Постанова № 49177266, 12.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.08.2015 справа №908/4164/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3від скаржникаОСОБА_4 за довіреністювід прокуратури від позивача: від відповідача1: прокурор Хряк О.О. не зявився не зявився від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: розглянувши апеляційну скаргу не зявився Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ольвія», с. Чкалове Приазовського району Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід 26.02.2015 рокуу справі№ 908/4164/14 (головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді Алейникова Т.Г., Колодій Н.А.)за позовомПрокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ГУ Держземагенства у Запорізької області, смт. Приазовське Запорізької областідо відповідачів: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:1.Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Приазовське Запорізької області; 2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ольвія», с. Чкалове Приазовського району Запорізької області Державна інспекція сільського господарства в Запорізької області, м. Запоріжжяпро визнання недійсним розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 року № 531 «Про надання земельних ділянок в оренду ля ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006 № 259, повернення земельної ділянки ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 року позов Прокурора Приазовського району Запорізької області (Запорізька область, смт. Приазовське) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (м. Запоріжжя) до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області (Запорізька область, смт. Приазовське) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" (с. Чкалове Приазовського району Запорізької області) задоволено повністю:

- визнано недійсним розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 06.02.2006 р. між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія», та зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДЗК Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007 р. за № 040727700242;

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія» (72453, с.Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87; код ЄДРПОУ 03750807) повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15, код ЄДРПОУ 38461250) земельні ділянки загальною площею 71,76 га та загальною вартістю 1723421,23 грн., які знаходиться на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами села Чкалове Приазовського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 та земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147, шляхом підписання акту прийому-передачі землі;

- стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" (72453, с.Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87; код ЄДРПОУ 03750807; розрахункові рахунки в установах банку невідомі) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); МФО 813015; ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206, з використанням параметру RR-83) суму 36904 (тридцять шість тисяч дев'ятсот чотири) грн. 42 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ольвія», с. Чкалове Приазовського району Запорізької області звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 року по справі № 908/4161/14 за позовом Прокурора Приазовського району Запорізької області до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Приазовське Запорізької області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ольвія», с. Чкалове Приазовського району Запорізької області Державна інспекція сільського господарства Запорізької області, про визнання недійсним розпорядження Голови ОСОБА_5 РДА від 21.10.2005 року № 531 «Про надання земельних ділянок в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва» та договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006 р. № 259, повернення землі загальною вартістю 1 723 421,23 грн. скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що прокурором та позивачем Головним управлінням Держземагенства в Запорізької області, в інтересах якого виступає прокурор, не надано належних доказів та не доведено, що передані за договором оренди земельні ділянки перебувають у межах прибрежної захисної смуги Азовського моря.

Відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій» належним доказом відстані від спірних земельних ділянок до урізу води Азовського моря можуть слугувати лише матеріали землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки, виконані у вигляді документації із землеустрою, передбаченої ст. 25 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою, передбаченими ст. 26 вказаного Закону.

Так, прокурором було надано до суду першої інстанції довідку відділу Держземагенства у ОСОБА_5 районі Запорізької області від 24.06.2014 № 696/02-08, відповідно до якої відстань від урізу води Азовського моря спірних земельних ділянок: площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079 складає приблизно 0,5 метрів, площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 складає приблизно 11 метрів та площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:02:0147 складає приблизно 19 метрів, що свідчить про знаходження спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги Азовського моря. Проте, апелянт вважає, що надана довідка не може вважатися належним доказом у справі в розумінні статті 32-33 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів та прокурором не було надано доказів наявності будь-яких порушень відстані від урізу води до вказаних земельних ділянок саме на момент видання спірного розпорядження від 21.10.2005 року та договору оренди від 06.02.06р. та з урахуванням щорічного розмивання прибережної зони морем.

Також, за доводами апелянта, прокурором не надано доказів здійснення ТОВ «Агрофірма «Ольвія» жодного з видів дійсності, заборона яких передбачена ст. 62 Земельного кодексу України. При цьому прокурор посилається на п. 12 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою КМУ № 486 від 08.05.1996 р., згідно з яким прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених ст.ст. 89 та 90 Водного кодексу України.

