Постанова № 49176451, 20.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Справа № 914/857/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

суддівМельник Г.І.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргуфізичної особи підприємеця ОСОБА_2 с.Липники Пустомитівського району Львівської області

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 05.06.2015р.

у справі№ 914/857/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Привокзальний ринок м.Львів

до відповідача: фізичної особи підприємеця ОСОБА_2 с.Липники Пустомитівського району Львівської області

простягнення заборгованості за угодою №ОЧК-388 про надання в користування торгових місць від 01.11.2011р., зобовязання звільнити обєкт оренди

за участю представників сторін від:

позивача: не зявився;

відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2015 р. (ОСОБА_3) позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.06.2015 р. (а.с.113) задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок 936,78 грн. витрат на утримання торгової площі, 1504,43 грн. витрат за спожиту електроенергію, 377,43 грн. пені, 44,15 грн. 3% річних, 312,89 грн. втрат від інфляції, 3045,00 грн. судового збору. Зобовязано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення кіоск №388, площею 4,3 кв.м. в будівлі під літерою «Е1-1», що знаходиться по вул. А. Горської, 2 у м. Львові та передати майно власнику ТОВ «Привокзальний» ринок.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач неналежно виконував зобовязання за договором від 01.11.2011 р. №ОЧК-388 про надання в користування торгових місць, у звязку з чим допустив заборгованість у сумі 936,73 грн. витрат на утримання торгової площі, 1504,43 грн. витрат за спожиту електроенергію за період з травня 2014 р. по липень 2015 р. У звязку із цим та на підставі п. 18 угоди позивачем в односторонньому порядку розірвано таку угоду шляхом надсилання в адресу відповідача письмового повідомлення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю. Така скарга мотивована тим, що на думку відповідача, угода від 01.11.2011 р. є неукладеною внаслідок недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору оренди торгових приміщень (площ); позивач не мав права згідно умов договору розривати його в односторонньому порядку; позивачем всупереч умов договору не надавалися усі необхідні послуги для обслуговування торгового місця; позивачем на підтвердження вимоги про зобовязання звільнити нежитлове приміщення кіоск, не подано доказів перебування у ньому відповідача.

Представники сторін в судове засідання апеляційного суду не зявилися, причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке отримано представником позивача 08.07.2015 р., а таке ж повідомлення повернулося від відповідача в адресу суду із довідкою від 11.07.2015 р. про відсутність його за місцем державної реєстрації як субєкта підприємницької діяльності і при цьому, адреса відповідача була зазначена судом вірно виходячи із зазначеної самим апелянтом у апеляційній скарзі.

Ухвалою апеляційного суду від 06.07.2015 р. розгляд справи було призначено на 10 год. 15 хв. 20.08.2015 р. у складі судової колегії: головуючий суддя Матущак О.І., судді Дубник О.П. та Скрипчук О.С.

У звязку із перебуванням суддів Дубник О.П. та Скрипчук О.С. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р., склад колегії змінено, і замість вказаних суддів, введено суддів Мельник Г.І. та Михалюк О.В.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, доводам та запереченням, викладеним у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним, 01.11.2011р. між позивачем та відповідачем укладено угоду №ОЧК-388 про надання в користування торгових місць (далі угода), відповідно до п.1 якої, позивач надає, а відповідач приймає в користування торгову площу: кіоск № 388 площею 4,3 м2 на відкритій частині ринку для здійснення підприємницької діяльності (а.с.17).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 угоди, відповідач зобов'язався, зокрема, відшкодовувати позивачеві витрати на утримання торгової площі із розрахунку 129,58 грн. за 1 м2 та витрати за спожиту електроенергію електрообладнанням (відшкодовуються щомісячно згідно виставленого позивачем рахунку. У випадку наявності приладів обліку електроенергії відповідач відшкодовує витрати за спожиту електроенергію згідно показів лічильника, а також реактивну електроенергію, пропорційно спожитому обсягу).

Згідно п.4 угоди, сплату платежів відповідач проводить внесенням готівки в касу позивача або в безготівкову порядку щомісячно в термін до 5-го числа.

На виконання умов угоди позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення кіоск №388, площею 4,3м2, що не заперечується сторонами та підтверджується квитанціями про оплату за утримання торгової площі.

Згідно п.18 угоди, така угода може бути розірвана, зокрема, в односторонньому порядку з ініціативи позивача із письмовим повідомленням відповідача за 5 днів у випадку невиконання відповідачем зобовязань, чи при несплаті (неповній оплаті) або несвоєчасній сплаті платежів, передбачених цією угодою.

Відповідно п.п. 19 та 20 угоди, термін її дії встановлюється з дати її укладення по 30.02.2012 р. включно, по закінченню терміну дії і при відсутності заперечень у жодної зі сторін, дана угода продовжується.

Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем, у звязку з відсутністю будь-яких заперечень, строк дії угоди поновлювався на новий термін.

01.01.2012 р. між сторонами укладено додаток до угоди, згідно якого сторони погодили збільшити розмір плати за утримання торгової площі до 148,46 грн. за 1 кв.м.

