Рішення № 49177252, 28.08.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 27 » серпня 2015 року Справа №927/923/15

За ПОЗОВОМ: Комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора Північна Ніжинської міської ради Чернігівської області

вул. Космонавтів, 43, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

До ВІДПОВІДАЧА: Комунального підприємства Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою

вул. Чернігівська, 128, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

Про стягнення 26278,45 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: ОСОБА_1Б . інспектор з кадрів, довіреність №355 від 17.08.2015.

Від Відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальним підприємством житлово-експлуатаційна контора Північна заявлено позов до Комунального підприємства Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою про стягнення 26278,45 грн., в тому числі 16800,00 грн. основного боргу, 1502,49 грн. пені, 7671,49 грн. інфляційних, 304,47 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору субпідряду від 01.09.2014.

Представник Позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки повноважного представника у судові засідання 18.08.2015 та 27.08.2015 не забезпечив, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду від 07.07.2015 та від 18.08.2015) наявні в матеріалах справи.

Про поважність причин незявлення представника Відповідача у судове засідання суд не повідомлено.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2014 року між Комунальним підприємством житлово-експлуатаційною конторою Північна (Позивач у справі, Субпідрядник за договором) та Комунальним підприємством Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою (Відповідач у справі, Генеральний підрядник за договором) укладено договір субпідряду (далі Договір), відповідно до п.1.2. якого Відповідач замовляє, а Позивач виконує роботи по наданню послуг з збирання побутових відходів і міського сміття на додаткових територіях.

Як вбачається із п.1.1. Договору, цей договір укладений на виконання до Договору №2 від 13 лютого 2014 року, укладеного між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради (Замовник) і Комунальним підприємством Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою щодо надання послуг з видалення твердих відходів.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт по даному договору становить 16800,00грн.

Згідно з п.п.3.1.-3.3. Договору розрахунки за виконані роботи з субпідрядниками здійснюються Генпідрядником безпосередньо на розрахунковий рахунок Субпідрядника. Розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються Субпідрядником та передаються Генеральному підряднику. Генеральний підрядник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх та оплачує дані роботи. Розрахунок за виконані роботи проводиться Генеральним підрядником по фактичних витратах, згідно форми Ф-3 після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п.3.5 Договору Генеральний підрядник проплачує за виконані роботи Субпідряднику при фактичному надходженню коштів на власний рахунок.

Згідно із п.8.4. Договору він діє з 01 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення дії Договору однією із сторін не буде заявлено про відмову від Договору або його перегляд.

Згідно з ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна норма міститься і в ст. 319 Господарського кодексу України.

Таким чином, по своїй правовій природі укладений між сторонами договір є договором субпідряду.

На виконання умов вищевказаного Договору Позивачем виконано роботи по збиранню побутових відходів і міського сміття загальною вартістю 16800,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2014 року (форма №КБ-2в) від 30.09.2014 на суму 8400,00 грн. та актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2014 року (форма №КБ-2в) від 31.10.2014 на суму 8400,00 грн., а також відповідними довідками про вартість виконаних підрядних робіт за вересень та жовтень 2014 року (форма №КБ-3) від 30.09.2014 та від 31.10.2014 відповідно на суму 8400,00 грн. кожна.

Копії вищевказаних актів та довідок містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Пунктом 3.3. Договору сторони визначили, що розрахунок за виконані роботи проводиться генеральним підрядником по фактичних витратах згідно форми Ф-3 після підписання акту виконаних робіт.

Отже, враховуючи норми цивільного законодавства та умови п.3.3. Договору субпідряду, Відповідач зобовязаний був здійснити оплату виконаних робіт 30.09.2014 включно (по акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2014 на суму 8400,00грн.) та 31.10.2014 включно (по акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2014 на суму 8400,00 грн.).

Відповідач оплати за виконані роботи по збиранню побутових відходів і міського сміття загальною вартістю 16800,00 грн. не здійснив.

Позивачем супровідним листом вих.№23 від 22.01.2015 була направлена Відповідачу претензія вих.№20 від 22.01.2015 про сплату боргу в сумі 16800,00 грн. за договором від 01.09.2014, яка отримана Відповідачем 22.01.2015, що підтверджується письмовою відміткою вищевказаному супровідному листі, проте Відповідач заборгованість не сплатив.

Позивачем надана копія довідки Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради від 17.07.2015 №01-14/712 видана в тому, що станом на 01.05.2015 Управління житлово-комунального господарства та будівництва Ніжинської міської ради повністю розрахувалось з Комунальним підприємством Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою за виконані роботи по наданню послуг зі збирання побутових відходів і міського сміття на додаткових територіях.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України:

1.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 16800,00 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Так, Позивач просить стягнути з Відповідача 1502,49 грн. пені за період з 01.10.2014 по 30.04.2015 згідно з наданим розрахунком.

При цьому, у позовній заяві Позивач посилається на ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пеня є різновидом неустойки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Також частинами 4 та 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Відповідальність сторін за неналежне виконання умов спірного договору субпідряду від 01.09.2014 врегульована розділом 6 Договору, зокрема, пунктом 6.2. даного Договору сторони визначили, що при порушенні умов договору до сторін застосовуються штрафні санкції в розмірі, не нижчому за облікові ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, даним Законом визначено не чіткий розмір пені, який підлягає нарахуванню за невиконання грошового зобовязання, а його граничну верхню планку, вище якої розмір пені сторони узгоджувати не мають права.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань (із змінами) зазначено:

1.6. Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України.

У зв'язку з цим господарським судам необхідно мати на увазі таке.

У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.

