Рішення № 4919021, 25.06.2008, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-69/2008 p.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2008 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В. при секретарях - Якименко А.О., Літвінов С. С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта»» (далі - ТОВ КБ «Дельта»), про розірвання договору та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування матеріальної і моральної шкоди в якій вказувала, що в листопаді 2006 року вона уклала з відповідачем договір підряду.

Відповідно до договору відповідач зобов'язався поставити позивачці вироби ПВХ у кількості шести одиниць, а ОСОБА_2 зобов'язалася повністю сплатити вартість товару, його доставки та пов'язані з цим витрати до виконання договору, а також прийняти його виконання.

14 листопада 2006 позивачка повністю виконала умови договору шляхом перерахування кредитних коштів ТОВ «Комерційний банк «Дельта»» на розрахунковий рахунок підрядника, однак останній умови договору в частині поставки виробів ПВХ не виконує.

На неодноразові вимоги позивачки про необхідність виконання умов договору відповідач не реагував.

Враховуючи невиконання підрядником умов договору ОСОБА_2. просила суд розірвати договір підряду, стягнути з відповідача на її користь завдану матеріальну шкоду на загальну суму 10543, 32 грн. (що складається з суми кредиту -8309, 70 грн., суми нарахованої банком пені за несвоєчасність виконання кредитного договору - 1996, 80 грн., суми неустойки за невиконання умов договору підряду -237, 42 грн.), завдану моральну шкоду (що виражається в постійних стресах, нервових переживаннях в зв'язку з невиконанням договору зі сторони відповідача, а також неможливістю позивачки добросовісно виконувати умови кредитного договору) в сумі 1700 грн., а також всі понесені судові витрати.

В подальшому позивачка неодноразово збільшувала розмір позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, згідно останнього уточнення до позову в зв'язку зі збільшенням суми, необхідної до сплати по кредитному договору, просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 26345, 69 грн., в іншій частині вимоги залишила незмінними.

В судовому засіданні позивачка свої уточнені вимоги підтримала в повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача -ОСОБА_3 - позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно в листопаді 2006 року між П.П.ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли цивільно-правові відносини з приводу поставки шести виробів ПВХ вартістю 7914, 00 грн. Також зазначав, що договір зі сторони відповідача був виконаний вчасно та в повному обсязі, тому вважав вимоги позивачки необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи - ТОВ КБ «Дельта» в судове засідання не з'явився, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлений, причину неявки суду не повідомив.

Оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права та взаємовідносини, тому суд вважав можливим розглядати справу без участі відповідача та представника третьої особи.

Заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

10 листопада 2006 року ОСОБА_2 уклала договір підряду з П.П. ОСОБА_1, відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити позивачці конструкції ПВХ в кількості 6 одиниць на загальну суму 7914, 00 грн., а остання зобов'язалася сплатити вартість робіт.

На виконання зобов'язання 14 листопада 2006 року позивачка уклала з ТОВ КБ «Дельта» кредитний договір, згідно якого банківська установа надала ОСОБА_2кредит в сумі 7914, 00 грн. шляхом здійснення перерахування кредитних коштів на розрахунковий рахунок П.П.ОСОБА_1 відповідно до рахунку-фактури підприємця за №89 від 10 листопада 2006 року.

Зі своєї сторони підрядник не виконав умови договору в частині поставки замовнику конструкцій ПВХ в строк, передбачений п. 6 Договору (при повному розрахунку за вироби).

На неодноразові вимоги позивачки про необхідність виконання умов договору відповідач не реагував.

Вказані факти знайшли своє повне підтвердження копією договору підряду за № 89 від 10 листопада 2006 року, копією кредитного договору НОМЕР_1 від 14 листопада 2006 року, копіями накладної та рахунку за № 89 від 10 листопада 2006 року (а.с. 3-5, 38).

Доводи представника відповідача про протилежне суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними доказами, а положення ч. 3 ст. 10,  ст. 60 ЦПК України встановлюють обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, посилання ОСОБА_3 на наявність накладної №89 від 10 листопада 2006 року не може свідчити про отримання замовником виробів, вказані доводи повністю спростовуються наступними обставинами та доказами:

поясненнями самого представника відповідача, згідно яких вироби ПВХ виготовляються не відповідачем, а підприємством, з яким П.П. ОСОБА_1 уклав відповідний договір. Позивач здійснює лише

поставку виробів замовнику, повне виконання договору підрядником

можливе лише через 2-3 тижні після його укладення, а тому в силу

об'єктивних причин договір зі сторони П.П.ОСОБА_1 не міг

бути виконаний в день його укладення (10 листопада 2006 року);

п. 8 договору підряду, згідно якого здача-приймання виконаних робіт

здійснюється за актом протягом трьох календарних днів з моменту

повідомлення замовника про готовність предмету підряду до

приймання. Проте ні акту приймання-передачі, ні інших належних

доказів про отримання предмета договору підряду замовником

сторонами надано не було.

