Постанова № 49205450, 31.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/699/2011

31 березня 2011 року 19год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 акціонерного товариства "Радивилівська меблева фабрика" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Радивилівська меблева фабрика» звернулося до суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000012350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 625 грн., з яких 500 грн. - основного платежу, 125 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та №0000022350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500 грн., з яких 400 грн. - основного платежу і 100 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Лайкост» позивачем сформовано відповідно до вимог ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість». Пояснив, що на виконання умов договору, укладеного між ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» та ПП «Лайкост», останнім для позивача було поставлено металеві двері, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Однак, Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією за результатами невиїзної документальної перевірки було зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Лайкост». Представник позивача зазначає, що нормами Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність (фіктивність) встановлена законом або судом. Проте рішення суду про визнання недійсним договору поставки, укладеного між ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» та ПП «Лайкост» внаслідок фіктивності останнього відсутнє. Крім того, представник позивача вважає посилання відповідача в акті перевірки на вирок Рівненського міського суду від 25-26.05.2010р. по справі №1-386/10 некоректним, оскільки вказаним рішенням суду фіктивна діяльність ПП «Лайкост» не встановлена, а вирок не стосується правовідносин ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» та ПП «Лайкост». Стверджує, що на момент існування господарських правовідносин позивача з ПП «Лайкост», останнє було зареєстроване в установленому порядку як юридична особа і як платник податку на додану вартість. У звязку з чим представник позивача вважає, що висновки відображені в акті за результатами перевірки ВАТ «Радивилівська меблева фабрика», стосовно безтоварності (фіктивності) операцій з ПП «Лайкост» є безпідставними та надуманими, а податкові повідомлення - рішення №0000012350 та №0000022350 від 12.01.2011 року є неправомірними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що за результатами перевірки позивача встановлено безтоварність (фіктивність) господарських операцій між ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» та ПП «Лайкост», що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту. Зазначив, що договір поставки, укладений між ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» та ПП «Лайкост», не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, кошти на оплату товару позивачем фактично не перераховувалися, а первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит не відповідають встановленим вимогам законодавства. Представник відповідача також вказує на неможливість здійснення ПП «Лайкост» господарських операцій на виконання договору, укладеного з позивачем, з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ПП «Лайкост» документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу. Крім того, пояснив суду, що Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Рівненській області в ході проведення оперативних заходів встановлено, що на території Рівненської області діяв конвертаційний центр, який складався з ряду фіктивних СПД, що надавали послуги по конвертації грошових коштів та мінімізації податкових платежів, до якого входило ПП «Лайкост». Стосовно посадових осіб (директора ОСОБА_5М.) даного підприємства було порушено кримінальну справу за №1-127/10 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. 25-26 травня 2010 року Рівненським міським судом постановлено вирок по кримінальній справі №1-386/10, обєднаній в одне провадження зі справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яким встановлено, що діяльність вказаних суб'єктів підприємницької діяльності носила фіктивний характер. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Радивилівська меблева фабрика» зареєстроване юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.62-64). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24839300 від 09.07.1997 р. (а.с.61).

З 20 по 21 грудня 2010 року Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено невиїзну документальну перевірку ОСОБА_3 акціонерного товариства «Радивилівська меблева фабрика» з питань правильності відображення в податковому обліку взаєморозрахунків із платником податків ПП «Лайкост» за травень-червень 2008 року, за результатами якої складено акт №235/23/05516300 від 22.12.2010 р. (а.с.10-15).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000012350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 625 грн., з яких 500 грн. - основного платежу, 125 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.16),

- №0000022350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500 грн., з яких 400 грн. - основного платежу і 100 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.17).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» вимог п. 1.32 ст.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ОСОБА_4 України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97 ВР та п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ОСОБА_4 України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2008 року в розмірі 500 грн. та занижено податок на додану вартість в червні 2008 року в розмірі 400 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції позивача по отриманню металевих дверей від ПП «Лайкост». Із змісту акту перевірки слідує, що даний правочин був спрямований не на настання відповідних правових наслідків, а на штучне формування валових витрат та податкового кредиту з метою заниження обєктів оподаткування, тобто з метою заподіяння втрат дохідній частині Державного бюджету. Крім того, в акті перевірки зазначено, що Рівненським міським судом 25-26 травня 2010 р. постановлено вирок по справі №1-386/10, об'єднаній в одне провадження з справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_5 (директора ПП "Лайкост") в скоєнні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України. На думку відповідача, даним вироком встановлено, що діяльність ПП «Лайкост» носила фіктивний характер.

Однак з вказаними висновками погодитись не можна з огляду на таке.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленям-рішеням №0000012350 та №0000022350 від 12.01.2011 року суд виходить з наступного.

