Постанова № 49176409, 20.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Справа № 926/722/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Національного природного парку «Вижницький» №301 від 29.05.2015р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 18.05.2015р.

у справі № 926/722/15

за позовом першого заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області та Берегометської селищної ради, смт. Берегомет

до Національного природного парку «Вижницький», смт. Берегомет

про відшкодування шкоди в сумі 84221,00 грн.

за участю представників сторін:

- прокурор Мельничук Ю.І.

- від позивача ОСОБА_2

- від відповідача не зявились.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 18.05.2015р. (суддя Гушилик С.М.) у справі № 926/722/15 позов першого заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області та Берегометської селищної ради задоволено: з Національного природного парку «Вижницький» на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області стягнуто 84221 грн. шкоди за порушення природоохоронного законодавства, 50 відсотків з яких перераховано до спеціального бюджету Берегометської селищної ради Вижницького району в сумі 42110,50 грн.; 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 16844,20 грн., 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 25266,30 грн. та стягнуто в дохід Державного бюджету судовий збір.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду від 16-26.07.2013р., Державною екологічною інспекцією в Чернівецькій області під час позапланової перевірки у 49 кварталі виділ 11 Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький», виявлено незаконну рубку 38 дерев породи ялина, ялиця та бук. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 №521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України» обраховано суму шкоди, що становить 84221 грн. З врахуванням ст. 1172 ЦК України, ст. ст.19, 64, 86, 105 та 107 Лісового кодексу України відповідач, як постійний лісокористувач, допустив незаконну рубку лісу, що є підставою для стягнення з нього збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що він є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України. Фінансування заходів, повязаних із функціонуванням парку здійснюється відповідно до законодавства за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України. Разом з тим, скаржник зазначає, що винна у вчиненні природоохоронного правопорушення особа - ОСОБА_3, не був залучений господарським судом до участі у справі в якості третьої особи.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, Державна екологічна інспекція у Чернівецькій області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з правового аналізу ст.ст. 19,105 Лісового кодексу, ст. ст. 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 1172 Цивільного кодексу України вбачається, що саме НПП «Вижницький», як постійний лісокористувач, зобовязаний відшкодувати шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідач участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.68 ). З врахуванням строків розгляду апеляційної скарги, передбачених ч. 1 ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне.

У період з 16.07.2013 року по 26.07.2013 року Державною екологічною інспекцією у Чернівецькій області було проведено позапланову перевірку НПП «Вижницький» на предмет дотримання ним вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та обєктів природно-заповідного фонду.

За результатами вказаної перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища складено акт перевірки, в якому встановлено факт незаконної рубки 38 дерев породи ялина, ялиця та бук у кварталі 49 виділ 11 Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП «Вижницький».

З вказаного акту вбачається, що рубка дерев була проведена до початку вегетаційного періоду 2013 року, про що свідчила відсутність сокоруху під корою та на зрізах пнів хвойних порід. Діаметри пнів замірялись працівниками НПП «Вижницький» повіреною рулеткою та зазначались як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим значеннями діаметрів. Замір пнів проводився за фактичним зрізом.

Згідно п.1.3. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, вказаний нормативно-правовий акт поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб). Пунктом 1.4. даного порядку передбачено, що акт перевірки - це документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями; зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки (п.4.19. даного Порядку).

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та обєктів природно-заповідного фонду підписаний посадовими особами НПП «Вижницький» без жодних заперечень та зауважень, і в установленому порядку не оскаржувався, відтак є належним доказом, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Розрахунок розміру шкоди здійснений державним інспектором на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 №521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України» і становить 84221,00 грн.

Наказом № 43-к в.о. директора НПП «Вижницький» ОСОБА_4 від 20.08.2010 року ОСОБА_3 призначено на посаду майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково-дослідного відділення національного природного парку «Вижницький».

Згідно Постанови КМУ № 1127 від 14.07.2000 року «Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України» посада майстра з охорони природи національного природного парку входить до переліку посад працівників, які входять до складу служби державної охорони природно - заповідного фонду України.

