Постанова № 49176645, 25.08.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа № 918/446/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 06.07.2015 року у справі № 918/446/15 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд"

про стягнення 13860,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю

В судовому засіданні від 25.08.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.07.2015 року позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - позивач) в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" (далі - відповідач, скаржник) на користь позивача 13860,00 грн. штрафу, 1827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просив скасувати останнє.

Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Вважає рішення законним і обґрунтованим, таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 06.07.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2014 року відповідач відвантажив, згідно залізничної накладної № 39510433, із станції Клесів Львівської залізниці вагон з щебенем № 66782988, який був відправлений ОСОБА_3 на станцію призначення Львів Львівської ОСОБА_3 вантажоодержувачеві - державному підприємству Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій".

03.11.2014 року на станції ОСОБА_3 за допомогою тензометричних динамічних вагонних ваг було проведене зважування, зокрема, вагону № 66782988. За результатами останнього встановлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні, враховуючи похибку при зважуванні, склала 68050 кг (тобто на 950 кг менше від маси, зазначеної відправником у залізничній накладній № 39510433). Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа начальника станції ОСОБА_3 від 13.05.2015 року № 227, а також копією відповідного протоколу зважування.

Судом встановлено, що того ж дня на станції Здолбунів ОСОБА_3 за допомогою динамічних вагонних ваг було проведено зважування даного вагону. За результатами останнього встановлено, що вагон прибув з нестачею проти документа у розмірі 3200 кг., що підтверджується відповідним протоколом зважування. У той же час, вказаний вагон для перевірки на статичних вагах не був відчеплений, акти загальної форми позивачем не складались. У зв'язку з необхідністю зменшення ваги поїзда позивачем було здійснено відчеплення групи, яка складалася з п'яти вагонів (у тому числі вагону № 66782988), від основного складу, та відправлено вказану групу зі станції Здолбунів ОСОБА_3 по досильній накладній № 39546981. Відповідну обставину, в судовому засіданні у суді першої інстанції, представник позивача пояснив тим, що вищезгадане відчеплення вагонів на станції Здолбунів ОСОБА_3 було здійснене у зв'язку з перевищенням загальної ваги поїзда, що призвело до виникнення небезпеки руху цього транспорту, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом першого заступника начальника Дирекції від 02.06.2015 року № ДН-3-ДНМ/692.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначені ваги, встановлені на станції Здолбунів ОСОБА_3, є придатними до використання, перебувають у справному технічному стані, у встановлений строк пройшли державну перевірку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією технічного паспорта вказаного засобу вимірювальної техніки.

05.11.2014 року на вимогу вантажоодержувача на станції призначення, за результатами контрольного зважування вищезазначеного вагона, який прибув по досильній накладній № 39546981 у групі п'яти вагонів до основної відправки № 39510433, було виявлено фактичну нестачу маси його вантажу в розмірі 3850 кг проти ваги, зазначеної у перевізних документах.

Комісійним обстеженням вантажу в даному вагоні встановлено, що у перевізних документах зазначена маса нетто - 69000 кг, а у дійсності виявлена маса нетто - 65150 кг, маса брутто - 87050 кг, тара 21900 кг, що менше проти документа на 3850 кг. Слідів виїмок та втрат не виявлено. Дані про тару вагону, зазначені у вказаному комерційному акті, підтверджуються наявним у матеріалах справи витягом з паспорта вагону № 66782988.

Зважування здійснено на 150-тонних тензометричних вагонних вагах. Судом встановлено, що дані ваги є придатними до використання, перебувають у справному технічному стані, у встановлений строк пройшли державну перевірку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією технічного паспорту вказаного засобу вимірювальної техніки.

Залізничною накладною від 02.11.2014 року № 39510433 підтверджується, що вартість перевезення по спірному вагону складає 2772,00 грн.