Крім того, апелянт, вказує, на те, що прокурором не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006 р. №259, укладений між відповідачами, є майново-господарським зобов'язанням, тому до вимог про визнання його недійсним повинен застосовуватися загальний строк позовної даності, який в даному випадку сплинув ще 07.02.2009 р., про застосування строків позовної давності було заявлено відповідачем.

Ухвалою від 05.05.2015р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

03.06.2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання з письмовими поясненнями Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 26.05.20015 року.

22.06.2015, 30.06.2015, 15.07.2015 року через канцелярію суду від прокурора Приазовського району Запорізької області надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, доводи апеляційної скарги прокурор вважає хибними, оскільки інформація відділу Держземагенства у ОСОБА_5 районі Запорізької області про відстані від урізу води моря до спірної земельної ділянки є достовірною та зробленою на підставі викопіювання кадастрової карти та є належним доказом у справі.

Прокурор у відзиві вказує на незаконність передачі в оренду спірних земельних ділянок прибережних захисних смуг Азовського моря з підстав порушення вимог частини 4 статті 59 Земельного кодексу України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Прокурор вважає доводи апелянта про постійне змінення берегової лінії Азовського моря шляхом руйнування прибережної смуги земель навколо моря, надуманими та не підтвердженими жодними доказами.

Що стосується доводів апелянта про сплив строку позовної давності по даному спору, то прокурор з цього приводу наголошує на нормах п.п. 3 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими визначено право звернення про визнання незаконними правового акту органу місцевого самоврядування без урахування позовної давності.

24.06.2015 року через канцелярію суду від ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області надійшов відзив відповідно до якого відповідач 1 просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені вимог.

26.06.2015 року через канцелярію суду від ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області надійшло клопотання, згідно до якого відповідач 1 просить суд апеляційної інстанції розглянути справу без участі їх представника.

12.08.2015 року зявився представник апелянта, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 року за позовом прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені вимог.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи відзиву наданого раніше та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржу вальне рішення без змін.

Представник відповідача 1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання апеляційної інстанції не зявився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обовязковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

21.10.2005 головою ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області прийнято розпорядження № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", пунктом 1 якого затверджено технічні матеріали по встановленню меж земельної ділянки площею 71,76 га земель запасу Чкалівської сільської ради.

Пунктом 2 даного розпорядження, вилучено земельну ділянку площею 71,76 га, в т.ч. ріллі - 71,76 га, із земель запасу Чкалівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія» у користування на умовах оренди строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом 3 вказаного розпорядження, встановлено орендну плату в розмірі 1,5 відсотка від вартості гектара ріллі по Чкалівській сільській раді з урахуванням діючого коефіцієнту інфляції.

Пунктами 4, 5, 6 вказаного Розпорядження зобов'язано ТОВ «Агрофірма «Ольвія» у двомісячний строк, після затвердження розпорядження, оформити договір оренди на земельну ділянку та надати його для державної реєстрації, виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, а також визначено приступати до використання земельної ділянки до одержання документів, що посвідчують право на неї та державної реєстрації забороняється.

На підставі вказаного рішення 06.02.2006 року між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та ТОВ «Агрофірма Ольвія» укладено договір оренди земельної ділянки № 259 строком на 25 років, який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДЗК 05.04.07р. за № 040727700242.

Відповідно до умов договору оренди, а саме пункту 2, передано ТОВ "Агрофірма "Ольвія" в оренду земельну ділянку загальною площею 71,76 га, у тому числі: 16,43 га ріллі, 15 га ріллі та 40,33 га ріллі.

Відповідно до предмету договору оренди, умов використання земельної ділянки, обмежень щодо використання земельної ділянки - пунктами 1, 14, 15, 25 договору визначено, що земельна ділянка передається в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на орендовану ділянку не встановлено обмеження та інші права третіх осіб.

Дослідивши реєстраційну справу 040727700242 державної реєстрації договору оренди землі на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької обрості (кадастровий номер: 2324586800:02:001:0077, 2324586800:02:001:00779, 2324586800:02:002:0147), яка надана позивачем до матеріалів справи (арк. справи 1-41 том 2), судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

На виконання розпорядження ОСОБА_5 райдержадміністрації від 21.10.05р. № 531 було складено та підписано без зауважень акт, яким встановлено в натурі межі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщеної на території Чкалівської сільради загальної площею 71,76 га ріллі.