2.1. Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

2.2. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Тобто, в частині шостій статті 231 ГК України йдеться про зразок можливої форми визначення відповідальності, а не встановлюється чіткий її розмір, який визначається безпосередньо за згодою сторін.

Проте, ні наведеним п.6.2. Договору ні іншими умовами даного Договору субпідряду від 01.09.2014 не визначено:

1.ні підстави застосування штрафних санкцій, а саме конкретні, чітко визначені, порушення умов договору, за які мають застосовуватися штрафні санкцій;

2.ні які конкретно штрафні санкції застосовуються до сторін за неналежне виконання умов спірного договору: штраф чи пеня;

3.ні чіткого розміру (а не нижніх границь) та бази нарахування цих штрафних санкцій.

Зокрема, не передбачено відповідальність Генерального підрядника (Відповідача по справі) за прострочення строків оплати за виконані роботи, в т.ч. саме у вигляді сплати пені з зазначенням чіткого розміру цієї пені та бази її нарахування.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої.

На підставі зазначеного Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 304,47 грн. за період з 01.10.2014 по 01.06.2015 та 7671,49 грн. інфляційних за жовтень 2014 року-квітень 2015 року.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати за виконані роботи згідно Договору, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню сумі 16800,00 грн. основного боргу, 304,47 грн. 3% річних та 7671,49 грн. інфляційних.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Згідно з ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

«Судовий збір покладається:

·у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

·у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.»

Відповідно до абз.1,4 п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами):

"Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з такого.

4.1. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою."

Позивачем за подання даної позовної заяви згідно з платіжним дорученням №71 від 24.06.2015 було сплачено 1827,00 грн.

З урахуванням викладеного, оскільки позовні вимоги задоволено частково, з Відповідача підлягає стягненню 1722,54 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.

На підтвердження понесення ним вказаних витрат Позивачем надано суду договір №08/06-15 від 08.06.2015 про надання юридичних послуг, акт №08/06-3 від 08.06.2015 здачі-приймання наданих послуг по договору №08/06-15 від 08.06.2015 про надання юридичних послуг на суму 1000,00 грн.

Також Позивачем надано платіжне доручення №63 від 12.06.2015, з якого вбачається, що платником (Позивачем КП ЖЕК Північна) було перераховано Отримувачу (ФОП ОСОБА_2С.) 1000,00 грн., при цьому вказано призначення платежу: за надання юридичних послуг згідно договору №05/06-15 від 05.06.2015 року по підготовці позовної заяви з КП НМПБ, а не договору №08/06-15 від 08.06.2015 про надання юридичних послуг, який фактично надано на підтвердження понесених Позивачем витрат на правову допомогу у даній справі.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані з оплатою послуг адвоката, віднесені до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи в порядку ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

У п.п.6.3. п.6. постанови Пленуму Вищого господарського суд України Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України 21.02.2013 № 7 (із змінами) зазначено:

6.3. Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статі 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Надаючи офіційне тлумачення положень ч.1 ст.59 Конституції України, ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення Приватного малого підприємства фірми Максима щодо можливості віднесення до судових витрат сум, сплачених юридичною особою за послуги, надані їй в господарському судочинстві іншим, ніж адвокат, фахівцем у галузі права, Конституційний Суд України вирішив, що положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, повязані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката (рішення від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013).

За змістом ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представництво інтересів юридичних осіб у господарському суді здійснюють керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, а також особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, а також адвокати.

Згідно з ч.7 ст.28 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордеру обовязково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське обєднання) зобовязується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобовязується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тобто однією із сторін договору про надання правової допомоги, на яку покладається обовязок здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги є адвокат, адвокатське бюро чи адвокатське обєднання.

Аналіз змісту наданого Позивачем договору №08/06-15 від 08.06.2015 про надання юридичних послуг свідчить, що він укладений не з адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським обєднанням, як того вимагає Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Тобто, як вбачається із преамбули договору №08/06-15 від 08.06.2015 про надання юридичних послуг у відносинах, які виникли з Позивачем на його підставі, вказана особа діє не як адвокат, а як фізична особа-підприємець, що є платником єдиного податку (3-я група, 4%), зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16.01.2002р., номер запису 20630170000004503, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка надає юридичні послуги.

При цьому, суд враховує, що і згідно Податкового кодексу України оподаткування фізичної особи-підприємця, що є платником єдиного податку, зокрема 3-ої групи, та оподаткування адвоката, як самозайнятої особи, здійснюється по різному та за відмінними ставками.

Доказів сплати коштів в сумі 1000 грн. саме по договору №08/06-15 про надання юридичних послуг від 08.06.2015 Позивачем суду також не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт укладення ним саме з адвокатом ОСОБА_2 договору на надання адвокатських послуг по даній справі та відповідно проведеної оплати.

У звязку з цим витрати, які понесенні позивачем на юридичні послуги, надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі договору №08/06-15 від 08.06.2015 про надання юридичних послуг, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.22, 28, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Ніжинське муніципальне підприємство з благоустрою (вул. Чернігівська, 128, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, ідентифікаційний код 30046479, р/р 26008300932907 філія Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 353553) на користь Комунального підприємства житлово-експлуатаційної контори Північна Ніжинської міської ради Чернігівської області (вул.Космонавтів, 43, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, ідентифікаційний код 34644738, р/р 26228300307253 філія Чернігівське обласне управління АТ Ощадбанк, МФО 353553) 16800 грн. боргу, 7641 грн. 49 коп. інфляційних, 304 грн. 47 коп. 3% річних та 1722 грн. 54 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В стягненні 1502 грн. 49 коп. пені відмовити.

Повне рішення складено 28 серпня 2015 року.

Суддя І.В. Кушнір