Постанова № 49204196, 13.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2011 р. Справа № 2a-1308/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до відповідача: ОСОБА_2

про стягнення коштів в сумі 1793,66 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський міський центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 1793,66 грн.

В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилалася на порушення ОСОБА_2 вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", з огляду на те, що на момент реєстрації в Центрі зайнятості, отримання статусу безробітної та призначення виплати допомоги по безробіттю позивачка перебувала у статусі зайнятого населення, не мала права на отримання матеріальних виплат по безробіттю та соціальних послуг, отже неправомірно отримала допомогу по безробіттю за період з 25.07.2008 року по 21.09.2008 року та допомогу в період професійного навчання з 22.09.2008 року по 30.09.2008 року. Просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася повторно, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду. Поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Таким чином, суд вважає, що неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

20.03.2008 року ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського центру зайнятості із заявою про її працевлаштування.

27.03.2011 року ОСОБА_2 зареєстрована в Івано-Франківському міському центрі зайнятості та їй було надано статус безробітної. З 25.07.2008 року по 30.09.2008 року їй була виплачена допомога по безробіттю як застрахованій особі, що вбачається з наявної у матеріалах справи копії акту №2085 від 20.12.2010 року.

Як вбачається із наданої до Івано-Франківського міського центру зайнятості заяви ОСОБА_3 про надання статусу безробітного від 27.03.2008 року, нею було зазначено, що вона не займається трудовою діяльністю та просить надати їй статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку, відповідач за період з 25.07.2008 року по 30.09.2008 року отримала допомогу по безробіттю на суму 836,77 грн.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 22.09.2008 року та відповідно до Договору №090508092200711 від 22.09.2008 року відповідачку було направлено на перепідготовку в Івано-Франківське вище професійне училище готельного сервісу та туризму.

Згідно довідки Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 18.01.2011 року за №ОЦЗ-190-15/0/19-11 вартість професійного навчання ОСОБА_2 склала 956,89 грн.

Як встановлено судом, 26.07.2007 року ОСОБА_2 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит»прийнято на роботу за сумісництвом на посаду двірника в магазин «Фаворит», а згідно наказу №207/16 від 31.10.2008 року ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням.

Щодо викладених вище обставин Івано-Франківським міським центром зайнятості було складено акт №2085 від 20.12.2010 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в якому зроблено висновок, що відповідачка отримувала допомогу по безробіттю та проходила професійне навчання безпідставно за рахунок ЦЗ обманним шляхом.

ОСОБА_2 було направлено копію наказу №12 Івано-Франківського міського центру зайнятості від 02.02.2011 року про відшкодування незаконно виплачених сум коштів, як допомоги по безробіттю в сумі 1793,66 грн., з яких: матеріальна допомога по безробіттю в розмірі 710,77 грн., за період з 25.07.2008 року по 31.08.2008 року; матеріальна допомога за період навчання в розмірі 126,00 грн., та професійного навчання в розмірі 956,89 грн. за період 01.09.2008 року по 30.09.2008 року.

Вищевказана вимога була отримана відповідачем 15.02.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (рекомендованим), однак, залишена без виконання.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. №803-XII (зі змінами та доповненнями) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

ОСОБА_2 на момент звернення до Івано-Франківського міського центру занятості та отримання допомоги та соціальних послуг не підпадала під викладене у вказаній статті визначення безробітного, з огляду на те, що між нею та ТзОВ «Торгова мереж «Фаворит»існували трудові відносини, за якими вона отримувала дохід, що нею було приховано при зверненні до позивача з питання отримання статусу безробітного.

Згідно з п.«б»ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

ОСОБА_2 виконуючи обовязки двірника, на підставі наказу №138/7 від 26.07.2007 року ТзОВ «Торгова мережа «Фаворит»виконувала роботи та надавала послуги на платній основі отримувала винагороду у розмірі, визначеному штатним розкладом, отже, перебувала у статусі зайнятого населення та одержувала доход, що виключає правомірність надання їй статусу безробітного.

Відповідно до п.3 ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Згідно з п.3 ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(в редакції чинній до 13.01.2009р.) застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття. Представниками застрахованих осіб є профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Згідно з ч.1,2 ст.6 Закону №1533 (в редакції, чинній на момент реєстрації ОСОБА_2 в Івано-Франківському міському центрі зайнятості) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги за цим Законом мають також незастраховані особи - військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію (далі - військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Як вбачається з матеріалів справи, статус безробітного відповідачці був наданий на загальних підставах.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року №1533-II (зі змінами та доповненнями) одним з видів забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності. До видів соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" відноситься професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого, наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009р. №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що сума незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг підлягає поверненню ОСОБА_2 з моменту початку їх отримання внаслідок неповідомлення нею обставин, що впливають на умови виплати, згідно з наведеними приписами законодавства.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем доведена наявність підстав для стягнення з відповідачки 1793,66 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю та соціальних послуг.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, вул. Набережна ім. В.Стефаника, 26, кв. 21, м.Івано-Франківськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Івано-Франківського міського центру зайнятості вул. Набережна ім. В.Стефаника, 34 Б, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 19390067, на розрахунковий рахунок 37173300901002, код одержувача 19390067, банк УДКУ в м. Івано-Франківську, МФО 836014, кошти в сумі 1793,66 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто три гривні 66 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 20.05.2011 року.