Ухвала суду № 49177754, 27.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/10331/12 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/1220/15 Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів Карпук А.К., Киці С.І.,

при секретарі Шугаловій О.М.,

з участю представника заявника ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Кей-Колект» на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2015 року,

встановила:

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 серпня 2012 року постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2008 року № 11392859000 в сумі 29563,13 доларів США, що еквівалентно 236283,31 грн. та складається з простроченого боргу 202233,03 грн., прострочених процентів 29518,54 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 2109,44 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах 2422,30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2362,83 грн. судового збору, по 1181,41 грн. з кожного.

03 червня 2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у справі правонаступником, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його предявлення до виконання, посилаючись на те, що до ухвалення вказаного рішення суду 11 червня 2012 року між цим товариством та ПАТ «УкрСиббанк» було укладено договір факторингу № 4, за яким банк відступив йому право вимоги за вищезгаданим кредитним договором від 10 вересня 2008 року.

Жодних судових і виконавчих документів ТОВ «Кей-Колект» від банку не отримувало, а тому не могло знати про судові спори щодо кредитного договору.

З врахуванням зазначених обставин просило задовольнити заяву.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2015 року заяву задоволено частково.

Постановлено замінити стягувача по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Кей-Колект».

В іншій частині заяви ТОВ «Кей-Колект» відмовити за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі заявник ТОВ «Кей-Колект» просить скасувати цю ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його вимоги у повному обсязі, покликаючись на неналежне зясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права.

В запереченні ОСОБА_2, і ОСОБА_3 просять відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін, зазначаючи про її законність і обгрунтованість.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 31 серпня 2012 року постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2008 року № 11392859000 в сумі 29563,13 доларів США, що еквівалентно 236283,31 грн., та по 1181,41 грн. судових витрат (а. с. 41).

20 листопада 2012 року Луцьким міськрайонним судом видано виконавчі листи представнику банку про стягнення вказаної заборгованості (довідковий лист до справи).

11 червня 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу № 4, за яким право вимоги за кредитним договором від 10 вересня 2008 року № 11392859000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, відступлено ТОВ «Кей-Колект» (а. с. 69-75).

Задовольняючи частково заяву про заміну стягувача у справі, суд першої інстанції з посиланням на ст. 378 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України, ст. ст. 1, 8, 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження» виходив з того, що за договором факторингу був замінений кредитор у зобовязанні внаслідок відступлення йому прав, а чинним законодавством передбачено заміну відповідної сторони правонаступником на будь-якій стадії судового процесу.

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі ЦК) України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Встановлено, що відступлення права вимоги за кредитним договором відбулося до ухвалення судового рішення від 31 серпня 2012 року. Отже ТОВ «Кей-Колект» став правонаступником кредитора ПАТ «УкрСиббанк» у зобовязанні до вирішення судом позову останнього про стягнення кредитної заборгованості.

Правовою підставою своєї вимоги про заміну стягувача у справі ТОВ «Кей-Колект» зазначив ст. 37 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

При цьому заявник просив замінити стягувача у справі, а не у виконавчому провадженні.

Однак суд першої інстанції, задовольнивши дану вимогу товариства, навів в оскаржуваній ухвалі правові обґрунтування заміни сторони у виконавчому провадженні, а не у справі.

За положеннями ч. 1 ст. 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язково тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Задовольняючи заяву ТОВ «Кей-Колект» про заміну сторони правонаступником у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведені норми процесуального права та не уточнив заяву товариства, враховуючи, що після закінчення розгляду справи чинним законодавством передбачено заміну сторони правонаступником у виконавчому провадженні, а не у справі, розгляд якої закінчився. При цьому суд не з'ясував, чи відкрито виконавче провадження на виконання вищезгаданого судового рішення.

Тим самим судом порушено порядок, встановлений для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і передачі вказаного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, суд належним чином не перевірив і не спростував викладені в запереченні на заяву доводи відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про припинення їх зобовязань за кредитним договором на підставі ст. 600 ЦК України у звязку з укладенням 14 березня 2014 року між ТОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_2 договору про припинення зобовязання переданням відступного з додатковими угодами (а. с. 103-109). Пунктом 5.3 даного договору передбачено право кредитора за певних умов в односторонньому порядку відмовитися від нього. Однак в такому випадку датою розірвання договору є дата направлення цінним листом з описом вкладення повідомлення про його розірвання. Заявник не надав суду доказів того, що ним у зазначеному вище порядку було розірвано договір про припинення зобовязання переданням відступного та про відновлення у звязку з цим чинності кредитного договору.

Що стосується вимог ТОВ «Кей-Колект» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його предявлення до виконання, то за змістом ст. ст. 370, 371 ЦПК України такі процесуальні дії можуть бути вчинені судом за заявою особи, яка набула статусу стягувача у виконавчому провадженні, тоді як в даній справі заявник такої вимоги до суду не предявляв.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В контексті даної справи це означає, що ТОВ «Кей-Колект» повинно довести, по-перше, факт втрати виданого судом 20 листопада 2012 року позивачу ПАТ «УкрСиббанк» виконавчого листа, по-друге, наявність поважних причин пропуску строку предявлення виконавчого листа до виконання. Заявник таких доказів суду не надав, однак суд всупереч вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному зясуванню обставин справи та не попередив товариство про наслідки вчинення або невчинення вказаних процесуальних дій стосовно подання належних і допустимих доказів.

Порушення судом першої інстанції встановленого процесуальним законом порядку вирішення питань про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його предявлення до виконання полягає також у тому, що відповідно до ст. ст. 370, 371, 378 ЦПК України розгляд вказаних питань відбувається в судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. ПАТ «УкрСиббанк» є стороною (стягувачем) у виконавчому провадженні і заінтересованою особою у справі, представник цієї особи одержав виконавчий лист. Саме цю особу просить замінити заявник. Отже судове рішення за наслідками розгляду заяви безпосередньо стосується прав і обовязків банку у виконавчому провадженні. Однак суд всупереч вищенаведеним нормам процесуального права не повідомив зазначену особу про час і місце судового засідання і розглянув заяву за відсутності її представника, хоча участь цієї особи у справі є необхідною для повного і всебічного зясування питань щодо втрати виконавчого листа та поважності причин пропуску строку для його предявлення до виконання.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2015 року в даній справі скасувати.

Питання про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його предявлення до виконання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: