Рішення № 49176014, 22.07.2015, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5250/15-ц

Провадження № 2/161/2169/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 липня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гриня О.М.

при секретарі Пилипюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 73 про захист прав споживачів та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 73 про захист прав споживачів та стягнення коштів.

Свій позов мотивує тим, що в період з 04листопада по 01 грудня 2014 року між позивачем та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», в особі начальника відділення № 73 ОСОБА_2 укладено декілька договорів про банківські строкові вклади.

Зокрема, 04 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 300131/127999/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 3 міс., в іноземній валюті.

Відповідно до п.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № 2630.8.181167.008 грошові кошти в сумі 1600,00 доларів США на умовах договору та основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб у ПАТ «Фінанси та Кредит», з виплатою відповідачем на користь позивача відсотків на суму вкладу з розрахунку 10,50% річних. Договір був укладений на строк з 04 листопада 2014 по 04 лютого 2015 року.

05 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 300131/128304/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 міс., в іноземній валюті.

Відповідно до п.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № 2630.7.181167.009 грошові кошти в сумі 1100,00 доларів США на умовах договору та основних умов, з виплатою відповідачем на користь позивача відсотків на суму вкладу з розрахунку 12,50% річних. Договір був укладений на строк з 05 листопада 2014 по 05 лютого 2015 року.

26 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 300131/138431/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 міс., в іноземній валюті.

Відповідно до п.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № 2630.6.181167.011 грошові кошти в сумі 1125,00 доларів США на умовах договору та основних умов, з виплатою відповідачем на користь позивача відсотків на суму вкладу з розрахунку 12,50% річних. Договір був укладений на строк з 26 листопада 2014 по 26 лютого 2015 року.

01 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 300131/140191/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 міс., в національній валюті.

Відповідно до п.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № 2630.5.181167.012 грошові кошти в сумі 10000,00 грн. на умовах договору та основних умов, з виплатою відповідачем на користь позивача відсотків на суму вкладу з розрахунку 25,00 % річних. Договір був укладений на строк з 01 грудня 2014 по 01 березня 2015 року.

Зазначає, що після спливу строків кожного з договорів позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою повернути суму вкладів та нараховані за користування ними відсотки, однак їй було відмовлено.

Проте, за весь період відповідачем було виплачено лише відсотки по договорам та 350,00 доларів США від тіла депозиту по договору № 300131/128304/3-14 від 05.11.2014 року.

Станом на дату подання позовної заяви залишок вкладів складає 3475,00 доларів США та 10000,00 грн. який не повернуто до цього часу.

Крім того, позивач зазначає, що неправомірними діями відповідача їй завдано моральну шкоду. На підставі вищенаведеного, просить суд стягнути в її користь з АБ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення № 73 10000,00 грн. - розмір вкладу в національній валюті, 3475,00 доларів США - розмір суми вкладів в іноземній валюті, 580,27 грн. та 266,75 доларів США розмір пені, 530,00 грн. тв. 184,13 доларів США розмір інфляційних втрат, 29,59 грн. та 15,33 доларів США розмір 3 % річних, та 5000,00 грн. моральної шкоди.

20 липня 2015 року від позивача на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в її користь 3971,77 доларів США та 17925,21 грн.

Позивач в судове засідання не зявилася, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечувала щодо постановлення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився з невідомих суду причин хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 300131/127999/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 3 міс., в іноземній валюті.

Відповідно до п.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № 2630.8.181167.008 грошові кошти в сумі 1600,00 доларів США на умовах договору та основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб у ПАТ «Фінанси та Кредит», з виплатою відповідачем на користь позивача відсотків на суму вкладу з розрахунку 10,50% річних. Договір був укладений на строк з 04 листопада 2014 по 04 лютого 2015 року.

05 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 300131/128304/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 міс., в іноземній валюті.

Відповідно до п.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № 2630.7.181167.009 грошові кошти в сумі 1100,00 доларів США на умовах договору та основних умов, з виплатою відповідачем на користь позивача відсотків на суму вкладу з розрахунку 12,50% річних. Договір був укладений на строк з 05 листопада 2014 по 05 лютого 2015 року.

26 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 300131/138431/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 міс., в іноземній валюті.

Відповідно до п.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № 2630.6.181167.011 грошові кошти в сумі 1125,00 доларів США на умовах договору та основних умов, з виплатою відповідачем на користь позивача відсотків на суму вкладу з розрахунку 12,50% річних. Договір був укладений на строк з 26 листопада 2014 по 26 лютого 2015 року.

01 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 300131/140191/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Нові гроші» на 3 міс., в національній валюті.

Відповідно до п.1 договору позивач передав, а відповідач прийняв на депозитний рахунок № 2630.5.181167.012 грошові кошти в сумі 10000,00 грн. на умовах договору та основних умов, з виплатою відповідачем на користь позивача відсотків на суму вкладу з розрахунку 25,00 % річних. Договір був укладений на строк з 01 грудня 2014 по 01 березня 2015 року.

Судом також встановлено, що всупереч умовам договорів відповідач повернув ОСОБА_1 лише відсотки по договорам та 350,00 доларів США від тіла депозиту по договору № 300131/128304/3-14 від 05.11.2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Із змісту ст.ст. 317, 321 ЦК України слідує, що власникові належить право користування, володіння та розпорядження своїм майном..

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищенаведене вимога позивача про стягнення 10000,00 грн. - розмір вкладу в національній валюті та 3 475,00 доларів США - розмір суми вкладів в іноземній валюті підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

З врахуванням наведеного, на підставі ст. 625 ЦК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування інфляційних втрат в сумі 2227,40 грн., та 184,13 доларів США, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості в сумі 117,54 грн. та 45,89 доларів США, пені в розмірі 580,27 грн. та 266,75 доларів США.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п. 9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позивач, як на підставу спричинення моральної шкоди посилається на обставини, що відмова в поверненні вкладів порушила її плани в частині розпорядження власними грошовими коштами, стало для неї шоком від нахабства і незаконності дій банку по відношенню до своїх вкладників.

Оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань спричиненихвідповідачем, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діямивідповідача та наслідками, зазначеними ОСОБА_1, а тому не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на її користь моральної шкоди.

Суд врахував положення ст. 10 ЦПК України, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Однак відповідач в судове засідання не зявився, жодних заперечень проти позову чи доказів правомірності своїх дій суду не надав.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 215, 266 ЦПК України, на підставі ст. ст. 4, 651, 1058, 1060, 1061, 1167 ЦК України, ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» Постанови Верховного Суду України N4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами строкових банківських вкладів в сумі 3971,77 доларів США, з них: 3475,00 доларів США - сума вкладу, 266,75 доларів США - пені, 184,13 доларів США - інфляційних витрат, 15,33 доларів США - 3 % річних та 17925,21 грн., з них: 10000,00 грн. - сума вкладу, 580,27 грн. - пені, 2227,40 грн. - інфляційні витрати, 117,54 грн. - 3 % річних.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави 1 077 (одну тисячу сімдесят сім) гривні 66 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.