Згідно довідок ОСОБА_5 районного відділу Запорізької РФ Центру Державного земельного кадастру № 663 від 22.02.06р., № 664 від 22.02.06р., № 662 від 22.02.06р., а також, вихідної земельно-кадастрової інформації земельних ділянок, які запроектовані, встановлено:

-земельна ділянка 15,00 га є рілля, кадастровий номер 2324586800:02:001:0077 знаходиться на території Чкалівської сільської ради, цільове використання землі ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-земельна ділянка 16,43 га є рілля, кадастровий номер 2324586800:02:001:0079 знаходиться на території Чкалівської сільської ради, цільове використання землі ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-земельна ділянка 40,33 га є рілля, кадастровий номер 2324586800:02:002:0147 знаходиться на території Чкалівської сільської ради, цільове використання землі ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Чкалівської сільської ради приазовського району Запорізької області № 126 від 26.03.04р. було надано згоду ТОВ «Агрофірма Ольвія» у виділенні в оренду земельної ділянки площею 71,76 га з земель запасу сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_5 райвідділ земельних ресурсів Запорізької області надав позитивний висновок по проекту відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та погодив відведення земельної ділянки площею 71,76 га в т.ч. ріллі 71,76 га із земель запасу Чкалівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду на 25 років відповідачу, а також, надав позитивний експертний висновок з цього приводу.

Висновками від 17.01.06р. № 010 та від 26.03.04р. № 126 ОСОБА_5 райвідділ містобудування та архітектури та Чкалівська сільська рада Приазовського району Запорізької області погодили відведення спірної земельної ділянки в оренду відповідачу строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі вищенаведеної схваленої землевпорядної документації, а також, кадастрових планів та експлікації земельних угідь по спірні земельній ділянці, було прийняте розпорядження № 531 21.10.2005 головою ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", а на його підставі укладено 06.02.2006 року між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та ТОВ «Агрофірма Ольвія» договір оренди земельної ділянки № 259, які є предметом даного спору за позовними вимогами прокурора.

В обґрунтування підстав визнання недійсними спірного розпорядження від 21.10.05р. № 531 та договору оренди земельної ділянки № 259 від 06.02.06р., прокурор посилається на те, що внаслідок проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Запорізької області за дорученням прокуратури перевіркою щодо додержання ОСОБА_5 державною адміністрацією вимог водного та земельного законодавства при наданні у власність та користування земель прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря на території Приазовського району було встановлено, що земельні ділянки, які надані в користування ТОВ «Агрофірма «Ольвія», знаходяться на відстані від урізу води Азовського моя від 0,5 м до 19 м, що є порушенням вимог ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України та ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Зазначені підстави прокурор підтверджує наступними доказами:

По-перше, відповідно до рішення ОСОБА_5 районної ради Запорізької області від 27.06.02р. № 15 «Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря», пунктом 1 якого затверджено розміри і площі прибережних захисних смуг вздовж Азовського моря згідно додатку. Цим додатком затверджено ширину прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря на території в тому числі Чкалівської сільради Приазовського району Запорізької області, а саме, 50 метрів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.13р. у справі № 908/1719/13, залишеним без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 03.09.13р. та Вищого господарського суду України від 07.11.13р., відмовлено у позові прокурору Приазовського району запорізької області про визнання недійсним рішення ОСОБА_5 районної ради Запорізької області від 27.06.02р. № 15 «Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря».

По-друге, відповідно до інформації відділу Дерземагенства у ОСОБА_5 районі Запорізької області від 24.06.14р. № 696/02-08, відстань від урізу води Азовського моря спірних земельних ділянок:

-площею 16,43 га з кадастровим номером 2324586800:02:001:0079 складає приблизно 0,5 метрів;

-площею 15,00 га з кадастровим номером 2324586800:02:001:0077 складає приблизно 11 метрів;

-площею 40,33 га з кадастровим номером 2324586800:02:002:0147 складає приблизно 19 метрів.

