Рішення № 49177213, 28.08.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2015 р. Справа № 925/1314/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Омега-Автопоставка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ХАУС ЧЕРКАСИ"

про стягнення 6 774,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 774,08 грн. з яких: 4 273,62 грн. основного боргу, 80,09 грн. як 3% річних, 1920,07 грн. інфляційних втрат, 500,03 грн. штрафних санкцій за прострочення розрахунків за товар, переданий позивачем відповідачу на підставі договору між сторонами.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, своїх представників у судові засідання жодного разу не направили, відмови від позову та заперечень проти позову суду не подано. Направленим суду клопотанням від 18.08.2015 року позивач просить розгляд справи проводити без свого представника.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представників обох сторін за наявними документами у справі на підставі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, позовні вимоги суд задовольняє частково з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 181 ГК України, за загальним правилом, господарські договори укладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами оформлені договором у спрощений спосіб без складення його у вигляді єдиного документу. Про існування договірних стосунків між сторонами свідчать накладні, які оформлені у момент передачі товару відповідачу.

З приводу наявності посилання у видаткових накладних на договір № 060611-14 від 21.11.14 року, то позивач окремою заявою від 18.08.2015 року пояснив, що сторони намагалися укласти цей договір, але відповідач не повернув позивачу його екземпляр, тому слід вважати, що мала місце поставка товару без договору, складеного у формі єдиного документу.

За доводами позивача, він передав відповідачу товар (конденсатор кондиціонера, кожух вентилятора, капот, бампер, радіатор охолодження) на загальну суму 4 273,62 грн., що підтверджується накладними:

- № ХВ-1257 879 від 24.11.2014 року на суму 3607,68 грн. ( а.с. 8);

- № ХВ-1257 903 від 24.11.2014 року на суму 665,94 грн. (а.с.9).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (стаття 207 Цивільного кодексу України).

Укладену між сторонами угоду суд розцінює як договір поставки, який відповідає ст. 712 ЦК України якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Відповідач не подав заперечень проти неотримання товару за вказаними накладними та доказів про існування спору між сторонами з приводу якості товару.

Як вбачається із текстів обох накладних ( а.с. 8,9), строк оплати за обома поставками товару встановлено до 08.12.2014 року.

Накладні скріплені печаткою відповідача та підписом уповноваженої особи, яка отримала товар.

Як вказано вище, у відповідності до ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, зокрема і ст. 692 ЦК, яка знаходиться у розділі про угоду купівлі-продажу в ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторони при передачі товару домовилися про його оплату до 08.12.2014 року, то дане зобов'язання підлягає до виконання відповідачем належним чином.

За доводами позивача, відповідач не розрахувався за товар станом на час вирішення спору, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 4 273,62 грн. основного боргу.

Строк виконання даного зобов'язання вже є таким, що настав, доказів проведення розрахунку за товар відповідач суду не надав.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні та штрафні санкції за прострочення розрахунків за поставлений товар. Дані вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого:

Позивач просить стягнути з відповідача 500,03 грн. штрафних санкцій в розмірі облікової ставки НБУ, посилаючись на ст. 231,232 ГК України.

Як вже встановлено судом та не заперечується сторонами, між ними було укладено договір у спрощений спосіб без складення його у формі єдиного письмового документу.

У відповідності до ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня розраховується за кожний день прострочення.

Згідно положень ст. 546,547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається із розрахунків позивача штрафна санкція, розрахована ним у розмірі облікової ставки НБУ на підставі ч. 6 ст. 231 ГК якою визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок штрафної санкції на суму 500,03 проведено позивачем за кожний день прострочення, а тому ця санкція є пенею.

Між сторонами не існує письмового документу про досягнення домовленості щодо нарахування пені за прострочення оплати придбаного відповідачем товару.

У відповідності до роз'яснення п. 1 інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" - відповідно до ч.2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

З цих підстав суд відхиляє доводи позивача про те, що він вправі застосувати норми ч. 6 ст. 231 ГК України про пеню та нарахувати її в розмірі облікової ставки від суми простроченого боргу.

Крім того, у відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки

Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, у задоволенні позову про стягнення пені позивачу слід відмовити повністю через безпідставність її нарахування.

В частині вимог про стягнення інфляційних та 3% річних на суму простроченої заборгованості позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право на нарахування інфляційних та 3% річних виникає у позивача незалежно від того, чи встановлено такі умови договором, оскільки таку відповідальність для боржника встановлено законом. Інфляційні та 3% річних не є неустойкою в розумінні ст. 549 ЦК України та не потребують укладення про право на їх стягнення письмової угоди. Строк позовної давності для стягнення інфляційних та 3% річних встановлено у три роки.

Однак, за належним розрахунком, перевіреним судом за програмою Ліга-Закон, сума інфляційних за період з 09.12.2014 року по 24.07.2015 року з суми боргу 4 273,62 грн. складає лише 1858,13 грн., а не 1920,07 як просить стягнути позивач.

Розрахунок 3% річних за цей же період та з цієї ж суми боргу в розмірі 80,09 грн. позивачем зроблено вірно.

Доказів про проведення розрахунків за інфляційними та 3% річних відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути лише 4 273,62 грн. основного боргу, 1858,13 грн. інфляційних та 80,09 грн. як 3% річних, а в решті вимог у позові слід відмовити за безпідставністю їх нарахування.

Отже, позов підлягає лише до часткового задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача, як з особи, яка винна у виникненні спору, слід стягнути 1 827,00 грн. на відшкодування судового збору повністю.

Керуючись ст.ст. 49, ст. 82-84 ГПК України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Хаус Черкаси" (ідентифікаційний код 38161454, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Омега-Автопоставка" (ідентифікаційний код 33010822, Харківська область, Харківський район, с. Васищеве, вул. Промислова, 1) -- 4 273,62 грн. основного боргу, 1858,13 грн. інфляційних, 80,09 грн. як 3% річних та 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 28 серпня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських