Ухвала суду № 49171206, 26.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"26" серпня 2015 р. справа № 911/3766/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали справи

за позовом Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені

до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови

Встановив:

20.08.2015 Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені звернулось до господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 03.08.2015 ВП №39852925 про стягнення виконавчого збору, з підстав ст.ст. 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського сулу України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 6 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» передбачено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що спір про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору за своєю правовою природою належить до юрисдикції адміністративних судів, а відтак, не є підвідомчим господарським судам у розумінні ст. 12 ГПК України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Згідно п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку.

Таким чином, беручи до уваги наведені нормативні приписи, виходячи з аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені з підстав п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, оскільки наведений позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 12, 21, п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Ухвалив:

1. Відмовити Управлінню Пенсійному фонду України у місті Ірпені у прийнятті позовної заяви до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Суддя В.А. Ярема