В-третє, факти порушення статті 90 Водного кодексу України та статті 59 Земельного кодексу України при передачі в оренду відповідачу спірної земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва без урахування обмежень, визначених для земель прибережних захисних смуг підтверджені перевіркою, проведеною державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на виконання вимоги прокуратури району від 23.05.14р. № 63-1225вх-14.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах ГУ Держземагенства у Запорізької області, виходячи із обґрунтованої та доведеної позиції та правових підстав для визнання недійсним розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 року № 531 «Про надання земельних ділянок в оренду ля ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006 № 259, повернення земельної ділянки.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог прокурора з огляду на наступне.

Відповідно до статті 87 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження та укладання спірного договору), виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 88 Водного кодексу України «Прибережні захисні смуги» передбачено:

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Статтею 90 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження та укладання спірного договору), встановлені обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.

Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу;

4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Відповідно до частини 4 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження та укладання спірного договору) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Статтею 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження та укладання спірного договору) передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 62 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного розпорядження та укладання спірного договору) встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах.

Зокрема, цією нормою передбачено, що у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

г) застосування сильнодіючих пестицидів.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Тобто, з вищенаведених норм законодавства слідує, що земельні ділянки в межах прибережної захисної смуги можуть передаватися в оренду, та використовуватися для провадження господарської діяльності. Це не заборонено законом. Обмеження та заборона користування земельними ділянками прибережних захисних смуг уздовж морів також не передбачають заборону, яка б розповсюджувалась на користування земельної ділянки саме для сільськогосподарського виробництва.

Як зазначалось, в силу статті 87 Водного кодексу України, контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент прийняття спірного розпорядження та укладання спірного договору оренди, обмежень в режимі господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж Азовського моря не встановлено ОСОБА_5 районною радою, заборони на передачу земель прибережної захисної смуги в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва не було, обставин зміни цільового призначення вказаних земель прибережної захисної смуги чи встановлення ОСОБА_5 районною радою особливого статусу земель прибережної захисної смуги для потреб не повязаних з веденням сільськогосподарського господарства не здійснювалось.

Отже, твердження прокурора щодо неможливості надання в оренду земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги для товарного сільськогосподарського виробництва є безпідставним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходить з відсутності обставин, які б свідчили про наявність порушень при передачі спірних земельних ділянок в оренду відповідачеві.

Так, статтями 123-124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землеврядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як було вище встановлено судом, дослідивши реєстраційну справу 040727700242 з державної реєстрації договору оренди землі на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької обрості (кадастровий номер: 2324586800:02:001:0077, 2324586800:02:001:00779, 2324586800:02:002:0147), яка надана до матеріалів справи, технічна документація щодо відведення та встановлення меж спірної земельної ділянки погоджена усіма необхідними контролюючими органами та отримані всі позитивні висновки у відповідності до приписів земельного законодавства та Порядку розроблення проектів землеустрію щодо відведення земельних ділянок.

Тобто, виходячи з приписів діючого на той час законодавства, наявність чинних позитивних висновків та погоджень по технічним матеріалам по встановленню меж спірної земельної ділянки є належною та обовязковою підставою для прийняття органом місцевого самоврядування ОСОБА_5 районною державною адміністрацією Запорізької області рішення розпорядження про реалізацію передбачених такою документацією заходів, тобто затвердження технічних матеріалів та надання в оренду земельної ділянки.

Разом з цим, порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96р. № 486 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким встановлено єдиний правовий механізм визначенні розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності. Розміри і межи водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обовязкового виконання вимог, передбачених статтями 89-90 Водного кодексу України.

Пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення, викупу, надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.04р. № 434 визначено, що у разі відсутності землеврядної документації та встановлених в натурі, на місцевості меж щодо прибережних захисних смуг водних обєктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів і меж водоохоронних зон відповідно до Порядку, зважаючи на конкретну ситуацію.

Суд апеляційної інстанції, виходячи із матеріалів справи, встановлено, що спірна земельна ділянка площею 71,76 га була виділена відповідачу на умовах оренди із земель запасу Чкалівської сільської ради, має статус рілля

Зі змісту спірного розпорядження від 21.10.05р. № 531, спірного договору оренди від 06.02.06р. № 259, акту приймання-передачи земельної ділянки до договору оренди та матеріалів проекту відведення вбачається, що земельна ділянка площею 71,76 га рілля надана на умовах оренди відповідачу із земель запасу Чкалівської сільської ради. Іншого статусу вказана земельна ділянка не мала, та із документів реєстраційної справи не встановлено.