Згідно з п.5.1 ст.5 ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 ОСОБА_4 №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 ОСОБА_4 №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на придбання металевих дверей, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 ОСОБА_4 №334/94-ВР від 28.12.1994 року, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому ОСОБА_4, не дозволяється.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для проведення перевірки були надані всі первинні документи, які були складені на виконання господарської операції з поставки металевих дверей для ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» від ПП «Лайкост». Зауважень до форми та змісту даних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ОСОБА_4 №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1,2 статті 9 ОСОБА_4 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, надані позивачем в ході проведення перевірки видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення, в силу ОСОБА_4 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні чи платіжні доручення не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентом, вказаним в акті перевірки, останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства. Відтак, віднесення позивачем до складу валових витрат суми, сплаченої за металеві двері та переданих за видатковою накладною, відповідає вимогам п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Враховуючи викладене, суд вважає протиправним виключення відповідачем витрат по придбанню металевих дверей за договором поставки зі складу валових витрат ВАТ «Радивилівська меблева фабрика», оскільки дані витрати позивачем підтверджені належною документацією, а саме: видатковими й податковими накладними, розрахунковими документами, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Положення ОСОБА_4 України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року узгоджуються з приписами ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього ОСОБА_4, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 ОСОБА_4 №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 ОСОБА_4 №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ОСОБА_4 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що в червні 2008 року ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» отримало від ПП «Лайкост» металеві двері на загальну суму 2400 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 400 грн.), що підтверджується відповідною накладною №19/06-А5 від 19.06.2008 року (а.с.31). Розрахунки, за отримані металеві двері, між позивачем та контрагентом вказаним в акті перевірки проведено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.29-30). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПП «Лайкост» для ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» було виписано податкові накладні на загальну суму 2400 грн. (а.с.32-33). Даний факт також підтверджується даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за спірний період (а.с.119-121). На підставі вказаних податкових накладних позивачем включено до податкового кредиту в декларацію за червень 2008 року ПДВ в сумі 400 грн. ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» дані металеві двері використовує в своїй господарській діяльності, що підтверджується актом введення в експлуатацію №8 від 25.06.2008 р. (а.с.34) та інвентарною карткою №40 від 25.06.2008р.(а.с.35).

Крім того, вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений в п.3.2 ст.3 ОСОБА_4 України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Серед даного переліку господарська опереція, яка є предметом розгляду за цим позовом, відсутня. Придбання металевих дверей здійснювалося позивачем з метою наступного використання в своїй господарській діяльності. ОСОБА_4 України "Про податок на додану вартість" не містять жодних обмежень або заперечень, щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбання металевих дверей. Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарської операції, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням металевих дверей до податкового кредиту.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 22.12.2010р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарської операції з ПП «Лайкост» та щодо безтоварності такої господарської операції, що спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір поставки, укладений між ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» та ПП «Лайкост» суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та сформований на заволодіння майном держави, тобто є нікчемним (фіктивним) з огляду на наступне.

Статтею 234 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. ОСОБА_4 такі правочини не визнає нікчемними. Докази того, що договір поставки, укладений між позивачем та ПП «Лайкост» та/або первинні документи (видаткові, податкові накладні, платіжні документи) по даній господарській операції визнані судом недійсними або нечинними - відсутні.

Судом також не беруться до уваги доводи відповідача про те, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 (а.с.69-97) встановлено факт фіктивної господарської діяльності ПП "Лайкост". Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України було порушено стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а саме за створення та придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс ОСОБА_12", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Як вбачається зі змісту вироку, судом встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у таких платників податків, як ПП "ТЕК" Транс ОСОБА_12", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності і відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. Даний перелік юридичних осіб є вичерпним і ПП "Лайкост" в ньому відсутній. Крім того, зі змісту вироку не вбачається, що ПП "Лайкост" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, або для здійснення господарської діяльності забороненої законом, а також не встановлено, що господарська діяльність даного підприємства заподіяла велику шкоду державі. Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вироком Рівненського міського суду по кримінальній справі №1-386/10 встановлено факт фіктивної діяльності ПП "Лайкост". Твердження представника відповідача про те, що діяльність ПП "Лайкост" є фіктивною, так як вироком засуджено директора ПП "Лайкост" ОСОБА_5, не беруться судом до уваги, оскільки даним вироком встановлено, що ОСОБА_5 діяв в складі організованої злочинної групи, як фізична особа, а не посадова особа (директор) ПП "Лайкост". Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку, що висновки податкового органу про нікчемність правочину між ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» та ПП «Лайкост» є необґрунтованим, а посилання на вирок Рівненського міського суду по кримінальній справі №1-386/10 в обґрунтування висновків викладених в акті перевірки - безпідставним.

За таких обставин, суд вважає, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ОСОБА_4 України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97 ВР та п.п. 7.4.4 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ОСОБА_4 України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР безпідставними, а податкові №0000012350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 625 грн. та №0000022350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ «Радивилівська меблева фабрика» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500 грн. - неправомірними і такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0000022350 та №0000012350 від 12.01.2011 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000022350 та №0000012350 від 12.01.2011 р.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000012350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 625 грн., з яких 500 грн.-основного платежу, 125 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та №0000022350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500 грн., з яких 400 грн.-основного платежу і 100 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Радивилівська меблева фабрика" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.