01.05.2014 р. між укладено інший додаток до угоди, згідно якого погоди встановити витрати на утримання торгової площі із розрахунку 142,47 грн. за 1 кв.м. Загальна сума платежу по угоді (без урахування оплати витрат за спожиту електроенергію, в т.ч. реактивну) становить 612,62 грн. за один місяць.

Згідно розрахунку заборгованості, зробленого позивачем у позовній заяві та враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 04.06.2015 р., за період з серпня 2014 р. по лютий 2015р. позивач недоплатив витрат на утримання торгової площі у розмірі 936,78 грн., а заборгованість відповідача з оплати витрат за спожиту електроенергію за період з березня по липень 2014 р. згідно показників лічильника та щомісячних квитанцій на оплату (а.с. 20), становить 1504,43 грн.

У звязку з наявністю заборгованості, позивач у відповідності до п.18 угоди, надіслав відповідачу повідомлення №27 від 10.03.2015 р. про розірвання угоди. Як вбачається з відмітки на вказаному повідомленні, відповідач його отримав 11.03.2015 р. наручно. Крім цього факт отримання відповідачем вказаного повідомлення ним не заперечується.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно до спірних правовідносин застосовано норми ст.627 ЦК України, якою передбачано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 цього ж Кодексу, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Також вірно відмічено судом, що оскільки позивач уклав з відповідачем угоду у відповідності до Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за №288/6576 (далі Правила торгівлі на ринках), то ця угода містить усі істотні для договорів оренди (найму) умови.

У відповідності до ч.1 ст. 760, 761, ч.1 ст. 762 ЦК України передбачено право передання майна у найм власника речі або особи, якій належать майнові права, та особи, уповноваженої на укладення договору найму.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.4 угоди відповідач здійснює сплату платежів (в які згідно п.2 входять витрати на утримання торгової площі та витрати за спожиту електроенергію) щомісячно в термін до 5-го числа в безготівковому порядку або шляхом внесення готівки в касу позивача.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем прострочено сплату витрат на утримання торгової площі за період з серпня 2014 р. по лютий 2015 р. у розмірі 936,78 грн. та прострочено сплату витрат за спожиту електроенергію за період березень липень 2014 р. у розмірі 1504,43 грн. А тому вказані кошти підлягають до стягнення в судовому порядку.

Правомірно судом першої інстанції не взято до уваги заперечення відповідача, які також стали основними підставами подання апеляційної скарги, та загалом зазначено, що неналежне виконання позивачем обовязків по наданні послуг відповідачу згідно умов угоди від 01.11.2011 р. для обслуговування та експлуатації торгівельного кіоску, не може бути згідно чинного законодавства підставою для відмови у позові. У такому разі відповідач мав можливість звернутися до суду із окремим позовом до позивача про зобовязання вчинити дії, передбачені конкретними умовами договору. Крім цього, відповідачем не подано суду будь-яких доказів у відповідності до ст. 34 ГПК України, що підтверджують ненадання позивачем послуг по утриманню торгового місця.

З приводу відсутності електропостачання на торговому місці, то судом вірно встановлено, що позивачем заявлено до стягнення витрати на електропостачання за період коли електропостачання постачалося ПАТ Львівобленерго. За період відсутності електропостачання вимог про стягнення заборгованості позивачем не заявлялося.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7 угоди, позивач вправі вимагати виплати відповідачем неустойки в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Судом першої інстанції вірно зроблено перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що вони розраховані вірно та підлягають стягненню з відповідача у повному обємі. Зокрема, 3% річних в розмірі 6,69 грн., пеня в розмірі 69,20 грн. та втрати від інфляції у розмірі 42,55 грн. внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобовязань по сплаті щомісячних платежів, а також 3% річних в розмірі 37,46 грн., пеня в розмірі 308,23 грн. та втрати від інфляції у розмірі 270,34 грн. нарахованих внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобовязань по відшкодуванню витрат за спожиту електроенергію.

Крім цього, як було зазначено вище, у звязку із невиконанням відповідачем взятих на себе обовязків, позивач, листом №27 від 10.03.2015р. повідомив відповідача про розірвання угоди з 16.03.2015р. Відповідач отримав цей лист 11.03.2015 р. При цьому, в матеріалах справи докази про звільнення торгового кіоску у матеріалах справи відсутні.

Обов'язок відповідача у разі припинення угоди звільнити торгову площу, встановлено підпунктом к) п. 8 угоди та ч.1 ст. 785 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 782 ЦК України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позовні вимоги про зобовязання відповідача звільнити торгове місце є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду про обгрунтованість вимог позивача як в частині стягнення заборгованості, пені, збитків від інфляції та 3% річних, так і щодо вимоги про зобовязання відповідача звільнення торгового місця (кіоску).

Згідно ст. 33, абз. 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що прийняте судом першої інстанції та оскаржуване позивачем рішення, прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2015 р. у справі № 914/857/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.08.2015 р.

ОСОБА_4Матущак

СуддіГ.І.Мельник

ОСОБА_1