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, в силу яких спірна земельна ділянка передавалась відповідачеві ОСОБА_5 райдержадміністрацією Запорізької області із земель прибережної земельної смуги, водоохоронної зони чи земель водного фонду.

Також, вбачається, що матеріали відведення спірної земельної ділянки, дані Державного земельного кадастру, спірні розпорядження та договір оренди не містять будь-яких обмежень чи заборон, які визначаються для земель прибережних захисних смуг та водоохоронних зон. Так, виходячи із змісту кадастрових планів спірних земельних ділянок та експлікації їх, видно що спеціальні обмеження відсутні, правові обмеження заборона на зміну цільового призначення, згідно опису меж земельних ділянок землі належать іншим землекористувачам, землям незатребуваної частки (паю), землям загального користування (дорога, лісосмуга), а ні межують із землями прибережної захисної смуги, водоохоронної зони Азовського моря.

При цьому, й Центром земельного кадастру ОСОБА_5 відділу, й ОСОБА_5 відділом земельних ресурсів, й ОСОБА_5 відділом містобудування і архітектури при погодженні виділення спірної земельної ділянки надано позитивні висновки стосовно передачи в оренду саме з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У звязку з викладеним, доводи прокурора про неврахування при прийнятті спірного розпорядження того, що спірна земельна ділянка площею 71,76 га перебуває в межах прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Азовського моря, є неспроможними, оскільки, як встановлено судом, на спірну земельну ділянку, будь-які обмеження чи заборони використання не розповсюджуються, та не підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами.

Також, не беруться до уваги доводи прокурора щодо відсутності правових підстав для прийняття розпорядження від 21.10.05р. № 531 по надання спірних земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідачу, оскільки факт знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Азовського моря підтверджується інформацією відділу Дерземагенства у ОСОБА_5 районі Запорізької області від 24.06.14р. № 696/02-08, та проведеною перевіркою державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на виконання вимоги прокуратури району від 23.05.14р. № 63-1225вх-14.

Зокрема, прокурор вказує на підставі цих документів, що відстань від урізу води Азовського моря спірних земельних ділянок:

-площею 16,43 га з кадастровим номером 2324586800:02:001:0079 складає приблизно 0,5 метрів;

-площею 15,00 га з кадастровим номером 2324586800:02:001:0077 складає приблизно 11 метрів;

-площею 40,33 га з кадастровим номером 2324586800:02:002:0147 складає приблизно 19 метрів.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи ці дані та документи, враховує наступне.

Як видно, й інформація відділу Дерземагенства у ОСОБА_5 районі Запорізької області, й перевірки державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області датовані травнем-червнем 2014 року. При цьому, фактичні обставини передачі спірної земельної ділянки в оренду виникли та відбувались у 2005-2006 роках, тобто пройшло 9 років.

Доказів того, що такі обставини мали місце під час прийняття спірного розпорядження та укладання спірного договору, суду першої та апеляційної інстанції не надано та матеріалами справи не підтверджені.

Згідно пояснень Державної інспекції сільського господарства в Запорізької області, наданих суду першої інстанції 25.02.205р. (арк. справи 114-115 том 2) встановлено, що фактично акт перевірки по спірним питанням інспекторами не складався, обстеження вказаних земельних ділянок не здійснювалось, перевірка 25.06.14р. зроблена за завданням прокуратури як оцінка дій органів місцевого самоврядування при прийнятті спірного розпорядження.

Що стосується наявних в матеріалах справи викопіювань з кадастрової карти земельних ділянок на території Запорізької області Приазовський район, Чкалівска сільська рада, на яких визначений зріз побережжя, згідно геодезичної зйомки, то вони також датовані 23.02.15 року. Геодезичні зйомки станом на момент прийняття спірного розпорядження та укладання договору оренди земельної ділянки прокурором не надано та матеріалами справи не підтверджено. А наявні викопіювання кадастрової карти станом на 2015 рік не можуть відображати та підтверджувати відстані від урізу моря до спірних земельних ділянок саме на момент виникненні спірних правовідносин.

