Постанова № 49205188, 18.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/2857/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лисака С.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Шарпило М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом самозайнятої особи-приватного нотаріуса ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування вимоги, рішення,

В С Т А Н О В И В:

23 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2015 року №Ф-0070461701 та рішення від 12 травня 2015 року №0073871701 про застосування штрафних санкцій та донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність висновків контролюючого органу про заниження ОСОБА_4 суми єдиного внеску у розмірі 109217,22 грн за період з 2011 по 2013 рік, стверджуючи, що єдиний внесок у звітах визначався відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які встановлені для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, виходячи із бази нарахування єдиного внеску суми доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та складав не менше розміру мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що у ході перевірки встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_3 подавав звіти з єдиного внеску за 2011-2013 роки, у яких у графах 2 таблиці 3 невірно відображено помісячні суми чистого оподатковуваного доходу, та відповідно визначені суми доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок у сумі 34,7%.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) здійснює нотаріальну діяльність як приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу /а.с. 13/, перебуваючи на обліку у ДПІ у м. Полтаві як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (нотаріус) з 01 листопада 1999 року /а.с. 15, зворотній бік/.

У період з 30 березня 2015 року по 20 квітня 2015 року ДПІ у м. Полтаві проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_3, рнок НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 27 квітня 2015 року №1895/16-01-17-01-11/2275104991 /а.с. 15-31/, у якому, крім іншого, зафіксовано порушення абзацу 1 пункту 2 частини першої, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок у сумі 109217,22 грн, у тому числі по періодам: за 2011 рік у сумі 48126,94 грн, за 2012 рік у сумі 53939,41 грн, за 2-13 рік у сумі 7150,87 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2015 року №0070461701 на суму 109217,22 грн /а.с. 33/ та рішення від 12 травня 2015 року №0073871701, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 12970,53 грн /а.с. 34/.

За наслідками адміністративного оскарження вимога та рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення /а.с. 35-39/.

Позивач не погодився із діями відповідача щодо проведення перевірки, прийнятими вимогою та рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статтею 2 якого закріплено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною другою статті 2 зазначеного Закону визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено порядок обчислення і сплати єдиного внеску, згідно якого платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 наведеного Закону для яких звітним періодом є календарний рік.

Також, згідно пункту 5 статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платником єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, зокрема юридичною практикою, в тому числі нотаріальною діяльністю.

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону був виданий наказ Міністерства доходів та зборів від 09 вересня 2013 року №454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у пункті 3.4 якого зазначено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Таким чином, звітним періодом для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, в тому числі нотаріальною діяльністю - є календарний рік.

відповідно до пункту 4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року, який відповідно до статті 34 Податкового кодексу України є податковим періодом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Форма податкової декларації затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року №793, у якій у розділі IV "Доходи, отриманні фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність" зазначаються суми доходу, витрат та податку за себе для зазначених осіб за календарний рік.

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 додатка 5 до Порядку №454 має відповідати чистому доходу, заявленому у податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року. Цей висновок підтверджується наказом Міністерства доходів та зборів від 09 вересня 2013 року №455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у якому зазначено: "платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II Інструкції (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" /підпункт 3 пункту 4.5 розділу IV Інструкції/.

Суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей кодекс регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.3 цієї ж статті, Податкового кодексу України не регулює погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи доходів і зборів мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом а також проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Стаття 3 Закону України "Про нотаріат" визначає, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Як випливає із приписів пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш, як чотирьох фізичних осіб.

З урахуванням викладеного вище, приходить до висновку, що приватний нотаріус є фізичною особою, а у трактуванні Податкового кодексу України та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - самозайнятою особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, та не є суб`єктом, що зобов`язаний надавати відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску органам доходів і зборів та не підлягає перевірці ними з цього приводу.

Відповідно до абзацу другого пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України, камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, проведення посадовою особою ДПІ у м. Полтаві планової документальної виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування єдиного соціального внеску є перевищенням такою особою своїх службових повноважень.

За таких підстав, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 у частині визнання дій протиправними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо правомірності донарахування відповідачем єдиного соціального внеску на загальну суму 109217,22 грн, суд зазначає наступне.

