Постанова № 49176328, 26.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.08.2015р. справа №908/2017/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 довіреність №435 від 31.12.2014р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від20.05.2015р. по справісправа №908/2017/15-г (суддя Серкіз В.Г.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Восток, м.Київдо відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжяпростягнення 139000,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Восток, м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя про стягнення 139000,00грн. безпідставно набутих коштів.

02.04.2015р. позивачем подано заяву про зміну підстави позову, в якій просить стягнути з відповідача 139000,00грн. попередньої оплати за договором №33 від 06.09.2011р. Зазначену заяву відповідно до присів ч.2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було прийнято господарським судом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Восток, м.Київ 139000грн.00коп. та 2780грн.00коп.грн. - судового збору.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник посилається на те, що не отримував ухвалу про призначення розгляду справи та копію позовної заяви з додатками. Зазначає, що невиконання зобовязання зумовлене ненаданням позивачем документації визначеної п.3.1 договору. Апелянт стверджує, що ним було виконано ряд робіт із землеустрою земельною ділянки та укладено договір на проведення топографо-геодезичних робіт, за які сплачено 50000грн. Вважає, що договір №33від 06.09.2011р. є чинним, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив.

До апеляційної скарги відповідача додано ксерокопії документів, які, на його думку, підтверджують фактичне виконання договору. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.2015р. скаржника зобовязано обґрунтувати в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України надання додаткових документів суду апеляційної інстанції. Проте, в цій частині ухвалу суду не виконано, відповідного клопотання про залучення документів від апелянта не надійшло, а також відсутнє обґрунтування їх подання відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, надані копії документів не можуть розглядатися як докази взагалі, оскільки не засвідчені відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, документи, додані до апеляційної скарги, не залучаються до справи та повертаються скаржнику.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заперечення на апеляційному скаргу, в якому просив рішення залишити без змін.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Восток (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) укладено Договір № 33 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обовязок надати послугу по оформленню правовстановлюючих документів на автозаправний комплекс в Дніпропетровській області, Дніпропетровському районі, смт. Ювілейне, вул. Бабенка, буд. 1 та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Ціна робіт за оформлення ділянки складає 278 000,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Згідно з п.2.2. договору замовник проводить передоплату за виконання робіт в розмірі 50 % від суми договору, що складає 139000,00 грн. Останні 50 % від суми договору, що складає 139 000,00 грн., замовник зобовязаний сплатити на протязі 5-ти днів з моменту отримання від виконавця зареєстрованого свідоцтва про право власності на автозаправний комплекс в Дніпропетровській області, Дніпропетровському районі, смт. Ювілейне, вул. Бабенка, буд. 1.

Роботи у відповідності до цього Договору вважаються виконаними після отримання свідоцтва на право власності га підписання договору оренди земельної ділянки (п. 4.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору сплачено на користь відповідача 139 000,00 грн. передоплати, що підтверджується платіжним дорученням № 2661 від 12.09.2011р.

Відповідно до п. 3.1 Договору, строк виконання робіт за даним договором не повинен перевищувати 210 днів з моменту передоплати замовником ціни даних робіт та надання пакету документів, необхідних для оформлення права власності на автозаправний комплекс і договору оренди на земельну ділянку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Водночас, в порушення умов договору відповідач власних зобовязань не виконав, послуги позивачу надані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.01.2015р. по справі № 908/4475/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Восток задоволено у повному обсязі. Розірвано договір № 33 від 06.09.2011р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю ВОСТОК. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВОСТОК 1218 грн. 00 коп. судового збору. Зазначене рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015р. Судове рішення обґрунтоване невиконанням зобовязань за договором з боку ФОП ОСОБА_6

З огляду на наведене є помилковими посилання скаржника щодо чинності спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 631 цього ж Кодексу договір набирає чинності з моменту його укладення.

Як передбачено статтею 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 907 Цивільного кодексу України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Апеляційним судом встановлено, що договір №33 від 06.09.2011р. на момент прийняття рішення розірвано.

Приписами статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно зі ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача передоплати в розмірі 139000,00грн., тому, у звязку з відсутністю доказів виконання зобовязання або поверненням перерахованих коштів відповідачем не надано, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з останнього суми попередньої оплати у розмірі 139000,00грн., яка фактично є авансовим платежем.

Доводи скаржника стосовно того, що господарським судом було неправомірно розглянуто справу за відсутністю відповідача, оскільки на його адресу не надходили копія позовної заяви та ухвали про прийняття та призначення розгляду справи, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

З Витягу державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що юридичною адресою Фізичної особи підприємця є АДРЕСА_1.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що копію позовної заяви було надіслано на юридичну адресу відповідача відповідно до опису вкладення у цінний лист.

Крім того, ухвалу про призначення розгляду справи від 27.03.2015р. господарським судом було направлено на юридичну адресу відповідача, проте, конверт з зазначеною ухвалою повернуто на адресу суду з відміткою - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального Кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідача було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р. по справі №908/2017/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р. по справі №908/2017/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р. по справі №908/2017/15-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.А.Скакун

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.