Пройм», суд зазначає наступне.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «Будівельна Компанія «Акто Моноліт» з ТОВ «Лейтер» та між останнім та ТОВ «Стайлтон», ТОВ «КВП «Спецбуд», ТОВ «Стайлтон», ТОВ «КВП «Девелопмент», ТОВ «КВП «Пройм» не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на протоколи допитів свідків та ніші докази зібрані в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному провадженні.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності діяльності такою юридичної особи та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою юридичною особою.

Обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Акто моноліт» не досліджувалися у названому кримінальному провадженні

Платник податків не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

А відтак саме по собі здійснення громадянином ОСОБА_2 реєстрації названого товариства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цим товариством, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, не можу бути визнана судом як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів особою, яка заперечує свою участь у здійсненні господарської діяльності, то слід зазначити, що платник податків не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Тому, невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, податкової накладної) може позбавляти цю накладну статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

Формальні недоліки податкових накладних, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, у тому числі щодо неналежного оформлення представництва осіб, які діяли від імені суб'єкта господарювання, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.

З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені ТОВ «Будівельна компанія «Акто моноліт» особою, яка заперечує свою участь у здійсненні господарської діяльності названого товариства, не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у названого контрагента.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Відповідно до акту перевірки основним видом діяльності позивача є виробництво виноградних вин та оптова торгівля напоями.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт» укладено договір від 21.10.2014 №014/52, предметом якого є проведення робіт з ремонту та модернізації обладнання за адресою: Херсонська обл. Бориславський район вул. Козацька, 4 відповідно до затверджених проектів, кошторисів, а також робочих креслень.

На підтвердження виконання робіт відповідно до вказаного вище одговору позивачем надано суду копії замовлень, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати робіт підтверджується копією платіжного доручення та не заперечується податковим органом.

Факт наявності у позивача вказаного у замовленнях обладнання підтверджується виписками з балансу позивача по рахунку №104 «Машини та обладнання».

Суд вважає необгрунтованими доводи податкового органу, що роботи відповідно до договору від 21.10.2014 №014/52 виконано не ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт», а ТОВ «Лейтер», оскільки податковим органом не надано жодного належного доказу наведеного.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Стайлтон» укладено договір купівлі-продажу від 30.11.2014 №011114 відповідно до якого останній зобов'язується передати у власність позивача товар (етикетки, коробки, гофрокоробки - комплектуючи) у кількості і за ціною визначеною в специфікації.

На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем надано суду копії специфікацій, видаткових та податкових накладних, які долучено до матеріалів справи. Факт оплати товару підтверджується копією платіжного доручення та не заперечується податковим органом.

Крім того, позивачем надано суду копії договорів поставки з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Трейд Маркет Ф.К.А.У.», ТОВ «АТБ Маркет», ООО «Омега» та копії дистриб'юторських угод з ТОВ «Агро-Дар» СП «Агро-Дар», які долучено до матеріалів справи та відповідно до яких товар (вино) повинен мати зовнішню упаковку з картону або іншого міцного матеріалу, який дає можливість перевозити та складати товар. Покупець має право відмовитись від прийому товарів які постачаються з порушенням вказаних вимог.

Факт реалізації товару (вина) вказаним контрагентам відповідно до умов зазначених договорів підтверджено копіями податкових та товарно-транспортних накладних які долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт», ТОВ «Стайлтон» виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт», ТОВ «Стайлтон» зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт», ТОВ «Стайлтон» не були припинені.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт», ТОВ «Стайлтон» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №3926552210 безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Акто Моноліт», ТОВ «Стайлтон» а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ «Камянка Глобал Вайн» підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №3926552210 прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда