Ухвала суду № 49172265, 18.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"18" травня 2011 р. Справа № 5023/2714/11

вх. № 2714/11

Суддя Тихий П.В.

Без участі представників сторін.

розглянувши матеріали справи за позовом : ТОВ "ТПК "Технопром", м. Харків;

до ТОВ "МаксПак", м. Харків;

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив суд визнати недійсними правочини у вигляді договорів поставки та купівлі-продажу № 0-10/10-09 від 26.10.2009 р., № АЗС-11/12-09 від 25.12.2009 р., № 1803 від 25.12.2009р., № 1798 від 25.12.2009р., № 1808 від 25.12.2009р., № 773 від 27.04.2010р., № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 0-13/07-10 від 30.07.2010 р., № 3029 від 12.10.2010р., № 0-14/10/10 від 12.10.2010р., укладених між позивачем та відповідачем, з 26.10.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 27.04.2010 р., 12.07.2010 р., 30.07.2010 р., 12.10.2010 р., 12.10.2010 р. відповідно; визнати недійсними правочини у вигляді додаткових угод № 1 від 31.05.2010 р. до договору поставки № 0-10/10-09 від 26.10.2009 р., № 1 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 2 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 1 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-13/07-10 від 30.07.2010 р., укладених між позивачем та відповідачем, з 31.05.2010 р., 10.03.2011 р., 10.03.2010 р. та з 10.03.2011 р. відповідно.

21.04.11 р. господарським судом Харківської області було прийнято рішення по справі №5023/2714/11 яким в задоволенні позову було відмовлено повністю.

13.05.11 р. до суду надійшла заява позивача - ТОВ "ТПК "Технопром" про роз"яснення рішення по справі, в якій він просить суд роз"яснити, чи є правочини, щодо яких виник спір, дійсними та укладеними з додержанням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони роз"яснює рішення не змінюючи при цьому їх змісту.

Розглянувши заяву позивача суд вважає за необхідне роз"яснити наступне.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог, вказував на те, що правочини, щодо яких виник спір, були укладені з порушенням вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно до п.4 цієї статті, дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів були додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для оспорюваних договорів, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов’язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, судом було встановлено, що сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, письмові докази свідчили про те, що спільні дії позивача та відповідачів при укладенні та виконанні договору спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд в своєму рішенні від 21.04.11 по справі №5023/2714/11, прийшов до висновку, що правочини вчинені позивачем з відповідачем у вигляді договорів поставки та купівлі-продажу № 0-10/10-09 від 26.10.2009 р., № АЗС-11/12-09 від 25.12.2009 р., № 1803 від 25.12.2009р., № 1798 від 25.12.2009р., № 1808 від 25.12.2009р., № 773 від 27.04.2010р., № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 0-13/07-10 від 30.07.2010 р., № 3029 від 12.10.2010р., № 0-14/10/10 від 12.10.2010р., укладених між позивачем та відповідачем, з 26.10.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 27.04.2010 р., 12.07.2010 р., 30.07.2010 р., 12.10.2010 р., 12.10.2010 р. відповідно; та додаткові угоди № 1 від 31.05.2010 р. до договору поставки № 0-10/10-09 від 26.10.2009 р., № 1 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 2 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 1 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-13/07-10 від 30.07.2010 р., укладених між позивачем та відповідачем є дійсними, укладеними з додержанням вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, на підставі чого й було відмовлено позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Зважаючи на викладене вище, суд, керуючись ст. ст. 22, 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ТОВ "ТПК "Технопром" (вх. №9725 від 13.05.11) про роз"яснення рішення суду задовольнити.

Роз"яснити ТОВ "ТПК "Технопром", що рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.11 р. по справі №5023/2714/11 було відмовлено в задоволенні позову на тій підставі, що правочини вчинені позивачем з відповідачем у вигляді договорів поставки та купівлі-продажу № 0-10/10-09 від 26.10.2009 р., № АЗС-11/12-09 від 25.12.2009 р., № 1803 від 25.12.2009р., № 1798 від 25.12.2009р., № 1808 від 25.12.2009р., № 773 від 27.04.2010р., № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 0-13/07-10 від 30.07.2010 р., № 3029 від 12.10.2010р., № 0-14/10/10 від 12.10.2010р., укладених між позивачем та відповідачем, з 26.10.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 25.12.2009 р., 27.04.2010 р., 12.07.2010 р., 30.07.2010 р., 12.10.2010 р., 12.10.2010 р. відповідно; та додаткових угод № 1 від 31.05.2010 р. до договору поставки № 0-10/10-09 від 26.10.2009 р., № 1 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 2 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-12/07-10 від 12.07.2010 р., № 1 від 10.03.2011 р. до договору поставки № 0-13/07-10 від 30.07.2010 р., укладених між товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова компанія “Технопром” (код 35858881) та товариством з обмеженою відповідальністю “МаксПак” (код 31557255) є дійсними, укладеними з додержанням вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, на підставі чого й було відмовлено позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Суддя Тихий П.В.