02.01.2013 року між директором НПП «Вижницький» ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як майстром з охорони природи, було укладено договір № 18 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого останній, працюючи на посаді майстра з охорони природи, виконує роботу безпосередньо повязану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому Установою матеріальних цінностей і у встановленому законом порядку відповідає за їх збереження, у звязку з чим зобовязується: дбайливо ставитись до переданих йому для зберігання матеріальних цінностей, приймати всілякі заходи для запобігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам, вчасно повідомляти установу про будь-які обставини, що загрожують збереженню довірених йому цінностей, проводити приймання і відпускання матеріальних цінностей за документами, підписаними керівником установи і її головним бухгалтером, брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

Відповідно до посадової інструкції на майстра з охорони природи ОСОБА_3 було покладено обовязки щодо забезпечення режиму охорони території та обєктів НПП «Вижницький» у межах ввіреного йому відділення (обходу), попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства, здійснення охорони природних комплексів національного парку в межах відділення, забезпечення порядку використання природних ресурсів, забезпечення додержання вимог щодо відвідування території та обєктів національного природного парку в межах відділення (обходу), попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, здійснення заходів щодо запобігання виникнення, поширення пожеж, інших надзвичайних ситуацій та їх ліквідації, а також щодо безпосередньої охорони лісу та іншого державного майна на ввіреній йому дільниці, складання протоколів про всі види порушень природоохоронного законодавства та скерування їх у відділення, а також інші обовязки щодо охорони лісу.

Однак, всупереч вищезазначеному, майстер з охорони природи Солонецького ПНДВ НПП «Винницький» - ОСОБА_3, як службова та матеріально - відповідальна особа, будучи зобовязаним належно виконувати свої службові обовязки, в період з 18 березня по 17 липня 2013 року, перебуваючи на ввіреному йому обході № 8 Солонецького ПНДВ НПП «Вижницький» па території смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, неналежно виконував свої службові обовязки, не здійснював належних перевірок на ввіреному йому обході, не здійснював належних дій щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства, а саме: попередження пошкодження лісових насаджень внаслідок незаконних рубок, не здійснював належної охорони природних комплексів національного парку в межах ввіреного йому обходу, в результаті чого допустив незаконну порубку 38 дерев породи ялина, ялиця, бук в кварталі 49 виділ 11, яку здійснили невстановлені особи у період з 18 березня по 1 травня 2013 року. В подальшому, продовжуючи неналежно виконувати свої службові обовязки, через несумлінне ставлення до них, що виявилось у нездійсненні належних перевірок на ввіреному йому обході, не виявив цієї незаконної рубки та не повідомив керівництво НПП «Вижницький», що призвело до неможливості встановлення осіб, якими вчинена незаконна рубка та унеможливило відшкодування заподіяних цією рубкою збитків.

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 14.11.2014 року та Апеляційного суду Чернівецької області від 26.03.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи , що набрав законної сили, є обовязковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на наступне:

У відповідності до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Згідно з пунктом 5 статті 64 зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

З пунктів 1, 5 частини 2 статті 105 цього Кодексу вбачається, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди, такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй постанові від 14.10.2014р. у справі № 906/249/14.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом відповідач, як постійний лісокористувач, допустив незаконну рубку лісу, а вина у вчиненні шкоди його працівником підтверджується, зокрема, й вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 14.11.2014 року та апеляційного суду Чернівецької області від 26.03.2015 року, відтак стягнення з відповідача збитків, завданих навколишньому природному середовищу є правомірним та обґрунтованим.

Стаття 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлює, що розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 №521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України» затверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду юридичними і фізичними особами внаслідок, зокрема, незаконної рубки або пошкодження деревних видів рослин і таких, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту.

З огляду на викладене, позивачем правомірно визначено розмір позовних вимог, виходячи з розрахунку розміру шкоди, обрахованої згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 №521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України».

При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та вимоги п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 18.05.2015р. у справі № 926/722/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Національного природного парку «Вижницький» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 27.08.2015р.

Головуючий суддяОрищин Г.В.

суддяГалушко Н.А.

суддяДанко Л.С.