Постанова № 49206288, 27.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2015 року № 826/11826/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Ястреба Д.А. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Ястреба Д.А. про визнання протиправними дій, стягнення завданої незаконними діями та рішенням в сумі 28681,38 грн., зобов'язання вчинити дії щодо державного регулювання ринку фінансових послуг та перевірку ПрАТ «УПСК» із застосування заходів впливу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення чинного законодавства не було вчинено дій щодо повного та об'єктивного вирішення скарги позивача на дії ПрАТ «УПСК» щодо неналежної виплати страхового відшкодування.

Представник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Ястреб Д.А. письмових пояснень по суті позову не надав, явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зі скаргою щодо невиконання ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» зобов'язань за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.09.2013 №АС/7010253 та порушення норм законодавства про фінансові послуги.

За результатом розгляду звернення позивача відповідачем складено акт про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 14.02.2015 №78/13-15/13/6, яким встановлено порушення п. 36.2 ст. 36Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо здійснення виплати страхового відшкодування без проведення експертизи та/або без досягнення згоди між страховиком та потерпілим про розмір страхового відшкодування.

В подальшому, 09.04.2015 відповідачем за результатом розгляду справи про правопорушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг прийнято розпорядження №693 про закриття справи про правопорушення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон про фінансові послуги) одним із завдань державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників.

Згідно зі ст. 28 Закону про фінансові послуги Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 40 Закону про фінансові послуги передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення.

Положенням частини першої статті ст. 39 Закону про фінансові послуги передбачено, що передумовою застосування заходів впливу є встановлення обставин, які свідчать про допущення учасником ринку порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Відповідно до п. 1.6 та п. 1.7 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, (далі - Положення), уповноважені та посадові особи Нацкомфінпослуг в межах своїх повноважень зобов'язані всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи про правопорушення, а також своєчасно прийняти рішення за справою про правопорушення та застосувати передбачені законодавством заходи впливу. Рішення у справі про правопорушення повинно бути законним та обґрунтованим.

Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи про правопорушення.

Доказами в справі про правопорушення є будь-які фактичні дані, отримані в установленому законом порядку, що свідчать про наявність чи відсутність порушення законодавства про фінансові послуги, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 1.8. Положення розгляд справ про правопорушення здійснюється виключно Нацкомфінпослуг або уповноваженими особами Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 1.11. Положення посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення.

Згідно з п. п. 4.1. Положення провадження у справі про правопорушення є обов'язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення.

Відповідно до п. 4.2. Положення виявлені посадовими особами Нацкомфінпослуг факти порушення законодавства про фінансові послуги викладаються в акті про правопорушення із зазначенням доказів (документів, даних та інформації), що підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги, та з посиланням на відповідну норму закону та/або іншого нормативно-правового акта.

Акт про правопорушення, складений посадовою особою Нацкомфінпослуг, повинен містити документи, дані та інформацію, які підтверджують факт вчинення порушення законодавства про фінансові послуги. Такі документи, дані та інформація долучаються до акта про правопорушення.

Як зазначено вище, відповідачем складено акт про правопорушення законодавства у сфері фінансових послуг ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» від 14.02.2015 №78/13-15/13/6, яким встановлено порушення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо здійснення виплати страхового відшкодування без проведення експертизи та/або без досягнення згоди між страховиком та потерпілим про розмір страхового відшкодування.

Відповідно до п. 4.4. Положення справу про правопорушення не може бути порушено, а наявна в провадженні справа про правопорушення підлягає закриттю в разі: якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування заходів впливу, крім випадків, передбачених статтями 41 і 43 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Як зазначено вище, розпорядженням №693 від 09.04.2015 про закриття справи про правопорушення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Зі змісту розпорядження вбачається, що ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» листом від 11.03.2015 повідомила відповідача про самостійне усунення виявлених в акті перевірки порушень та надала відповідні докази, а саме: звіт з оцінки транспортного засобу.

З огляду, що відповідачем встановлено усунення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» порушення самостійно до застосування заходів впливу, що відповідно до п. 4.4. Положення є підставою для закриття провадження у справі про правопорушення, отже при вирішенні скарг позивача та прийнятті розпорядження відповідач діяв відповідно до згадуваних норм законодавства.

Оскільки порушення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виявлене відповідачем полягало у здійсненні виплат страхового відшкодування без проведення експертизи та/або без досягнення згоди між страховиком та потерпілим про розмір страхового відшкодування, враховуючи, що страховиком надано доказ проведення оцінки транспортного засобу потерпілого, отже висновок відповідача про усунення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» порушення законодавства вказаного в акті на думку суду є обґрунтованим.

Щодо наданих позивачем листів Фонду державного майна України від 28.04.2014 № 10-36-5015 та Департаменту координації розробки та виконання програмних документів, оцінки та розпорядження об'єктами державної власності Фонду державного майна України від 07.04.2014 №36-139, відповідно до яких суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 наказом від 28.03.2014 №826 виключено з Державного реєстру, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач був обізнаний про наявність вказаних фактів.

Крім того відповідач не наділений повноваженнями щодо перевірки суб'єктів оціночної діяльності при проведенні оціночної діяльності та наданні відповідних звітів.

Належним доказом спростування ціни шкоди завданої транспортному засобу позивача, визначеної в звіті є відповідний експертний висновок або оціночний звіт іншого суб'єкта оціночної діяльності. Проте позивачем таких доказів не надано, отже доводи позивача щодо умисного зменшення розміру матеріального збитку та страхового відшкодування на думку суду є необґрунтованими.

Позивач, не позбавлений права звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в разі наявності спору щодо розміру належних позивачу виплат.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Келеберда