Постанова № 49176326, 25.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа№ 910/9097/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача - Курдибах І.І. ( довір. б/н від 01.07.17);

Від відповідача - Веремєєв О.О. ( довір. №1836/1/3 від 10.07.15);

розглянувши апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р.

у справі № 910/9097/15 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Буд - Інвест"

до Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України"

про стягнення 599 698, 63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/9097/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Буд-Інвест" 500 000 грн.00 коп. заборгованості, 96 000 (дев1яносто шість тисяч) грн. 00 коп. інфляційних, 3 698 (три тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 63 коп. 3% річних та 11 993 (одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 97 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідач своє зобов'язання по договору поворотної фінансової допомоги у визначений строк не виконав, отримані грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн. не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на вказану суму.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. в частині нарахування 96000,00 грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 3 698,63 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не передбачав нарахування інфляційних та 3% річних за прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Скаржник зазначає й про те, що суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, порушивши приписи ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу щодо змагальності сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

05.12.14р. між Всеукраїнською громадською організацією "Асоціація платників податків України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Буд-Інвест" укладено договір №05/12 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1.1 та п.2.1 якого позичкодавець надає асоціації поворотну фінансову допомогу в сумі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень, яку асоціація зобов'язалось повернути в порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позивача, але в будь-якому випадку не пізніше 25 грудня 2014 року.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що повернення поворотної фінансової допомоги повинно проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивкодавця в установі банку.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.14р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення його умов.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 цієї статті).

Відповідно до пп. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів повернення відповідачем суми 500 000,00 грн., в тому числі в установлені строки, суду не надано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який є обґрунтованим , відповідач за порушення зобов'язань за договором має сплатити 96 000,00 грн. інфляційних за період січень - березень 2015р. та 3698,63 грн. 3% річних за період з 26.12.2014р. по 07.04.2015р.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що договір не передбачав нарахування інфляційних та 3% річних до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки передбачене законом (ст. 625 ЦК України) право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Щодо порушення судом приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу щодо змагальності сторін, то судова колегія зазначає про те, що до клопотання про відкладення розгляду справи, поданого до суду першої інстанції, яке обґрунтоване неможливістю бути присутнім представника в судовому засіданні 12.05.2015р. у зв'язку з хворобою, відповідачем не додано обгрунтовуючих доказів.

Крім того, відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб в господарському суді крім представників їх органів, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Приймаючи до уваги, що чинне законодавство України не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи в суді, відповідач мав можливість направити іншого представника в судове засідання суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Асоціація платників податків України" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/9097/15 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9097/15.

Повний текст постанови складено та підписано 27.08.2015р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Є.Ю. Пономаренко