Ухвала суду № 49171127, 27.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.08.2015

Справа № 910/21785/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Автокапітал»

До Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

Про визнання відсутнім права на звернення стягнення на предмет застави

Суддя Ващенко Т.М.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Автокапітал» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі – відповідач) про визнання відсутнім у відповідача права на звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13., укладеним з позивачем.

Пред’явлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем вчиняються дії щодо звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. з порушенням визначених чинним законодавством України підстав і порядку вчинення таких дій, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.15. порушено провадження у справі № 910/21785/15 та призначено її до розгляду на 17.09.15.

Крім того, 25.08.15. позивачем подано до суду заяву про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову, в якій він просить:

- заборонити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» та/або іншим особам, права яким можуть бути передані, відступлені або будь-яким іншим способом відчужені Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», вчиняти дії - звертати в позасудовому порядку стягнення на предмет застави за Договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13., укладеним із Приватним акціонерним товариством «Автокапітал»;

- заборонити будь-яким особам перешкоджати Приватному акціонерному товариству «Автокапітал» вільно користуватись, розпоряджатись та володіти майном, яке є предметом застави за Договором застави № HKJI-2019631/S5 від 24.10.13., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Приватним акціонерним товариством «Автокапітал».

Заява мотивована тим, що оскільки відповідачем вчиняються дії щодо звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. з порушенням визначених чинним законодавством України підстав і порядку вчинення таких дій, то за час вирішення даного спору судом, існує ймовірність звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. незаконним шляхом, що у випадку задоволення позову унеможливить захист порушених прав і інтересів, пов’язаних з володінням відповідним майном.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Приписами ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що позивач належними доказами обґрунтував причини свого звернення із заявою про забезпечення позову.

Зокрема, судом встановлено, що предметом спору в даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання відсутнім у заставодержателя (відповідача) за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. права на звернення стягнення на предмет застави за вказаним договором.

В той же час, підставою звернення з даним позовом до суду став саме той факт, що відповідачем вчинено дії, спрямовані на звернення стягнення на спірне майно без будь-яких повідомлень інших учасників відповідних відносин (боржника та заставодавця) шляхом набуття спірного майна у свою власність, що суперечить визначеному в Законі України "Про заставу" та положеннях п. 5.3 спірного Договору порядку звернення стягнення на заставне майно, який полягає в обов'язковому попередньому повідомленні в т.ч. заставодавця про існування підстав для звернення стягнення. Вказане свідчить про те, що відповідачем вчинено дії, спрямовані на фактичне заволодіння майном позивача з порушенням погодженого сторонами п. 5.3 договору застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. та визначеного Законом України "Про заставу" порядку. При цьому судом враховано, що положення п. 5.3 Договору застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13., кредитні відносини між боржником та банком на час вирішення даного спору є чинними, що надає можливість останньому в будь-який момент в позасудовому порядку шляхом звернення стягнення на предмет застави вчинити дії щодо набуття права власності на нього чи відчужити його іншим особам від свого іменні.

Крім того, позивач вказує на те, що станом на сьогоднішній день третіми особами вчиняються дії щодо отримання у власність від відповідача права вимоги в т.ч. за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13., а наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень України судові рішення підтверджують випадки відступлення відповідачем своїх прав та обов’язків за кредитним та забезпечувальними правочинами на користь інших осіб.

Вказане свідчить про те, що протягом вирішення даного спору про встановлення наявності чи відсутності права заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави, існує ймовірність відступлення відповідачем своїх прав за спірним договором на користь третіх осіб, що фактично може створити перешкоди у реалізації позивачем належних йому прав власності на предмет застави, оскільки третіми особами може бути вчинено звернення стягнення на спірний предмет застави.

Судом враховано, що заходи щодо забезпечення позову обов’язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв’язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

У даному випадку заборона вчиняти дії в якості заходу до забезпечення позову, не може перешкоджати господарській діяльності відповідача та інших осіб.

Судом також враховано, що заходи до забезпечення позову, які застосовуються судом, узгоджуються з позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав і обов’язків в обраний позивачем при зверненні з даним позовом до суду спосіб, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню заяву Приватного акціонерного товариства «Автокапітал» про вжиття заходів до забезпечення позову в частині заборони відповідачу та/або іншим особам, права яким передані, відступлені або будь-яким іншим способом відчужені Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", звертати в позасудовому порядку стягнення на предмет застави за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. та перешкоджати позивачу вільно користуватись, розпоряджатись та володіти майном, яке є предметом застави за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 15.05.13. у справі № 905/1032/13-г.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд вважає, що застосування вищезгаданих заходів не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили.

Щодо вимоги позивача про заборону будь-яким особам звертати в позасудовому порядку стягнення на предмет застави за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. та перешкоджати позивачу вільно користуватись, розпоряджатись та володіти майном, яке є предметом застави за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13., то вона є передчасною, оскільки доказів на підтвердження існування фактів вчинення відповідних перешкод іншими особам позивачем не надано.

Отже, в іншій частині в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову суд відмовляє з викладених вище підстав.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Автокапітал» про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково.

2. З метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили заборонити Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса. 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) та/або іншим особам, права за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. яким передані, відступлені або будь-яким іншим способом відчужені Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса. 36-Б; ідентифікаційний код 34047020), звертати в позасудовому порядку стягнення на предмет застави за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13. та перешкоджати Приватному акціонерному товариству «Автокапітал» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код 31750520) вільно користуватись, розпоряджатись та володіти майном, яке є предметом застави за договором застави № НКЛ-2019631/S5 від 24.10.13.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

5. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Приватне акціонерне товариство «Автокапітал» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код 31750520).

6. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса. 36-Б; ідентифікаційний код 34047020).

7. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття 27.08.15. та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

8. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред’явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

Суддя Т.М. Ващенко