Відповідно до ч. 1  ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду,

підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за

завданням фізичної особи певну роботу, призначену для задоволення побутових та

інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану

роботу.

Згідно ст. 526, ч. 1  ст. 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлені ним строки.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові за №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначив, що відносини між юридичними особами (фізичними особами-підприємцями) та фізичними особами, що придбають, замовляють, використовують або мають намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних потреб регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон).

Відповідно до ч.ч. 1, 2  ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк- розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Тому, оскільки договір підряду зі сторони відповідача на час розгляду справи не виконаний, тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині розірвання договору та відшкодування шкоди в розмірі узгодженої сторонами та сплаченої замовником суми за договором підряду - 7914, 00 гривень, які завдані його невиконанням, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до положень ч. 5  ст. 10 Закону на користь позивачки в межах її вимог підлягає стягненню пеня за невиконання роботи зі сторони підрядника в сумі 237, 42 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при

задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 12 квітня 1996 року при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі цього Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум

Верховного Суду України дав у постанові від 31 березня 1995 p. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має грунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Так, суд погоджується з доводами позивачки, що невиконання відповідачем умов договору спричинило їй моральну шкоду, яка виразилася в нервовому напруженні, вимушених незручностях в організації свого побуту, оскільки замовник був змушений неодноразово звертатися до відповідача з вимогою про необхідність належного виконання зобов'язання. Тому, враховуючи характер, обсяг та тривалість моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд визначає грошовий еквівалент завданої моральної шкоди в сумі 200 гривень.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді платежів за кредитним договором НОМЕР_1 від 14 листопада 2006 року, укладеним позивачкою з ТОВ КБ «Дельта» (а саме процентів за користування кредитом, комісії, штрафних санкцій за порушення його умов, тощо) задоволенню не підлягають, так як відшкодування таких збитків не передбачено ні умовами договору підряду за № 89 від 10 листопада 2006 року, ні Законом України «Про захист прав споживачів», ні нормами Цивільного кодексу України.

Крім цього, вказані витрати на думку суду не можуть бути віднесені до поняття «матеріальної шкоди» за договором підряду, оскільки:

кредитний договір є окремим видом правочину в сенсі чинного Цивільного кодексу України та регулюється окремими його нормами; кредитний договір НОМЕР_1 від 14 листопада 2006 року укладений між визначеним колом осіб - ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта»», тому наслідки порушення його умов можуть наставати лише для учасників цього договору; кредитним договором прямо передбачено те, що порушення його умов зі сторони позичальника створює відповідні негативні наслідки у вигляді сплати підвищених процентів та штрафних санкцій лише для самого позичальника;

невиконання договору підрядником жодним чином не вплинуло та не

могло вплинути на своєчасність виконання кредитного договору зі

сторони позивачки.

В силу ч. 1, 3  ст. 88 ЦПК України, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав

споживачів» з відповідача (відповідно до розміру задоволених позовних вимог) на

користь позивачки підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 90

грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 9

гривень, а також державне мито на користь місцевого бюджету м. Вознесенська в

сумі 82, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного підприємця ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта»», про розірвання договору та відшкодування матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати договір підряду № 89, укладений 10 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_1 на поставку конструкцій ПВХ в кількості шести штук на загальну вартість 7 914 (сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у вигляді вартості робіт в сумі 7 914 (сім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень, пеню за невиконання роботи за договором підряду в сумі 237 (двісті тридцять сім) гривень 42 копійки, відшкодування моральної шкоди в сумі 200 (двісті) гривень, витрати на правову допомогу в сумі 90 (дев'яносто) гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 9 (дев'ять) гривень, а всього на загальну суму 8 450 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 42 копійки.

Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1

державне мито на користь держави в особі місцевого бюджету м. Вознесенська ( Банк УДК в Миколаївській області код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007) в сумі 82 (вісімдесят дві) гривні 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.