Для засвідчення факту недовантаження спірного вагону, згідно ст. 129 Статуту та Правил складання актів, працівниками станції Львів ОСОБА_3, за участі представника вантажоодержувача, було складено комерційний акт від 05.11.2014 року АА № 061879/3, зі змісту якого вбачається, що при контрольному зважуванні станцією Львів ОСОБА_3 маса вантажу приймалася за документом. У той же час будь-яких зауважень до вказаного акту представником вантажоодержувача не заявлялось.

Матеріалами справи підтверджується, що товар, який знаходився у спірному вагоні та прибув на станцію Львів ОСОБА_3 по досильній накладній № 39546981, був отриманий вантажоодержувачем 05.11.2014 року без будь-яких зауважень, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією цієї накладної, довідкою про слідування вагона від 27.05. 2015 року № 78, а також пам'ятками про подавання та забирання вагонів, підписаними уповноваженими представниками ОСОБА_3 та вантажоодержувача.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту, за неправильно зазначені в накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення.

У зв'язку з виявленням відповідного порушення, позивачем здійснено нарахування штрафу у розмірі 13860,00 грн. (2772,00 грн. х 5 = 13860,00 грн.).

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Зазначене також передбачене змістом ч. 2 ст. 307 ГК України. Відповідно до ч. 5 вищезазначеної статті умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Ст. 2 Статуту визначено, що останній визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом. На підставі Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.

Відповідно до підпункту 8, п. 6 розділу 1 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до ст. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 21.11. 2000 року № 644, у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06 2011 року № 138, передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

Згідно з п. 5 зазначених правил, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Мінтрансу від 05.04 2004 року № 279.

Відповідно до ст. 37 Статуту та пункту 5 Правил, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагових вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Судом встановлено, що у залізничній накладній від 02.11.2014 року № 39510433 вантажовідправник зазначив масу вантажу 69500 кг. Правильність внесених до накладної відомостей підтверджується підписом представника вантажовідправника.

Ч. 2 ст. 24 Статуту передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. ОСОБА_3 зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірна залізнична накладна та комерційний акт від 05.11.2014 року АА № 061879/3 містять всі необхідні реквізити, складені у відповідності до Правил складання актів та є належними і допустимими доказами на підтвердження того факту, що під час оформлення перевізних документів відповідачем невірно зазначено в залізничній накладній масу спірного вантажу.

Факт неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у перевізних документах додатково підтверджується результатами зважувань, проведених позивачем на станціях ОСОБА_3 та Здолбунів ОСОБА_3, якими встановлено недовантаження спірного вагону.

Під час складання комерційного акту від 05.11.2014 року № АА № 061879/3, підписаного представником вантажоодержувача без зауважень та заперечень, будь-яких слідів виїмок та втрат товару виявлено не було. Водночас докази, які свідчать про звернення відповідача до позивача з претензіями щодо втрати чи нестачі спірного вантажу, а також докази звернення відповідача до правоохоронних органів з цього приводу, ані в суд першої інстанції, а ні в суд апеляційної інстанції не подавались та в матеріалах справи відсутні

У зв'язку із зазначеними обставинами, Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" вернулось до суду першої інстанції про стягнення з ТзОВ "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" штрафу в розмірі 13860,00 грн. (2772,00 грн. х 5).

Рішенням від 06.07.2015 року заявлені позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі.

Не погоджуючись із висновками суду, відповідач по справі звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Останній вважає суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи при прийнятті оскаржуваного рішення, ухвалив останнє з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело, на думку скаржника, до неправомірного задоволення позовних вимог.

Проте, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та врахувавши письмові доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, суд апеляційною інстанції дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судом та зазначено вище, відчеплення групи вагонів на станції Здолбунів ОСОБА_3, яка складалася з п'яти вагонів (у тому числі вагону № 66782988), було здійснено позивачем у зв'язку з необхідністю зменшення ваги поїзда. Вказану групу було відправлено зі станції Здолбунів ОСОБА_3 до станції Львів ОСОБА_3 по досильній накладній № 39546981. Відповідно до абзацу 6 п. 1.2 Правил заповнення накладної здійснюється, зокрема, залізницею.

