Постанова № 49205203, 20.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1143/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іваненка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А. С.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Київського районного суду м. Полтави Шияна Володимира Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1.) у березні 2014 року звернувся до суду з позовом до Голови Київського районного суду м. Полтави Шияна Володимира Миколайовича (надалі також відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання передати скаргу для внесення до автоматизованої системи розподілу справ між суддями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 07.02.2014 він звернувся до Київського районного суду м. Полтави зі скаргою на бездіяльність Київського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо розгляду заяви про виявлене кримінальне правопорушення за фактом шахрайства. Проте цю скаргу для здійснення її автоматичного розподілу передано не було. Натомість головою Київського районного суду м. Полтави була надана відповідь в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", що, на думку позивача, є порушенням його права на судовий захист. У зв'язку з вищезазначеним стверджує, що відповідачем порушена процедура прийняття скарг та позовних заяв від громадян судами України.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях посилався на те, що звернення ОСОБА_1 не містило обов'язкових реквізитів скарги на дії слідчого чи прокурора, а тому зареєстроване та розглянуте у порядку Закону України "Про звернення громадян".

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 11.02.2014 позивач звернувся до Київського районного суду м. Полтави зі скаргою на бездіяльність Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області щодо розгляду заяви про виявлене кримінальне правопорушення за фактом шахрайства /а.с. 65/.

У поданому до суду зверненні заявник зазначив, що суб'єктом оскарження не є ні слідчий, ані прокурор, просив не застосовувати при розгляді скарги вимоги статей 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України.

17.02.2014 Київським районним судом м. Полтави за підписом голови суду надано лист із відповіддю про розгляд скарги від 07.02.2014, в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян", в якому зазначено, що така скарга була внесена Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області до єдиного обліку заяв і повідомлень та їй присвоєно порядковий номер - 8617, що було здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 19.11.2012 №1050 /а.с. 67/.

Позивач, не погодившись з наведеним, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні відносини виникли з приводу порядку розгляду звернення (скарги) ОСОБА_1 від 07.02.2013 (зазначена у зверненні дата), отриманого Київським районним судом м. Полтави 11.02.2014.

Так, відповідачем вказане звернення розглянуто у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".

Натомість, позивач переконаний у тому, що згадана скарга є процесуальним документом та підлягала розгляду у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

З приводу викладеного, суд зазначає наступне.

За правилами статті 30 Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 №4651-VI у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

За змістом статей 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України заявнику надано право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 304 Кримінального процесуального кодексу України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Враховуючи наведене, у разі допущення слідчим чи прокурором бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань позивач мав право звернутись до районного суду із скаргою у порядку, визначеному статтями 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України.

Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора у інший спосіб Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено.

Разом з цим, у скарзі на бездіяльність Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 07.02.2013 (зазначена заявником дата) безпосередньо вказано, що суб'єктом оскарження не є ні слідчий, ані прокурор, вона не стосується статей 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України /а.с. 65/.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що зазначена скарга не підлягала розгляду у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Водночас суд зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В силу положень частини першої статті 3 вказаного Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Матеріалами справи підтверджено, що скаргу від 07.02.2013 (зазначена у скарзі дата) Київським районним судом м. Полтави отримано 11.02.2014, а відповідь на неї надано листом від 17.02.2014 вих. №1/5359/14п /а.с. 65, 67/.

З урахуванням наведеного, перевіривши встановлені обставини у справі викладеним положенням законодавства, що діяли на час виникнення спірних відносин, суд не погоджується з твердженнями позивача про порушення відповідачем порядку розгляду скарги від 07.02.2013 (зазначена у скарзі дата).

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність вчинених ним дій.

Враховуючи викладене та беручи до уваги той факт, що позивач не надав суду належних доказів, які підтверджували б порушення відповідачем його законних прав та інтересів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір належить залишити у Державному бюджеті України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Київського районного суду м. Полтави Шияна Володимира Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2015 року.

Суддя С.А. Іваненко