Ухвала суду № 49163997, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/43904/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Бовкун В.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.08.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013

у справі № 826/1837/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілік Буд"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вілік Буд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000971530 від 10.09.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000971530 від 10.0.2012.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2012 року та складено акт № 3982/1530/33693145 від 20.08.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000971530 від 10.0.2012, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2012 року на 8216340 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2054085 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, положень Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1490/20228 від 20.12.2011, завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2012 року на 8216340 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з поданим позивачем уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань по податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2012 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобов'язань по податку на додану вартість наступних податкових періодів складає 8216340 грн.

У відповідності до п. 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно даних додатку 2 до уточнюючого розрахунку частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена ТОВ „Вілік Буд" постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх звітних (податкових) періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх звітних (податкових) періодів або не брала участь у розрахунках бюджетного відшкодування, складає 0,00 грн.

Відповідно до вимог п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно абз. 3 п. 50.1 ПК України - платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Коригування поданого і прийнятого податкового розрахунку проводяться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені органом ДПС.

Уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Звітний новий та уточнюючий податковий розрахунок подаються на підставі інформації з попередньо поданого податкового розрахунку і містять інформацію лише по рядках та реквізитах, які уточнюються.

Пунктом 50.2. ст. 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було самостійно виявлено зазначену технічну помилку, після чого ним було подано уточнюючі декларації 27.08.2012, 04.09.2012, 07.09.2012.

Податковим органом проводилась камеральна перевірка, а отже заборона вносити уточнення під час таких перевірок в ПК України відсутня.

Враховуючи вищевикладене, TOB „Вілік Буд" мало право подавати уточнюючу декларацію (розрахунок) під час проведення органом ДПС камеральної перевірки за період, що перевірявся, чи після такої перевірки.

Уточнюючими розрахунками було усунуто зазначені вище розбіжності податкової звітності позивача, колегія суддів приходить висновку про необґрунтованість позиції відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в червні 2012 року на 8216340 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення рішення, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за червень 2012 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 у справі № 826/1837/13-а залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 у справі № 826/1837/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко