Постанова № 49166301, 26.08.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року Справа № 910/26232/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Камянка Глобал Вайн"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 22.06.2015 р.

у справі № 910/26232/14 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Князя Трубецького"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Камянка Глобал Вайн"

про стягнення 412 402,95 грн.

за участю представників:

ПАТ "Князя Трубецького" - Олійник К.А.;

ТОВ "Камянка Глобал Вайн" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Князя Трубецького" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" 412 402,95 грн., у т.ч. 192 055,50 грн. основної заборгованості, 206 859,24 грн. пені, 1 542,36 грн. процентів річних, 11 945,85 грн. збитків від інфляції.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунку за поставлений йому товар відповідно до умов контракту поставки № 0104ТК від 01.04.2014 р. (т.1 а.с.5-7).

Відповідач у справі - ТОВ "Камянка Глобал Вайн" у відзиві на позов просить у задоволенні заявлених вимог відмовити, у зв'язку з ненастанням строку оплати товару (т.1 а.с.106).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 192 055,50 грн. основної заборгованості, 13 110,84 грн. пені, 11 945,85 грн. збитків від інфляції та 1 542,36 грн. процентів річних (т.1 а.с.110-115).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк в частині здійснення розрахунків за поставлений йому товар;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних та збитків від інфляції, у зв'язку з чим, вимоги позивача у цій частині мотивовані;

- вимога про стягнення пені задоволена судом частково, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. залишено без змін (т.1 а.с.157-164).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.4-6).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції під час вирішення спору у справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку відповідно встановлені наступні обставини.

01.04.2014 р. між сторонами у справі був укладений контракт № 0104ТК поставки продукції, згідно п. 1.1 якого продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує виноматеріали, в кількості, асортименті, на умовах та по ціні, що вказані в специфікаціях, підписаних обома сторонами, що є невід'ємною частиною даного контракту.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку за цим контрактом щодо здійснення остаточних розрахунків за поставлений товар.

Укладений сторонами контракт, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

За умовами укладеного сторонами контракту, відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити поставлений йому позивачем товар.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Поставка позивачем товару на суму 312 055,50 грн., як вірно встановлено судами, підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до контракту оплата кожної партії виноматеріалів здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 календарних днів від дати поставки партії, партія продукції визначається специфікацією на відвантаження і супроводжується усіма необхідними документами.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 120 000,00 грн., таким чином сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 192 055,50 грн.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обгрунтованість заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 192 055,50 грн. основної заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судами обгрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення 11 945,85 грн. збитків від інфляції та 1 542,36 грн. процентів річних.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з п. 7.4. договору, у випадку прострочення покупцем строків оплати продукції, проти строків, узгоджених сторонами у специфікаціях, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 1 % від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день прострочки.

Враховуючи зазначене, вимога про стягнення пені є обгрунтованою.

Однак, вказана вимога задоволена судами частково, у розмірі 13 110,84 грн., виходячи з того, що розмір пені обрахований позивачем без урахування обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. у справі № 910/26232/14 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" - без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" в дохід Державного бюджету України 2 186,55 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.