Ухвала суду № 49172491, 12.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"12" липня 2011 р. Справа № 5023/4999/11

вх. № 4999/11

Суддя Тихий П.В.

без виклику представників сторін

Без участі представників сторін.

розглянувши заяву позивача (вх. №12905 від 12.07.11) по справі за позовом :

ТОВ "НПП "Компанія Інгвар", м. Полтава

до ТОВ "Електрощит-Сервіс", м. Харків

до ТОВ «Фінвестбуд» м. Харків,

та до ТОВ «Дом і К», м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ «НПП «Компанія - Інгвар» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно на його користь з відповідача1, відповідача2, та відповідача3 заборгованість за договором поруки №01/08 від 01.08.2010р. в сумі 8 500 гривень 00 коп., та визнати недійсними правочини у вигляді: договору поставки №2303/1 від 23.03.2010р, укладеного між позивачем то відповідачем1, та договору поставки №257 від 16.07.2010р. укладеного між позивачем та відповідачем2.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.11 р. по справі №5023/4999/11 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

12.07.2011р. ТОВ «НПП «Компанія - Інгвар» звернулося до суду із заявою про роз'яснення рішення господарського суду Харківської області від по справі №5023/4999/11, в якій він просить суд роз'яснити, чи є правочини, щодо яких виник спір, дійсними та укладеними з додержанням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту. Про роз'яснення рішення, ухвали виноситься ухвала.

Розглянувши заяву позивача суд вважає за необхідне роз'яснити наступне.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог, вказував на те, що правочини, щодо яких виник спір, були укладені з порушенням вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно до п.4 цієї статті, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів були додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору поставки, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, судом було встановлено, що сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, письмові докази свідчили про те, що спільні дії позивача та відповідачів при укладенні та виконанні договорів спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд в своєму рішенні від 24.06.11р. по справі №5023/4999/11, прийшов до висновку, що правочини у вигляді: договору поставки №2303/1 від 23.03.2010р, укладеного між позивачем то відповідачем1, та договору поставки №257 від 16.07.2010р. укладеного між позивачем та відповідачем 2 є дійсними, укладеними з додержанням вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, на підставі чого й було відмовлено позивачу в задоволенні його позовних вимог.

За таких обставин, суд, керуючись ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ТОВ «НПП «Компанія ІНГВАР» про роз'яснення рішення господарського суду задовольнити.

Роз’яснити ТОВ «НПП «Компанія ІНГВАР», що рішенням господарського суду Харківської області від 24.06.11 р. по справі №5023/4999/11 було відмовлено в задоволенні позову на тій підставі, що правочини у вигляді договору поставки №2303/1 від 23.03.2010р, укладеного між ТОВ «НПП «Компанія ІНГВАР» та ТОВ «Електрощит-сервіс», та договору поставки №257 від 16.07.2010р. укладеного між ТОВ «НПП «Компанія ІНГВАР» та ТОВ «Фінвестбуд» є дійсними, укладеними з додержанням вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, на підставі чого й було відмовлено позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Суддя Тихий П.В.