До того ж, як було вище встановлено, в матеріалах справи наявні довідки та земельно-кадастрова інформація по спірним земельним ділянкам того ж самого органу ОСОБА_5 районного відділу Запорізької рай філії Центру державного земельного кадастру, з яких видно що станом на 2006 рік спірні земельні ділянки були землями запасу, а саме рілля, та іншого статусу не мали.

Крім того, з письмових пояснень від 03.12.14р. № 1285/02-08 Головного управління Держемагенства у Запорізькій області, наданих суду (арк. справи 109-110 том 1), встановлено, що дані надані в листі від 24.06.14 року № 696/02-07 щодо вимірювання відстані від урізу води Азовського моря до спірних земельних ділянок здійснювались за допомогою програмного забезпечення Національної кадастрової системи публічної кадастрової карти на підставі зареєстрованих даних, вимірювалась приблизна відстань, документальне обгрунтування вищезазначеного листа надати не передбачається можливим, технічна документація по виділенню в натурі та фактичному використанню спірних земельних ділянок відсутня.

Зазначені обставини спростовують допустимість та належність доказів, які використовуться прокурором в обгрунтування своєї позиції.

Звертаючись з позовом більш ніж через 9 років з моменту виникнення спірних правовідносин, прокурор в установленому законодавством порядку не довів належними та допустимим засобами доказування фактів порушення.

Оцінивши в сукупності наявних в матеріалах справи докази, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що розпорядження № 531 від 21.10.05р. голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" було прийнято у межах компетенції а у відповідності до вимог земельного законодавства України, чинного на момент його прийняття та у відповідності до фактичних обставин, які існували на момент прийняття. До того ж, це розпорядження є актом одноразового застосування і вичерпав свою дію фактом його виконання.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу, а саме: зміст паровичну не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обовязки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Визнання правочину недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, тому вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон повязує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. При цьому, обовязок доведення наявності обставин, з якими закон повязує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

В даному випадку, судом встановлено що спірні правовідносини у даній справі виникли ще у жовтні 2005 року лютому 2006 року, тоді як позов заявлено прокурором лише у жовтні 2014 року, тобто більш ніж через 9 років. Прокурором не надано доказів порушення вимог діючого законодавства з урахуванням існування фактичних обставин на той час, які б були підставою для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки.

Обставин, з якими закони повязує визнання правочину недійсним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було. Апеляційним судом враховано, що прокурором заявлено позов в інтересах особи, яка на час укладання спірного договору не була власником земельних ділянок та не мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення, в тому числі передачи в користування, і не є стороною цього правочину.

Отже, обставини викладені в позовній заяві, не доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що є підставою для відмови у позові в цій частині вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги про визнання недійсним спірного розпорядження та договору оренди, та зобовязання повернення земельної ділянки шляхом підписання акту приймання-передачи, в даному випадку, є похідними вимогами, та з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин відсутності порушень при винесенні спірного розпорядження та при укладанні спірного договору оренди, висновок суду першої інстанції про повернення земельної ділянки є безпідставним.

Також, колегія судів Донецької апеляційного господарського суду вважає за необхідне значити,що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому,що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все,щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Європейський суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобовязаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду.

Зокрема, Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція. То така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Рішенням Європейського Суду з права людини від 24.06.03р. № 4277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мірне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», отже визнання недійсним договору,згідно якого отримано майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна лише на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договору, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає позовні вимоги прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" про визнання недійсним розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 року № 531 «Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006 № 259, повернення земельної ділянки такими, що зроблені без врахування вищевикладених норм та не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 року скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Ольвія», с. Чкалове Приазовського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 року по справі № 908/4164/14, - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 року по справі № 908/4164/14 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" (с. Чкалове Приазовського району Запорізької області) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет позву на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Запорізької області, м. Запоріжжя про:

- визнання недійсним розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеної 06.02.2006 р. між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія», та зареєстрованої у Запорізькій регіональній філії ДЗК Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007 р. за № 040727700242;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ольвія» повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельні ділянки загальною площею 71,76 га та загальною вартістю 1723421,23 грн., які знаходяться на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами села Чкалове Приазовського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 та земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147, шляхом підписання акту прийому-передачі землі, - відмовити повністю.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3