Оформлення нового перевізного документа у даному випадку було здійснено позивачем, тому останній обґрунтовано вніс відомості до графи 25 "Маса вантажу визначена залізницею", а також був правомірно зазначений у комерційному акті як відправник спірного вантажу. Відомості, внесені ОСОБА_3 до цієї графи, співпадають з відомостями про масу вантажу, зазначеними самим відповідачем у залізничній накладній № 39510433.

Відтак, твердження скаржника про неправомірне заповнення позивачем графи 25 "Маса вантажу визначена залізницею" у досильній накладній, а також на те, що комерційний акт від 05.11.2014 року АА № 061879/3 був складений позивачем у зв'язку з виявленою нестачею вантажу у вагоні № 66782988 за відправкою по накладній від 03.11.2014 року № 39546981, де зазначено іншого вантажовідправника - начальника станції Здолбунів ОСОБА_3, не можуть братись судом апеляційної інстанції до уваги.

Скаржник, в обґрунтування вимог апеляційної скарги також вказує на те, що позивачем в порушення вимог Правил не було складено акту загальної форми та не викреслено з основної накладної відомостей про відчеплені вагони із засвідченням відповідної відмітки станцією відчеплення вагонів.

П.6.9 Правил передбачено, що у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов'язана скласти про це акт загальної форми та досильний перевізний документ, за яким вагон після усунення несправності направляється за призначенням. У досильному перевізному документі у графі 20 "Найменування вантажу" робиться відповідна відмітка, а також вказуються найменування (прізвище, ім'я та по батькові) одержувача та його поштова адреса. У перевізному документі на маршрут або групу вагонів робиться відмітка про відчеплення вагона із зазначенням номерів акта загальної форми та досильного перевізного документа. Відомості про відчеплений вагон викреслюються з відомості вагонів. Відмітка про відчеплення вагона засвідчується станцією відчеплення вагонів.

Проте, судом встановлено, що відчеплення вагонів було здійснене позивачем не через їх технічну несправність, а у зв'язку з необхідністю зменшення ваги поїзда для забезпечення безпеки руху.

Відповідно до зазначеного, даний пункт передбачає складання акта загальної форми лише у разі відчеплення вагона через його несправність та не містить обов'язку ОСОБА_3 складати такий акт у зв'язку з відчепленням вагонів з метою зменшення ваги поїзда для забезпечення безпеки руху.

Твердження скаржника про те, що інформація про місце і умови зберігання вагону № 66782988 з моменту відчеплення і до відправлення у досильному перевізному документі відсутня спростовується наявною в матеріалах справи довідкою про слідування вагона № 66782988 в період з 02.11.2014 року по 05.11.2014 року з вагонної моделі Львівської залізниці № 78 від 27.05.2015 року, яка містить повну і вичерпну інформацію про операції, які здійснювались з зазначеним вагоном під час його слідування із станції відправлення до станції призначення.

Стосовно тверджень скаржника про те, що позивачем не надано пояснень, а судом не надано належної правової оцінки щодо значної розбіжності між даними динамічних ваг на станції ОСОБА_3 та станції Здолбунів чи можливих причин виникнення нестачі у вагоні № 66782988 по накладній № 39510433 на шляху прямування зі станції ОСОБА_3 на станцію Здолбунів, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості під час розгляду справи у першій інстанції звернутись до залізниці щодо витребування необхідних пояснень та підтверджуючих документів щодо даного питання або ж навпаки надати суду докази, які б спростовували факт виявленої недостачі маси вантажу у вагоні, а отже їх відсутність у матеріалах справи свідчить про те, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 33 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник не довів суду належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх доводів та заперечень, а тому, у колегії суддів апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання останніх такими, що слугують підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, суд апеляційної інстанції, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування зазначеного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "Технобуд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 06.07.2015 року у справі № 918/446/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.