За правилами, встановленими статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 178.6 статті 178 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час періоду, що перевірявся) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої затверджені наказом ДПАУ від 24 грудня 2010 року №1025 (втратив чинність 18 жовтня 2013 року).

Згідно із пунктом 3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.

Відповідно до пункту 5 Порядку дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Як встановлено судовим розглядом, позивачем, з використанням даних Книги обліку доходів і витрат, у визначені законом терміни (до 01 травня року, що настає за звітнім) були подані наступні податкові декларації:

- за 2011 рік декларація від 26 квітня 2012 року №279925, згідно з якою сума чистого оподаткованого доходу, який є базою нарахування для єдиного внеску /підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"/ становить 450790,10 грн /а.с. 104-105/;

- за 2012 рік декларація від 26 квітня 2013 року №1300024929, згідно з якою сума чистого оподаткованого доходу, який є базою нарахування для єдиного внеску /підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"/ становить 320806,55 грн /а.с. 106-107/;

- за 2013 рік декларація від 22 квітня 2014 року, згідно з якою сума чистого оподаткованого доходу, який є базою нарахування для єдиного внеску /підпункт 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"/ становить 26753,18 грн /а.с. 108-111/.

На підставі та з урахуванням отриманого позивачем чистого оподаткованого доходу, розмір якого був відображений у поданих податкових декларацій, позивачем були сформовані наступні звіти про сплату єдиного внеску:

- за 2011 рік був поданий звіт 22 березня 2012 року та було сплачено єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 8749,64 грн /а.с. 116/;

- за 2012 рік був поданий звіт 25 квітня 2013 року та було сплачено єдиного внеску за 2012 рік у розмірі 10772,64 грн /а.с. 117/;

- за 2013 рік був поданий звіт 28 квітня 2014 року та було сплачено єдиного внеску за 2013 рік у розмірі 9283,36 грн /а.с. 113/.

При цьому максимальна величина бази нарахування ЄСВ:

- у 2011 році складала 17068,00 грн, 34,7% із якої дорівнювало - 5922,60 грн.

- у 2012 році складала 19278 грн, 34,7% із якої дорівнювало - 6689,47 грн.

- у 2013 році складала 20706 грн, 34,7% із якої дорівнювало - 7184,99 грн.

Враховуючи вищенаведене, сплачений позивачем ЄСВ перебільшує максимальний розмір внеску встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що зумовлює висновок про те, що позивач правильно визначив суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок. Позивач у встановленому законом порядку та за встановленою формою і у передбачені строки надавав відповідачу звіти про суми нарахованого доходу та суми нарахованого єдиного внеску, у зв'язку з чим, суд вважає безпідставною та противоправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2015 року №Ф-0070461701.

З приводу незаконності винесення відповідачем рішення від 12 травня 2015 року №0073871701 про застосування штрафних санкцій та донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску /а.с. 34/ суд зазначає наступне.

Процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455, зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України від 19 вересня 2013 року №1622/24154.

Відповідно до пункту 7.1. Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно пункту 7.12 Інструкції, суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Оскільки контролюючим органом рішення про застосування штрафних санкцій винесено окремим рішенням, це є порушенням вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, штрафні санкції розраховуються у відсотковому співвідношенні до розміру донарахованого єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування, а враховуючи, що судом під час розгляду справи встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2015 року №Ф-0070461701 є протиправною, то відповідно і донарахована у рішенні №0073871701 сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

За таких підстав, зазначені рішення та вимога суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню, отже позов у цій частині також є обґрунтованим.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення та вимоги покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність вчинених ним дій та прийнятих ним рішення та вимоги.

Системний аналіз зазначених правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірної вимоги суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов самозайнятої особи-приватного нотаріуса ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій протиправними, визнання нечинними та скасування вимоги, рішення задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо проведення перевірки самозайнятої особи-приватного нотаріуса ОСОБА_3 протиправними.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 27 квітня 2015 року №Ф-0070461701 та рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 12 травня 2015 року №0073871701 про застосування штрафних санкцій та донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути з Державного бюджету України на користь самозайнятої особи-приватного нотаріуса ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 244,38 грн /двісті сорок чотири гривні тридцять вісім копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2015 року.

Суддя Л.М. Петрова