Рішення № 49171186, 18.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 911/2512/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТЕК ОСОБА_1., м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Кухарі

про стягнення 27 640 грн. 80 коп.

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. № б/н від 15.07.2015 року);

відповідача не зявився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 27 640 грн. 80 коп. заборгованості відповідно до договору поставки та комплексу послуг по встановленню автоматичних дверей № СА/120417_З від 10.05.2012 року, з яких 12 800 грн. 20 коп. боргу, 6 145 грн. 42 коп. пені, 1 040 грн. 00 коп. 3% річних, 4 582 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 3 072 грн. 71 коп. штрафу.

Відповідач в засідання суду не зявився, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 18.06.2015 року, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

10.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3.» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки та комплексу послуг по встановленню автоматичних дверей № СА/120417 3, відповідно до умов якого виконавець виконує поставку та комплекс послуг по встановленню автоматичних дверей на базі приводу виробництва фірми «Recjrd Snternation AG» (Швейцарія), (далі за текстом обладнання) в прорізі вхідної групи обєкта за адресою: вул. м. Вишгород, Київська обл., згідно технічного завдання (додаток № 2 до договору), а замовник оплачує продукцію та послуги, перелік яких приведено в додатку № 1, який є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник проводить попередню оплату в розмірі 83 200 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 13 866 грн. 80 коп. протягом трьох банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку на оплату, що підтверджується відповідними документами.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що залишок вартості обладнання, матеріалів та послуг, що складає 20 800 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 3 466 грн. 70 коп. замовник оплачує після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт, що підтверджується відповідними документами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обладнання за договором, що підтверджується видатковою накладною № СА/120417 3 від 05.07.2012 року на загальну суму 104 001 грн. 00 коп., копія якої міститься в матеріалах справи, проте відповідач за поставлене обладнання розрахувався частково на суму 91 200 грн. 80 коп. та станом на момент розгляду справи має заборгованість в сумі 12 800 грн. 20 коп.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 12 800 грн. 20 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 4 582 грн. 47 коп. інфляційних втрат та 1 040 грн. 00 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати поставленого обладнання за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 4 582 грн. 47 коп. інфляційних втрат та 1 040 грн. 00 коп. 3 % річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Крім суми боргу, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату боргу за поставлений товар в розмірі 6 145 грн. 42 коп.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.4. Договору за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відповідного платежу за кожен день прострочення після виставлення рахунку, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми відповідного платежу.

Суд зазначає, що у пункті 4.4 договору сторони встановили неустойку у вигляді пені, а не штрафу, як помилково вважає позивач, що в той же час не впливає на обґрунтованість його вимоги щодо стягнення передбаченої договором санкції.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобовязань» від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобовязання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені за несвоєчасну сплату боргу в розмірі 6 145 грн. 42 коп. пені (за період з 09.07.2012 року по 24.03.2015 року) є арифметично невірним, оскільки позивачем нарахована пеня з порушенням граничного терміну, встановленого законодавством України (п. 6 ст. 232 ГК України), а також в порушення статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», у звязку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду та з урахуванням норм статті 232 Господарського кодексу України за період з 09.07.2012 року по 09.01.2013 року в сумі 970 грн. 51 коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення штрафу в сумі 3 072 грн. 71 коп., то суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги з огляду на те, що в логоворі укладеному між сторонами не було погоджено неустойку у вигляді штрафу за прострочення виконання грошового зобовязання, суд не бере до уваги посилання позивача на вищевказане положення статей закону, як на підставу правомірності нарахування ним заявленої до стягнення суми штрафу, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (07243, Київська область, Іванківський район, с. Кухарі, вул. Заріччя, буд. 69, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3.» (03039, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 25, код 30216139) 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) грн. 20 коп. боргу, 970 (девятсот сімдесят) грн. 51 коп. пені, 1 040 (одна тисяча сорок) грн. 00 коп. трьох відсотків річних, 4 582 (чотири тисячі пятсот вісімдесят дві) грн. 47 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована